Лист Козака – це продовження російської лінії, яку було визначено після зустрічі радників глав держав – учасниць «нормандської четвірки» у Берліні. Після цієї зустрічі заступник голови адміністрації президента Росії дав велике жорстке інтерв’ю ТАСС, у якому назвав поведінку українських переговірників «театром абсурду».

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Росія, Путін, ТКГ, Донбас, Зеленський, Лист Козака

Очільник офісу президента України Андрій Єрмак стверджує, що лист заступника голови адміністрації президента Росії Дмитра Козака, у якому кремлівський чиновник наголошує на своїй відмові від участі у форматі перемовин радників глав держав – учасниць “нормандського формату” – це така “тонка дипломатія”

Але насправді жодної “тонкої дипломатії” у цьому листі немає. Насправді це такий товстий сигнал, яким Кремль – й не Козак навіть, а сам Володимир Путін – демонструє своє небажання домовлятися навіть не з Єрмаком, а із самим Володимиром Зеленським.

Читайте також: Віталій Портников: Росії не потрібно припинення вогню

Лист Козака – це просто продовження російської лінії, яку було визначено після зустрічі радників глав держав – учасниць «нормандської четвірки» у Берліні. Після цієї зустрічі заступник голови адміністрації президента Росії дав велике жорстке інтерв’ю ТАСС, у якому назвав поведінку українських переговірників «театром абсурду». Згодом була нарада Володимира Путіна із постійними членами Ради безпеки РФ, пропагандистські атаки на Зеленського і ось зараз – фактична ліквідація формату зустрічей глав держав. А це, у свою чергу, ставить під сумнів саму можливість проведення самітів глав держав “нормандського формату”, бо ж рішення про такі зустрічі президенти і канцлер ухвалюють саме по підсумках консультацій  своїх радників.

Мені можуть сказати, що разом із тим у ТКГ домовились про безпрецедентне припинення вогню по всій лінії розмежування між вільною і окупованою частинами України. Однак зазначу, що Росія не вважає себе учасником цього процесу. Вже після досягнення угоди прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков наголосив, що його країна не може гарантувати виконання домовленостей, бо не є стороною конфлікту. А Володимир Путін під час телефонної розмови із Володимиром Зеленським – розмови, яка відбулася, як й слід було очікувати, за ініціативою українського, а не російського президента, знову дратувався з приводу українського законодавства про місцеві вибори. У Росії взагалі із незрозумілих причин вважають проведення цих виборів виходом України з Мінського процесу. А угоду про припинення вогню у Кремлі сприймають як домовленість Росії з народними республіками, після якої має початися повноцінний переговірний  процес. Тільки переговірний процес не з Росією, а із “ДНР” та “ЛНР”.

Читайте також: «Поступка має бути двостороння»: Кравчук розповів про можливі компроміси у ТКГ і задачі від Зеленського

Отже, що ми маємо на сьогодні? Андрій Єрмак, який був ключовою особою у консультаціях між Москвою та Києвом з української сторони, більше не сприймається Кремлем як людина, з якою можна розмовляти. Відразу ж після появи листа Козака пішов з  ТКГ Леонід Кучма – людина, відома у російських політичних колах, до того ж – близький приятель все ще впливової сім’ї Бориса Єльцина. Зеленський замінив Кучму Леонідом Кравчуком – людиною, що ніколи не мала жодних зв’язків у Москві, однак сприймається російським політичним істеблішментом як справжній “зрадник”, який знищив найдорожче для Путіна – Радянський Союз. Це у Києві можна довго розповідати про наближеність Кравчука до Віктора Медведчука. До речі, сам Медведчук був учасником переговорів у Мінську у часи Порошенка – й що це змінило? А от для таких людей, як Путін, Козак чи Гризлов призначення Кравчука – справжнісіньке знущання. Тим більше, що реальним керівником делегації у Мінську буде не Кравчук, а віцепрем’єр Олексій Резніков, із яким у Москві не бажають мати жодних справ.

Що все це означає? Тільки те, що у Кремлі зведуть нанівець можливості Зеленського імітувати переговірний процес та його результати. Припинення вогню дотримається до того моменту, до якого у Москві будуть розраховувати на можливість прямих перемовин українського керівництва та “народних республік”. А після цього конфлікт або повернеться до стадії неінтенсивних бойових дій, або навіть загостриться – у залежності від рішень, які ухвалять у Кремлі.