Журналісти розпитали співвітчизників, що вони думають про передвиборні президентські перегони і за кого з кандидатів готові віддати свій голос

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, вибори, кандидати, президентські перегониЧитайте також: Вибори-2019: Тарута «злився» з Тимошенко

Іван Компан, викладач Единбурзької бізнес-школи:

Ні, не знаю [за кого проголосую]. Хотів би сказати, що і знати не хочу, але це буде вже занадто. Хоча, напевно, чесно.

У моєму розумінні вибори повинні бути пов’язані з надією щось змінити на краще. Два рази в нашій новітній історії так і було. Голосували, сподіваючись на великі зміни, але на жаль. Цього разу краще, чого є шанс домогтися, це законсервувати нинішню ситуацію в країні ще на п’ять років. Можемо навіть прикритися фіговим листочком, назвавши це стабільністю і спадковістю, і поміркувати про те, що лише песимісти не помічають змін. Але ось тільки вигадувати виправдання і пояснення з кожним роком стає все сумніше.

Андрій Худо, голова наглядової ради Холдингу емоцій !Fest (креативні проекти і ресторани, зокрема львівська Криївка):

Очевидно, що багато хто шукає нові обличчя в політиці, і високий рейтинг кандидата Володимира Зеленського це доводить.

Але нинішня кампанія складається так, що це як вибори без вибору — за старе вже не хочеться, а нового, на жаль, ще немає.

Мені згадалися вибори в кінці 1990-х, коли [чинний президент] Леонід Кучма з [лідером компартії] Петром Симоненком були в другому турі і ми вибирали менше зло.

Але голосувати потрібно. Хоча над остаточним вибором ще слід добре подумати.

Андрій Пігулевський, засновник і власник ферми Устриці Скіфії:

Я давно визначився зі своїм кандидатом. Це Петро Порошенко, чинний президент. Вважаю, що потрібно йому довести справу до кінця. Закріпити раз і назавжди наш європейський курс.

Як на мене, це найцікавіша гонка за всю історію України. Втрутився третій гравець — [лідер Студії Квартал 95] Володимир Зеленський, який веде шикарну кампанію і в принципі відображає запит українців на зміни. Вважаю, що йому поки що рано займати таку посаду, нехай трохи змужніє в політиці до наступних виборів.

Людмила Горделадзе, директор київського кінотеатру Жовтень:

Я проголосую за когось із виборчої простирадла 20х80 см. І в чому я впевнена, так це в тому, що отримаю і заповню один-єдиний бюлетень. Але мене турбує питання: навіщо Центральна виборча комісія замовила 60 млн бюлетенів для 30 млн виборців?

Юрій Володарський, журналіст, літературний критик:

Поки що я можу сказати тільки, що ні за яких обставин не буду голосувати за чинного президента.

Віддаючи голос Петру Порошенку, ви ще на п’ять років відмовляєтеся від реальних реформ на користь їх імітації, підтримуєте згортання боротьби з корупцією, закриваєте очі на олігархічні змови, погоджуєтеся з мовною дискримінацією і навіть, можливо, — не дай Боже! — вітаєте масштабну фальсифікацію виборчого процесу. Згідно з усіма соціологічними опитуваннями, при чесних виборах шансів на переобрання у Петра Олексійовича немає, і це добре. Я не знаю, якою буде країна при іншому президенті, але такою, якою вона стала в кінці каденції нинішнього, я її бачити категорично не хочу.

Єфрем Лукацький, фоторепортер, голова представництва Associated Press в Україні:

За 30 років роботи журналістом я багато дізнався про основних кандидатів — навіть те, як вони заробили свій перший мільйон, — і можу оцінити їх результати.

Мені подобається стратегічний напрям руху країни, бачу фундаментальні зміни, а ще, як журналісту, подобається можливість голосно говорити про корупцію, не ховаючись під ковдру і не вимикаючи світло. Хотілося б її нарешті побороти.

Сподіваюся, що новий парламент і президент будуть тримати один одного в тонусі.

Ігор Захаренко, гендиректор турфірми Феєрія:

Я особисто знайомий з Русланом Кошулинським, Петром Порошенком, Анатолієм Гриценком і Віктором Кривенком — вони не вороги. Чого не скажу про Юлію Тимошенко, Олега Ляшка, Юрія Бойка, Олександра Вілкула та інших популістів.

Я хотів у першому турі голосувати за Кошулинського, але бачу, що треба підтримати чинного президента. Я бачу зміни, і їх багато. Так, у мене є багато питань, але головне — це курс. Ми йдемо правильним шляхом. Повільно, але в правильному напрямі.

Олег Рибачук, голова громадської організації Центр UA:

Я буду голосувати за об’єднаного кандидата — Анатолія Гриценка. І не проголосую за Порошенка або Тимошенко. Тому що вони, на відміну від Гриценка, не показують своїх команд. Кого Порошенко і Тимошенко призначать на посади міністрів, генпрокурора і голови СБУ? Я не можу сказати, що мене влаштовують всі кандидатури, названі Гриценком, але я вітаю цей крок.

Те, що мене хочуть змусити голосувати за Порошенка, бо він менше зло, на мене не діє. А Тимошенко я знаю давно, вона в політиці 20 років, і коли вона заявляє, що змінить цю систему, — я це сприймаю як знущання. Я знаю, що ніяких змін не буде, буде зміна потоків і смотрящих. А те, що нинішнім лідером соцопитувань став Зеленський, — це протестна реакція суспільства на те, що українцям не дають ніякої альтернативи, а намагаються загнати в неможливість вибору: або він, або вона. Тому на тлі об’єднання Садового і Гриценка мені дуже шкода, що мовчить Святослав Вакарчук. Я просто не розумію, яке він має право мовчати, тому що це той лідер, який міг би посилити реальність змін.

Андрій Кокотюха, письменник, кіносценарист:

Я буду голосувати за Порошенка. Але це не те ж саме, що «я буду підтримувати Порошенка».

У мене до Петра Олексійовича одна претензія, на тлі якої решта претензій його симпатиків та противників не мають значення. Порошенко на початку президентського шляху мав мільйон можливостей усунути колишніх «регіоналів» навіть від мінімальної участі в роботі держінститутів. Він не ризикнув. Вистачає вміння працювати на міжнародному рівні. Вистачає пороху публічно протистояти Росії і Путіну. Але співпраця з екс-«регіоналами» зіграла злий жарт сьогодні, в розпал виборчої кампанії. Це репутаційна втрата.
Проте тільки Порошенко як головадержави втілив мою мрію і почав вимовляти фразу «національний інтерес України». Це важливіше і, сподіваюся, врівноважить «договорняки» з колишніми біло-блакитними. А що стосується кампанії в цілому — я вже бачив це в серіалі Картковий будинок.

Олег Тістол, художник:

Мабуть, вперше в житті я не можу сказати на 100% впевнено, за кого саме буду голосувати. Ситуація катастрофічно невизначена, що дуже радує, як торжество повної свободи і демократії.

Хоча, як і підозрювали, це одна з гучних і брудних передвиборчих кампаній, у якій дуже сильно відчувається вплив РФ.

Величезна помилка Порошенка — що він застосував застарілі технології: залишив [одіозних] спаринг-партнерів, і відсунув тих, хто міг стати справжніми яскравими молодими політиками. А те, що залишилося — весь цей набір кандидатур — є досить принизливим для українського суспільства.

При цьому у нас ще є два тижні [до президентських виборів] — це все-таки Україна, і за цей час можуть відбутися будь-які сюрпризи. І багато виборців можуть сильно здивуватися тому, що вони думають сьогодні і що вони зроблять 31 березня.

Але мені здається, що всі три провідні кандидати — це три різні варіанти Майдану. І я не вживаю Майдан в якомусь страшному і катастрофічному сенсі цього слова.

Ігор Ліскі, голова ради директорів компанії Ефективні інвестиції, співзасновник Українського інституту майбутнього:

У цих президентських перегонах для мене дуже багато важить перемога здорового глузду. Після виборів нас може чекати країна хаосу і невизначеності. Буде схоже на Україну часів Павла Скоропадського, коли воювали всі і проти всіх. Ризик втратити країну занадто великий. Сьогодні мене як громадянина лякає саме цей сценарій розвитку подій.

Особливість цієї гонки в тому, що на базі слабких інститутів влади виросли популістські бур’яни, а українці хочуть швидких змін і не усвідомлюють, що ситуація може стати набагато гіршою і звинувачувати буде нікого. На мій погляд, це переломний момент для суспільства і країни Україна.

Ми звикли йти за умовними лідерами і чекати від них дива, але не готові довго і наполегливо будувати та зміцнювати інститути.