З початку бойових дій на сході України російські офіційні особи повторюють, що регулярна армія участі в них не бере, а дані про втрати російських збройних сил у Сирії міністерство оборони розкриває не завжди і не в повному обсязі.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, Росія, Донбас, сході України, пам'ятники

На плитах меморіалу «Воїнам-розвідникам» в центрі Калінінграда можна побачити імена тих, хто загинув у Другій світовій війні, під час бойових дій в Афганістані та Чечні, а також при виконанні бойових завдань в неназваних точках

Російська служба Бі-бі-сі вивчила пам’ятники загиблим в локальних війнах у різних містах країни, виявила на них чотири прізвища російських офіцерів, яких раніше не згадували, і з’ясувала, що пам’ятники часто розповідають більше, ніж військові і чиновники. Під час роботи над текстом Бі-бі-сі виявила ще одне — п’яте — незгадуване раніше прізвище російського військовослужбовця, який, імовірно, загинув у Сирії.

1 серпня 2016 року у Сирії збили російський військовий гелікоптер Мі-8. За версією міністерства оборони, він повертався на авіабазу Хмеймім з Алеппо, де виконував гуманітарну місію. Загинули п’ятеро людей, які перебували на борту — три члени екіпажу і два офіцери російського центру з примирення сторін.

Імена загиблих льотчиків стали відомі відразу: командир екіпажу, 33-річний капітан Роман Павлов, льотчик-штурман Олег Шеламов і бортмеханік Олексій Шорохов. Імена загиблих разом із ними офіцерів не названі досі.

Про те, що гвардії полковник Є.Г. Велев загинув 1 серпня 2016 року, може дізнатися кожен відвідувач парку Перемоги у Калінінграді. Його ім’я з датами народження і смерті недавно вибили на пам’ятнику «Воїнам-розвідникам» поруч з іменами військовослужбовців, загиблих в Афганістані та Чечні. Але місце загибелі Велева і ще трьох людей, імена яких вибиті поруч, чомусь не вказали.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Пам’ятник воїнам-розвідникам в Калінінграді відкрили у 2013 році, але написи на плитах періодично оновлюються

Єдину людину, яка раніше жила в Калінінграді, чиї ініціали та прізвище збігаються з висіченими на пам’ятнику, звали Євген Геннадійович Велев, переконалися два джерела ВВС із доступом до бази даних жителів цього міста.

Інформації про те, де і ким служив Велев, дуже мало. У відкритих джерелах є лише згадки співробітника фінансового відділу штабу Московського військового округу Євгена Велева.

Поруч із прізвищем Велева на пам’ятнику вибиті дані капітана С.Б. Суслова. Могилу офіцера Сил спеціальних операцій Сергія Суслова група незалежних розслідувачів збройних конфліктів Conflict Intelligence Team (CIT) виявила у 2016 році у підмосковному Солнєчногорську, де розташована база ССО «Сенеж». Емблема ССО зображена й на пам’ятнику загиблому капітану.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Згаданий на пам’ятнику в Калінінграді капітан С.Б. Суслов може бути офіцером Сергієм Борисовичем Сусловим. Він похований на цвинтарі у Підмосков’ї, недалеко від бази Сил спеціальних операцій Росії

За життя його нагородили медалями «За приєднання Криму» і «За відвагу», посмертно він став кавалером ордена «Мужності». Де загинув офіцер, до цього часу невідомо, є лише дата смерті — 14 червня 2014 року. У цей час на сході України йшли активні бої за Маріуполь.

Сергія Федчикова і Вадима Василевського вбили в липні і серпні того ж 2014 року — як писали українські ЗМІ, імовірно, в боях за луганський аеропорт. На сході України колишні військовослужбовці опинилися у складі тоді тільки сформованої приватної військової компанії (ПВК) «Вагнер», яку пов’язують із відомим петербурзьким бізнесменом Євгеном Пригожиним.

Ветерани локальних конфліктів

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Пам’ятник «Чорний тюльпан» в Єкатеринбурзі став одним із символів міста

Пам’ятники військовослужбовцям, загиблим після Великої Вітчизняної війни, почали з’являтися в російських містах наприкінці 80-х років, під час війни в Афганістані. Після двох чеченських воєн такі є майже у кожному великому місті Росії.

Пам’ятник «Чорний тюльпан» в Єкатеринбурзі відкрили в 1995 році, монумент «Захисник Вітчизни» в Петрозаводську — минулого року. В останні роки вони найчастіше називаються пам’ятниками «загиблим в локальних конфліктах». Часто на цих пам’ятниках вказують місце загибелі військовослужбовців. На десяти гранітних дошках відкритого 2000 року в Рязані пам’ятника є Корея, Абхазія, Азербайджан, Афганістан, Угорщина, Північна Осетія, Таджикистан, Ефіопія і Чеченська республіка (найбільше імен).

В Росії пригрозили поставками зброї на Донбас, якщо США дадуть гроші Україні

На меморіалі в Абакані є імена жителів міста, загиблих в Югославії і під час радянсько-китайського конфлікту на острові Даманський. На монументі в Ярославлі навпроти деяких імен загиблих в Афганістані вказане навіть місто, де це сталося: Баміан, Кабул, Кундуз.

Часто оновленням списків на пам’ятниках займаються місцеві ветеранські організації: у Саратові, наприклад, місцева філія «Бойового братерства» організовує жалобні мітинги після появи нових імен на меморіалі «Землякам, загиблим в локальних війнах».

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Пам’ятник «Землякам, загиблим в локальних війнах» у Саратові

Тут є не тільки імена кадрових військових — таких, як загиблий у 2017 році в Сирії майор Артем Куліш, — а й імена поліцейських, убитих у Чечні: сержантів Володимира Горськова і Кайрата Ахметова, загиблих під час нападу бойовиків на православний храм у Грозному в травні 2018 року .

І навіть ім’я найманця приватної військової компанії (ПВК) «Вагнер», колишнього спецпризначенця Руслана Сахіпова — він помер від поранення в голову, отриманого під Пальмірою, в центральному військовому госпіталі імені Вишневського у квітні 2016 року.

Нещодавно на саратовському меморіалі з’явилися два нові прізвища: «ст. Лейтенант Ключников Р.Є.» і «підполковник Іванов В.А.». Міністерство оборони Росії нічого не повідомляло про загибель цих військовослужбовців.

З відкритих джерел BBC з’ясувала, що указом президента Володимира Путіна від 4 листопада 2019 підполковник Володимира Іванова посмертно нагородили орденом Мужності. Цю нагороду батькові загиблого офіцера вручили у будівлі Саратовської міської думи в грудні минулого року.

«Це все закрита інформація, закритий указ був. Можу тільки сказати, що [нагородили] за бойові дії у Сирійській Арабській Республіці», — підтвердив один із місцевих депутатів, які були присутні на церемонії.

«Сім’я все це переживає важко. Але ми їх не залишимо, будемо намагатися їм допомагати з дитсадком або школою, з чим буде потрібно», — додав він.

Згадка про старшого лейтенанта Ключникова трапляється на загальноросійському форумі для призовників і військовослужбовців: у 2016 році в навчальному центрі Вольського військового інституту матеріального забезпечення взвод під його командуванням посів перше місце в конкурсі з виконання стройової пісні.

BBC вдалося знайти і сторінку Романа Ключникова у соціальних мережах, яку він вів під ім’ям Роман Іванов. Остання публікація на стіні користувача зроблена 11 листопада 2019 року його знайомим, який написав «З днем ​​народження, Романе Євгеновичу. Сумуємо…».

З огляду на фотографії, які викладав Ключников, він перевівся на службу до Повітряно-десантного війська не пізніше січня 2017 року. На знімку, викладеному на початку 2017 року, він забирає дитину з пологового будинку в блакитному тільнику та формі ВДВ з погонами старшого лейтенанта.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Цю фотографію виклали в акаунті, який імовірно належить Роману Ключникову, у січні 2017 року

На фотографії, викладеній у квітні 2017 року, Ключников сидить на стадіоні тульської команди «Арсенал» в майці, на якій видно герб Тульської області та емблема 1182-го гвардійського артилерійського полку ВДВ, що базується в Наро-Фомінську. Цей полк входить до складу 106-ї дивізії ВДВ зі штабом у Тулі.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policyновости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Роман також був підписаний на групи «10 навчальна рота ВВІМО» (що відповідає тому, що він служив в Вольському військовому інституті) і «НФЛК АРСЕНАЛ Граємо у футбол Наро-Фомінськ».

Країна, яку не можна називати

Підмосковний Зарайськ відомий тим, що тут розташований єдиний у Московській області повністю збережений Кремль. Ще у 1950 році перед місцевим палацом культури встановили погруддя уродженця цього міста, моряка і двічі героя Радянського Союзу Віктора Леонова. Згодом дошки з портретами зарайців, які отримали зірку Героя, утворили цілу алею.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Меморіал у Зарайську оточений дошками з портретами місцевих жителів, які отримали звання Героя Радянського Союзу або Героя Росії

Нещодавно неподалік від цієї алеї, на розі вулиць Карла Маркса і Гуляєва з’явився пам’ятник «Зарайцям, загиблим в локальних війнах і військових конфліктах». І на алеї героїв, і на пам’ятнику — згаданий Герой Росії, старший лейтенант Євген Трундаєв, загиблий 15 жовтня 2014 року.

У грудні 2019 роки батьки загиблого офіцера і голова місцевої ради ветеранів розповідали школярам на уроці мужності, що Трундаєв був командиром протитанкового взводу першого мотострілецького батальйону 200-ї Окремої мотострілецької бригади і отримав смертельне поранення в бою восени 2014 року.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Де відбувся цей бій і де загинув офіцер, на жодному з пам’ятників не написано.

Але в січні 2020 року Служба безпеки України затримала в Харкові колишнього бійця Нацгвардії Юрія Донцова. За версією СБУ, Донцов був завербований ФСБ Росії і за завданням російських спецслужб планував підірвати колишнього українського розвідника Григорія Сіваченка.

Як стверджували українські спецслужби, вбити Сіваченка їхні російські колеги хотіли як помсту за загибель Трундаєва і ще кількох військових інструкторів з Росії в районі села Сміливе Луганської області.

У випадку з загиблими на сході України бувають рідкісні винятки — як, наприклад, на пам’ятному камені «Воїнам-землякам, полеглим за Батьківщину» в селищі Североонежськ Архангельської області.

Уздовж доріжки, що веде до нього, встановлені таблички з перерахуванням воєн, на яких гинули уродженці селища — Велика Вітчизняна, афганська, чеченська. Шестеро жителів Североонежська були вбиті у Чечні, один — в Афганістані.

На останній табличці написано «Катастрофи, терористичні акти, інші війни». Олена Іпатова загинула під час захоплення терористами театрального центру на Дубровці, Дар’я Яцкова — під час вибуху російського Airbus A321 над Синаєм. Останнє прізвище у списку — «старший сержант Кічаткін Леонід Юрійович 20.08.2014 Україна».

Загибель Леоніда Кічаткіна на сході України поки визнали лише в його рідному Североонежську

Про загибель кількох бійців 76-ї псковської дивізії на сході України в серпні 2014 року відразу повідомило видання «Псковська губернія» місцевого депутата Льва Шлосберга. Репортаж з похорону Кічаткіна опублікувала через кілька днів «Нова газета». На журналістів, які приїжджали тоді в Псковську область, нападали міцні невідомі люди.

Міноборони ретельно намагалося приховати загибель російських військовослужбовців там, де їх ніколи не було — якщо вірити заявам офіційного представника міністерства оборони Ігоря Конашенкова, прессекретаря президента Росії Дмитра Пєскова і самого Володимира Путіна.

Чесно написати про те, де насправді загинув Леонід Кічаткін, зважилися тільки жителі його рідного селища на пам’ятнику.

Сирійські втрати

У випадку з оприлюдненням імен загиблих у Сирії дії міністерства оборони не однозначні і зрозумілі не завжди.

Про загибель одних військовослужбовців відомство повідомляє відкрито і одразу — як, наприклад, про військового льотчика Романа Філіпова, якого збили в сирійській провінції Ідліб у лютому 2018 року. Він підірвав себе гранатою, щоби не потрапити в полон, і посмертно був представлений до звання Героя Росії.

Імена інших ніколи не з’являються в офіційних зведеннях і заявах Міноборони, тільки на пам’ятниках в тих містах, де вони колись жили, і майже завжди з ініціативи місцевих активістів або ветеранських організацій.

Так, в лютому 2018 року на пам’ятнику «Воїнам, загиблим в локальних конфліктах» в Хабаровську з’явилися чотири нових імені — Деревицький Б.А., Гімадієв Р.Р., Колганов А.А., Чугунов А.В. Поруч із ними вибито «Сирійська Арабська Республіка».

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

На пам’ятнику «Воїнам, загиблим в локальних конфліктах» в Хабаровську нещодавно з’явилися чотири нових імені

Про те, що 31 грудня 2017 року російську авіабазу Хмеймім у Сирії обстріляли з мінометів радикальні ісламісти, написав у січні 2018 року в газеті «Коммерсант» заарештований нещодавно за підозрою в державній зраді журналіст Іван Сафронов.

Наступного дня після виходу статті російське оборонне відомство підтвердило факт обстрілу і повідомило про загибель двох військовослужбовців, не назвавши їхні імена. Про те, що одним з них був Ренат Гімадієв, стало відомо, лише коли його поховали в селі Матвіївка.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Ім’я ще одного загиблого у Сирії уродженця Хабаровського краю Богдана Деревицького теж стало відомо тільки після його похорону в місті Братську — його назвала місцева адміністрація.

А про те, що вихідці з Хабаровська Олексій Колганов і Олексій Чугунов теж загинули у Сирії, можна дізнатися лише з записів їхніх родичів і знайомих в соціальних мережах. Або подивившись на пам’ятник у Хабаровську.

У 2017 році схожа історія трапилася в Самарі: побачивши нове прізвище на пам’ятнику «загиблим в неоголошених війнах», місцеві жителі дізналися про загибель в Сирії земляка Миколи Каландарова, про що один із них повідомив групі незалежних розслідувачів Conflict Intelligence Team (CIT).

«Аналогічний пам’ятник героям неоголошених війн є в Хімках, — говорить засновник CIT Руслан Левієв, — ми з нього теж дізналися два або три нових імені. Буває, що загиблому відкривають меморіальну дошку на школі, де він навчався, і таким чином ми дізнаємося нову інформацію».

Він зазначає, що замовчування втрат міністерством оборони критикують і мілітаристські спільноти, групи і телеграм-канали.

«На мій погляд, це радянська спадщина, шпигуноманія. У теперішній час така «секретність» втратила сенс, вся інформація швидко поширюється через соцмережі і місцеві, регіональні ЗМІ, — каже Левієв. — Крім радянських звичок з приховування всієї інформації, напевно, є і деяке раціональне зерно у замовчуванні таких втрат для міністерства оборони. Що менше втрат на війні, то успішнішою виглядає військова стратегія і боротьба з тероризмом: виходить, що ми можемо «мочити терористів у сортирі» в усьому світі, не маючи при цьому втрат».

Ставлення міністерства оборони до загиблих у Сирії військовослужбовців критикують і зазвичай лояльні до влади автори. У 2016 році Міноборони повідомило про загибель у провінції Хомс Андрія Тимошенкова, який, «запобіг прориву автомобіля, начиненого вибухівкою, до місця видачі гуманітарної допомоги мирному населенню».

У липні 2020 року в декількох військових телеграм-каналах опубліковане відео, на якому знято момент загибелі Тимошенкова. З ролика випливає, що він загинув у бою в пустелі під час вибуху замінованої машини з терористами.

Колишній військовий журналіст Lifenews, автор проєкту WarGonzo Семен Пегов написав у зв’язку з цим: «Мій земляк загинув як герой. Буквально благав його батька поділитися архівом. Зберегти для історії. Літній чоловік, який виростив героя, з побоюванням перекинув кілька кадрів мені на жорсткий диск — мовляв, якісь військові начальники суворо заборонили взагалі спілкуватися з журналістами «.

В офіційних зведеннях міністерства оборони не згадується ім’я старшого лейтенанта Олександра Гуєнка, але його ім’я вибито на пам’ятнику загиблим у локальних конфліктах в місті Новопавлівськ Ставропольського краю.

Поговоривши з родичами і знайомими Гуєнка, BBC з’ясувала, що він був кадровим російським військовим, фахівцем із безпілотників і радіоелектронного обладнання, кавалером медалі Нестерова, яку вручають людям, пов’язаним з військовою авіацією.

Олександр служив в одній з частин Північної Осетії, звідки, як стверджують його знайомі, і був 2015 року відправлений до Сирії. Коли в лютому 2016 року, Гуєнко повернувся з відрядження в арабську республіку, йому стало зле. У важкому стані його на медичному гелікоптері відвезли до Ростова-на-Дону з попереднім діагнозом свинячий грип. У квітні 2016 року, попри зусилля лікарів, офіцер помер.

Поруч з прізвищем Гуєнка на пам’ятнику викарбували імена кавалерів ордена Мужності Івана Архімовича, Павла Харитонова і Романа Колодєєва. З огляду на повідомлення в регіональних ЗМІ та соціальних мережах, усі троє були в Сирії в складі ПВК «Вагнер» і загинули 2016-2017 роках.

«Уже поховали»

8 липня 2020 року в декількох ярославських пабліках у соціальній мережі «Вконтакте» з’явилися такі повідомлення: «Привіт. Будь ласка, допоможіть знайти родичів, знайомих цієї людини. Сьогодні вночі загинув у Сирії Грохот Олександр 33 роки. Родом з Ярославля, але останні 10 років служив у Московській області».

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Їхнім автором виявилася дівчина загиблого, яка сказала BBC, що зрештою їй вдалося зв’язатися з його родичами. «Так, знайшла, вже поховали», — написала вона, відмовившись обговорювати інші подробиці його загибелі.

З фотографії чоловіка в соціальних мережах можна зрозуміти, що він мав звання старшого прапорщика, служив в інженерних військах, нагороджений медалями міноборони «За старанність при виконанні завдань інженерного забезпечення», «За участь у військовому параді в День Перемоги» та «Генерал-лейтенант інженерних військ Карбишев Д.М.». Також у нього є громадська медаль «Учаснику бойових дій на Кавказі».

До цього часу міністерство оборони нічого не повідомило про загибель у Сирії військовослужбовця Олександра Грохота.

На пам’ятному знаку воїнам, загиблим у всіх локальних війнах і конфліктах, який в Ярославлі стоїть на меморіальному цвинтарі на вулиці Углицької, нових імен поки теж не з’явилося.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy