Журналіст та колишній нардеп Сергій Висоцький вважає, що Володимир Зеленський став першим президентом, що інституціоналізував олігархів в Україні, давши їм «неформальні посади».

Про це Сергій Висоцький написав у статті “Президент Печерська: як Зеленський здав владу олігархам” для «Букв».

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Зеленський, олігархів

Екснардеп зазначив, що після гучної зустрічі Президента Зеленського з низкою великих бізнесменів, присвяченої боротьбі з COVID-19, з’ясувалося, що Глава держави “запропонував впливовим представникам олігархічних кланів де-факто очолити антикризові штаби в регіонах”.

Читайте також: Зеленський «роздав» олігархам області для боротьби з коронавірусом, — ЗМІ

“Області поділили пропорційно до економічної присутності того чи іншого олігарха”, — зазначив він.

Висоцький наголосив,  що представники влади й раніше зверталися по допомогу до олігархів, але ніколи не “інституалізовали” їх.

“Так, усі керівники України завжди бігали короткими перебіжками в олігархічний публічний будинок. По телеефіри, гроші й   іншу підтримку. Але ніколи ще в історії олігархи не були інституалізовані якимись квазіпосадами. Зеленський — перший президент, що  запросив їх до подружнього ліжка“, — додав екснардеп.

Після гучної зустрічі з низкою великих бізнесменів, на якій були присутні в тому числі Коломойський, Ярославський, Ахметов і представники Пінчука,  Офіс президента відрапортував про те, що шановні люди обговорювали з Володимиром Зеленським наповнення фонду по боротьбі з епідемією.

За фактом же з’ясувалося, що президент запропонував впливовим представникам олігархічних кланів де-факто очолити  антикризові штаби в регіонах. Області поділили пропорційно до  економічної  присутності того чи  іншого олігарха.

Олігарх Області
Рінат Ахметов Донецька, Луганська, Івано-Франківська, Львівська
Ігор Коломойський Запорізька
Віктор Пінчук Дніпропетровська
Вадим Новинський Херськонська
Геннадій Буткевич Житомирська
Ігор Воронов Київська
Ігорь Палиця Волинь
Андрій Верейський Полтавська, Кіровоградська
Юрій Косюк Вінницька і Черкаська
Андрей Ставніцер Одеська
Олександр Ярославський Харьківська

(Розподіл областей між олігархами. За матеріалами Української правди та Інтерфакс-Україна)

Місце в ряду боротьби з невивченою наукою заразою знайшлося навіть натхненнику православних хресних ходів з будь-якого приводу Вадиму Новинському, який буквально сьогодні гордо сидів праворуч з главою ОДА на якомусь заході в Херсонській області. Поки що без обов’язкового цілування ікон.

Цікаво й те, що першим симптомом цього ефективного управлінського рішення стало  зовсім не вироблення будь-якого прогресивного антивірусного плану в окремо взятій області, а кооперація Ярославського з Кернесом у  Харкові для образливої за своєю формою атаки на голову обласної адміністрації. З полів паралельного антикризового штабу в мерії, створеного в піку антикризового штабу в будівлі Харківської ОДА. Безсумнівно, де два українці — там три гетьмани, а де два наперсткарі — там три антикризових штаби.

Ухвалюючи подібне рішення Володимир Зеленський звісно ж уявляв собі дещо інший результат та інші заголовки. Щось гучне, в стилі Голобородька. “Президент поставив олігархів на службу Україні!”, Або “Зеленський наказав олігархам фінансувати області”. Однак насправді все виявилося значно гірше й небезпечніше.

Володимир Зеленський звичайно і далі може поводитися як герой власного серіалу. Налягаючи на ефектність, а не на ефективність. І думаючи, що реальний світ і його закони сформовані під нього як сценарій фільму. Але за часів такого серйозного виклику як світова пандемія мавпування власних серіалів і перекладення їх на  реальні управлінські рішення може мати фатальні наслідки для держави.

У реальному житті є одне просте правило. Я б назвав його правилом чарівної пігулки. І воно полягає в тому, що чарівної пігулки не існує. Фуфломіцин не вбереже вас від коронавірусу. Шанси не захворіти дасть лише чітке дотримання рекомендацій і протоколів. Фуфломіцин простих обивательських рішень у  держуправлінні – не менш небезпечний. Бо дає ілюзію захищеності тоді, коли небезпека по-справжньому наростає.

Розповім президенту одну історію. Під час Віктора Ющенка Адміністрація президента з ініціативи Романа Безсмертного провела масштабне дослідження виконання місцевими адміністраціями указів президента. Результат, м’яко кажучи, здивував. Посткучмівська все ще досить централізована і дисциплінована вертикаль вже тоді видавала на-гора не більше ніж 30% результату. Іншими словами — дві третини спущених згори інструкцій просто не виконувалися, виконувалися неправильно, або зовсім ігнорувалися.

Укази президента не виконувалися з різних причин. У класичних працях Карла фон Клавзевіца досить докладно розібрана тема так званого “тертя” великих систем. На прикладі війни та військ Клавзевіц досліджує властивість, яка в принципі характерна для всіх великих управлінських систем, у тому числі для державних.

А саме властивість поступового збільшення випадкових чинників, які в підсумку ставлять під питання саму керованість армією. Десь не дійшов наказ. Десь підвернув ногу кінь. У когось не спрацював запал. Сам процес синергії величезної маси людей для досягнення загального результату породжує таку масу труднощів, яка може поставити під питання досягнення кінцевої мети й без зусиль противника.

Державна вертикаль і горизонталь — це фактично армія мирного часу. З різними гілками влади — родами військ, з розмежуванням повноважень і зон відповідальності. Ця махина сама по собі створює величезну масу тертя. І для виконання своїх функцій споживає масу ресурсів. У питаннях виконання указів і розпоряджень в державі дуже чітко спостерігається територіальний принцип, сформульований невідомим прапорщиком радянської армії: “Ближче до кухні, якомога далі від начальства”.

В ідеалі будь-який представник вертикалі в регіоні втілює центральну владу — президента, або Кабміну, але ні в якому разі сам не є владою. Не держава — це я, а я — це держава. Він замінюваний. Він змушений проводити рішення, бо за над ним стоїть система контролю. Він — гвинтик системи.

А тепер уявімо, що гвинтику дають наказ крутитися в іншому напрямі. У Харкові, де Ярославський і Кернес фактично посягнули на президентську владу шляхом підриву авторитету представника президента в регіоні, антикризовий штаб мерії почне давати антагоністичні вказівкам з центру розпорядження? Кого послухається чиновник? Главу антикризового штабу мільярдера Ярославського  чи далекого київського президента, коміка Зеленського? Або в Херсоні замість закупівлі антисептиків антикризовий штаб почне проводити цілодобові молебні в церкві. Що протиставить глава ОДА Новинському? Що буде з державою в такому випадку?

Так, усі керівники України завжди бігали короткими перебіжками в олігархічний публічний будинок. По телеефіри, гроші й   іншу підтримку. Але ніколи ще в історії олігархи не були інституалізовані якимись квазіпосадами. Зеленський — перший президент, що  запросив їх до подружнього ліжка.

Мені скажуть, що першим був Турчинов. Коли призначав Коломойського і Таруту главами обласних адміністрацій. На що я відповім — Турчинов інкорпорував частину  олігархів у вертикаль. З її системою відповідальності. А не розвалив вертикаль для того, щоб створити в областях паралельні органи влади — фактичні множинні “ЛДНР”. Крім того, у випадку Донбасу цей підхід не виправдав себе. Тарута з Ахметовим успішно “прогуділи” Донецьк. Коломойський у  Дніпрі отримав можливості державної вертикалі для захисту власного бізнесу одночасно із захистом території. До того ж, завдання тоді стояли більш лінійні. Прикопувати людей у  лісі все ж простіше, ніж лікувати їх.

Не   обговорюватиму тут особистісний потенціал нашого олігархату. Відзначу лише, що в уявленні обивателів ці люди часто зображуються значно масштабнішими, ніж насправді. Скажу лише з точки зору логіки існування держави. Володимир Зеленський виявився людиною настільки позбавленою інстинкту влади, що добровільно перетворив себе з президента України на  президента Печерська. Підірвав непрозорою і таємною “понятійкою” з олігархами самі основи державного ладу України. І своїм рішенням заклав основи для дефрагментації України в разі розгортання масштабної кризи. Володимир Зеленський виявився досить діяльним главою держави. Як натхненний землекоп-ентузіаст він енергійно риє собі й нам глибоку яму.