Україна маргінальна: новий курс президента Зеленського

Перший рік президентства Володимира Зеленського показав, що у його команди був хороший план. План — як перемогти на виборах. А що робити далі, в штабі Зеленського ніхто не думав. Тому перший рік був схожий на безкінечні спроби новачка-аматора осідлати велосипед. Тобто, було смішно й соромно водночас.
новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, президент, команда ЗЕ, Володимира Зеленського

Але цей шоковий період позаду. Початківець досі тримається в сідлі, а кількість співчуваючих глядачів зберігається на пристойному рівні. І хоча велосипедист поки що крутив педалі, в основному, в холосту, настав час йому подумати, куди ж, нарешті, їхати.

Схоже, що відповідні мислительні операції привели команду президента до необхідності зміни курсу. Логічне запитання: як можна змінити те, чого не було раніше? У даному випадку, йдеться не про реальний курс, а про набір мотиваційних ідей, які первісно сформували образ Зеленського в українській політиці. Цей набір складався, головним чином, із сюжетів серіалу «Слуга народу» і включав у себе а) ідею соціальної справедливості; б) ідею антиолігархічної та антибюрократичної революції; і в) ідею швидкого досягнення миру на Донбасі.

Усі три ідеї довели за минулий рік свою цілковиту неспроможність, тому й виникла потреба кристалізації нового курсу.

Насправді, вибір у Зеленського дуже невеликий. Теоретично, він міг би продовжити лінію на конфронтацію з Путіним, зберігати відверту прозахідну орієнтацію і по цеглинці вибудовувати державний суверенітет. При цьому намагаючись балансувати між інтересами олігархічних груп і маніпулюючи владним ресурсом за допомогою кадрових призначень. На цьому шляху, в разі успіху, він став би новим «Порошенком» і не мав би іншого виходу, як врешті-решт проголосити цінність держави і нації.

Але Зеленському і його пострадянському виборцеві такий шлях категорично не подобається. Тому «команда Зе» змушена будувати свою політику «від протилежного». Не воювати з Путіним, не спиратися на національну ідентичність, не інтегруватися в євроатлантичне співтовариство.

На цих трьох «не» і заснований новий курс команди президента, не стільки заявлений офіційно самим Зеленським, скільки нав’язаний керівництву держави загальним інформаційно-політичним трендом останнього періоду.

Напередодні підсумкової прес-конференції президента були здійснені дві інформаційні спецоперації, об’єднані цілісним стратегічним задумом і єдиним смисловим  вектором. Їх реалізували досвідчені бійці «невидимого» медійного фронту Дмитро Гордон і Андрій Деркач.

Перший виступив у маскхалаті суперагента, що виконав завдання анонімних «спецслужб». Інтерв’ю, взяті у символічних фігур «русской весны» — Наталії Поклонської та Ігоря Гіркіна – взагалі могли б лишитися поза увагою широкої публіки, якби не були зроблені саме в цей час і в нинішньому політичному контексті. Обидва персонажі вже значною мірою маргіналізовані в російському публічному просторі, але для цілей операції підходили якнайкраще.

Сьогодні, коли президент Зеленський, а разом з ним і держава Україна, опинилися на стратегічному роздоріжжі, повернути державний курс може навіть мишачий хвостик. І Дмитро Гордон взявся за справу з усвідомленням «історичної ваги» своєї місії.

По суті, Гордон легалізував в Україні не лише Поклонську та Гіркіна, але й разом з ними саму російську агресію. Після цього Зеленський на своїй прес-конференції легалізував Гордона, що вказує на попередньо затверджений план.

До цього вікно Овертона наполегливо розширювали 112 канал, NewsOne, ZIKта Інтер, а спецоперація Гордона здійснила лише корекцію наратива. Головний меседж, донесений через Поклонську, полягає в тому, що втрата Криму відбулася з вини самої України, а головний меседж Гіркіна – війну на Донбасі почав не Путін, а Стрєлков.

Обидві позиції дуже важливі для «нормалізації» українсько-російських відносин за кремлівським сценарієм.

Далі естафету підхопив Андрій Деркач. Він виніс на світ Божий плівки, про які, ймовірно, вже з листопада 2019 року розповідає адвокат Трампа Рудольф Джуліані.

В Україні їх оприлюднили якраз під річну прес-конференцію Зеленського, що мало створити вигідне інформаційне тло для атаки на «попередника». Тобто, це відвертий пас проросійських сил діючій владі.

З іншого боку, це інформаційна допомога Трампу в його передвиборчій кампанії, про яку команда Зеленського домовлялася ще з минулого літа. Зобов’язання виконано, хоча й нібито «чужими» руками.

Зрозуміло, що Росії також сьогодні особливо вигідно представити Україну фіктивною державою, що перебуває під зовнішнім управлінням США. На цьому фоні західні санкції ніби втрачають моральну переконливість, а російська агресія постає в образі геополітичного «самозахисту».

Третя підказка, що має сформувати політичний вибір команди Зеленського, – останні дані соціологічних опитувань. Вони не лише показали відносно високий рівень довіри до діючого президента, але й дають чіткий орієнтир, яка політика має шанси на успіх. У представленій агентством «Рейтинг» ієрархії лідером народних симпатій виступає російськомовний і прорадянський Леонід Кучма, а прихильники національно-патріотичного і прозахідного спрямування, Ющенко і Порошенко, займають останні позиції.

І, нарешті, чіткий перелік ультимативних вимог з Кремля прозвучав у заяві російського МЗС з приводу першої річниці президентства Зеленського, що є безпрецедентним документом за мірою цинізму і нахабства при втручанні у внутрішні справи суверенної держави. Очевидно, що тональність кремлівського ультиматуму корелюється з тезою про «зовнішнє управління», сумлінно повтореною кілька разів А. Деркачем з написаного кимось папірчика.

Мобілізація проросійських і реваншистських сил в українській політиці та інформаційній сфері почалася не від учора. Але останні події вказують на чітку координацію їх наступу з риторикою і діями самої влади.

Усе свідчить про те, що після розриву з Коломойським команда діючого президента остаточно робить ставку на союз із впливовою групою вітчизняного істеблішменту, представленою в публічній політиці феноменом ОПЗЖ. І ця група взяла на себе звичні посередницькі функції в справі продажу національних інтересів.

Спонсори і вигодоотримувачі повороту – Ахметов, Пінчук, Коломойський та умовна група Фірташа (Льовочкіна). Фактично, це та сама коаліція, що в 2013-му почала валити Януковича, а в 2014-му довірила свої інтереси Порошенку. Ситуація дуже схожа. Україна знову на межі колапсу, а олігархи шукають зовнішнього хазяїна.

Чому Зеленський робить такий розворот? Відповідь очевидна: йому треба вижити. Тому він шукає покровителя. Ситуація в економіці, політичний розкол в середовищі «слуг», кадровий провал на всіх напрямках державної політики не залишає йому іншого шансу на політичне виживання.

Зеленський в ролі молодшого партнера Медведчука, Путіна і Трампа може розраховувати на певне послаблення зовнішнього тиску, нові кредитні лінії, а також на відданість пострадянського електорату.

Щоправда, при цьому до нього остаточно втратять інтерес у Європі та відвернуться патріотичні виборці. Але «Слуги народу» думають, що це не страшно.

Націонал-патріоти скомпрометовані, деморалізовані і розсварені між собою. А Берлін і Париж, напевно, зітхнуть з полегкістю, бо в умовах економічного спаду і нових пандемічних загроз їм буде зовсім не до України і її проблем.

У результаті, Нормандський формат піде в минуле, «Північний потік-2» добудують, санкції з Росії будуть поступово знімати. Про НАТО і ЄС нам можна забути.

Чи означає це реванш проросійських сил і повернення України в зону впливу Москви? Певною мірою, так. Але не в тому сенсі, як це сьогодні бачиться багатьом патріотам. Ні, Україна президента Зеленського не буде союзником Росії і, ймовірно, навіть не виконає вимоги Путіна, зафіксовані в Мінських домовленостях. Вона скоріше буде «нейтральна» чи «багатовекторна», як колись у часи президентства Леоніда Кучми. Тільки тепер це вже буде Україна «маргінальна».

І для цієї України буде вже цілком нормально вислуховувати про те, як будувати свою державність. Росія буде розповідати нам, за якою конституцією жити, яку історію знати і з ким дружити в зовнішній політиці. Польща визначить, яких героїв нам шанувати. Угорщина допоможе з освітньою політикою. Болгарія навчить, як правильно формувати адміністративно-територіальний устрій. А Грузія матиме право вето на призначення у виконавчій владі.

Я особисто починаю каятись, що підтримував Зеленського, — експрезидент Світового конгресу українців Аскольд Лозинський

Перебування Соколова та Бабікова на чолі Державного бюро розслідувань, а Венедіктової — на чолі Генеральної прокуратури є однією з помилок президента України Володимира Зеленського, «які межують з політичною маніпуляцією, а то й національною зрадою».

Про це заявив нью-йоркський адвокат, доктор права, президент Світового конгресу українців у 1998-2008 роках Аскольд Лозинський у своїй статті для українсько-американського тижневика Час і події (Чикаго).

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, кадрова політика, помилки, Зеленського

За його словами, прагнення нинішнього керівництва ДБР та ГПУ скасувати недоторканість для майданівців, а також близькі професійні відносини між ними прямо суперечать рекомендаціям місії ООН.

Зокрема, він нагадує слова Соколова:

«Для Державного бюро розслідувань як правоохоронного органу головним завданням є встановлення всіх осіб, причетних до злочинів, які мали місце під час масових акцій протестів Революції Гідності. Тому Бюро не може ігнорувати рекомендації міжнародної організації такого рівня (Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні — ред.) і врахує їх у подальшій роботі».

Але, як зазначає Лозницький, представники ООН ніколи не вимагали скасування амністії майданівців.

«Таку підробку хіба важко вигадати, але у двох звітах цієї місії ООН з 15 квітня 2014 року і з 15 травня 2014 між рекомендаціями немає і слова про потребу скасувати закон про недоторканість. Цю Місію, до речі, на запрошення нової влади в Україні влаштував Іван Сімонович, заступник генерального секретаря ООН, відомий усім українцям, котрі працювали при ООН у Нью-Йорку. Він за національністю хорват, а за освітою юрист. Сімонович відрізняється від інших кар’єрних дипломатів в ООН своєю врівноваженістю та прихильністю до спроб України стати демократичною державою. Рівночасно він — професійна особистість, яка відкидає будь-які політичні маніпуляції, які межують з корупцією. У Звіті Місії з 15 травня 2014 року вказано, що нова влада в України звернулася для повного розслідування не тільки до ООН, але також до Міжнародного Кримінального Суду, подаючи себе під юрисдикцію, згідно з Римським законом, що Україна підписала ще 2000 року, але ще не ратифікувала. Крім того, у тому ж звіті подано, що Генеральний Секретар Ради Європи зініціював Міжнародний дорадчий семінар для нагляду за юридичним дослідженням конфронтацій під час Майдану від 30 листопада 2013 до 21 лютого 2014», — коментує зі свого боку Лозинський.

«Що є найбільш незрозумілим щодо Венедиктової, ГПУ, Соколова, ДБР, — це те, що у звіті Місії ООН з 15 квітня є дуже точно написано між рекомендаціями не про скасування закону про амністію для протестувальників Майдану, а радше:

«Забезпечити інституційну незалежність Державного Бюро Розслідування… Є дуже важливим забезпечити, щоби цей новий орган був незалежним від Офісу прокурора».

Але ж Олександра Бабікова призначила саме Ірина Венедіктова, чинний генеральний прокурор, вона зробила призначення тоді, коли була в. о. директора ДБР. Яка іронія!

Це дуже грубо вшите. Мабуть, такі маніпуляції і передбачав Сімонович. Як же це могли оминути Венедіктова і Соколов?», — продовжує Лозинський.

На його думку, якщо Венедіктова, Бабіков і Соколов зможуть «Майдан Гідності перетворити на переворот», тоді «вторгнення Путіна у Крим та Донбас стане закономірним».

«Тут нема альтернатив. Венедіктова, Бабіков і Соколов мусять відійти. І що, хіба ще раз скажемо, що президент помилився. Скільки дозволяється таких помилок, які межують з політичною маніпуляцією, а то й національною зрадою.

Я особисто починаю каятись, що я колись писав, що нема нічого страшного, коли стане президентом Володимир Зеленський», — підсумував Лозинський.

Віталій Портников: Зеленський — ліфт, а не вождь

Фактична відмова парламенту від розгляду кандидатури колишнього президента Грузії Михаїла Саакашвілі на посаду віце-прем’єра — це історія не про самого Саакашвілі.

Це історія про Зеленського.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic. Рада, Саакашвілі, Зеленського

Ще недавно президент міг зажадати від парламенту затвердити міністром хоч власного водія — і депутати правлячої партії слухняно погодилися б з будь-якою пропозицією глави держави. Погодилися б без дискусії, без прояву інтересу до запропонованої кандидатури. Якщо з’являлися хоч якісь сумніви в адекватності президентських пропозицій, вони сприймалися як демонстрація неповаги до “вождя”.

Цей час закінчився. Вже саме запрошення Саакашвілі на засідання фракції “Слуга народу” було поганим сигналом для глави держави. Саакашвілі зустрічався із Зеленським. Цього мало б вистачити будь-якому депутата-“слузі”. Але, як бачимо, не вистачило.

Не можна назвати цю ситуацію непередбачуваною. Власне, серед тих, хто передбачав майбутній “бунт” депутатів був ще на самому початку правління Зеленського тодішній глава офісу президента Андрій Богдан — фактичний куратор нового парламенту в перші місяці його роботи. І горезвісний “турборежим” був пов’язаний з розумінням того, що рано чи пізно депутати від правлячої більшості задумаються про власні інтереси, а інтереси Зеленського і найближчого оточення президента перестануть їх цікавити.

Адже ким є у більшості своїй депутати-«слуги»? Це випадкові люди, які просто використовували Зеленського для того, щоб потрапити до парламенту — точно так, як Зеленський використав інфантилізм, наївність і безвідповідальність своїх виборців для потрапляння у крісло президента. Зеленський для таких депутатів — не лідер, а ліфт. Ліфт, який вже дістався потрібного поверху.

При цьому ніякого виходу з ситуації у президента немає. Розпустити парламент? Провести дострокові вибори? Але кого набере Зеленський до нового списку “Слуг народу”? Кого може набрати лідер, у якого немає політичних поглядів і розуміння того, як потрібно реформувати і розвивати країну? Який сприймає політику як серію телевізійних роликів?

Тільки нових випадкових людей, для яких він знову зіграє роль ліфту. Людей, які розбіжаться відразу ж, як тільки зрозуміють, які можливості відкриває для них робота в парламенті.

Для того, щоб було інакше, Зеленський повинен почати працювати не з випадковими людьми і не з командою свого сатиричного шоу. Він повинен почати працювати з однодумцями.

Але спільність поглядів повинна обумовлюватися наявністю поглядів у першої особи. В іншому випадку доведеться завжди працювати ліфтом.

Портников: У серпні підсумки року реального правління Зеленського будуть ще більш приголомшливими і трагічними

Віталій Портников заявив, що підсумки першого року перебування Володимира Зеленського на президентській посаді слід підбивати не у квітні, а у серпні, коли він отримав парламентську монобільшість.

Про це Портников заявив у програмі «Суботній політклуб».

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, президент, Зеленського

Зарплата зросла, бензин подешевшав: у ЗеКоманді похвалилися здобутками за рік

«Мені дивно, що людина говорить про рік свого правління, хоча рік вона нічим не керує. Рік тому був другий тур президентських виборів, у якому переміг Зеленський. До парламентських виборів він ніяких рішень не ухвалював. Він перебував у конфронтації з тим складом Верховної Ради, який настирливо обстоював державні інтереси країни. Потім вже було обрано новий парламент, в якому було створено монобільшість і він лише 29 серпня сформував уряд Гончарука, діяльність якого призвела до стрімкого падіння української економіки і до тієї карколомної кризи, яку ми починаємо переживати навіть не у зв’язку з коронавірусом», — сказав Портников.

За його словами, Зеленський реально керує країною із серпня 2019 року.

Гайдукевич: Ну що, друже, хіба борд, якого не обхейтив лише лінивий, не був правдою?

«Зеленський реально керує країною із серпня 2019 року, а зовсім не з квітня 2019 року. Я думаю, що коли ми будемо підводити результати його діяльності в серпні, вони будуть ще більш приголомшливими і трагічними для його співвітчизників, ніж те що ми спостерігаємо сьогодні. Треба готуватися до краху в серпні, тому що рік такого правління може призвести до абсолютно невиліковних проблем в житті нашої держави та суспільства», — попередив Портников.

Він висловив сподівання, що Україна за цей рік хоча б не втратить державність.

Зеленський впевнений, що за свою каденцію закінчить війну на Донбасі

«Я дуже сподіваюся, що за цей рік ми не втратимо саму державність, але вона буде у понівеченому, хворому стані. Якщо ми вже це маємо за дев’ять місяців. Коли українці втрачають роботу, коли грошей немає в бюджеті, коли не вдається вирішити питання з війною, але йдуть на компроміси з Росією, коли змінюється уряд і об людей, яких Зеленський вважав технократами, просто витирають ноги, таку країну ми зараз маємо. Уявіть собі, яку ми матимемо наприкінці літа», — сказав Портников.

Рік після обрання Зеленського: три здобутки і провали

Зарплата зросла, бензин подешевшав: у ЗеКоманді похвалилися здобутками за рік

За підсумками першого року президентства Володимира Зеленського добробут українців підвищився. Про це повідомляє сторінка «Команда Зеленського» у Facebook.

Там опублікували інфографіку.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, ЗЕ команда, президент, здобутки, Зеленського

Гайдукевич: Ну що, друже, хіба борд, якого не обхейтив лише лінивий, не був правдою?

Повідомляється, що порівняно з минулим роком інфляція зменшилася на 1,7%. ВВП на душу населення підвищився на 12,3%. Зросли до $24,9 млрд золотовалютні резерви.

Середня зарплата зросла на 10%, а бензин подешевшав на 6,2%.

 

Рік після обрання Зеленського: три здобутки і провали

Також повідомляється, що президент вже виконав 19% обіцянок, які давав на 5 років.

«Ще 294 обіцянки, тобто 70%, – у процесі виконання», — заявили, посилаючись на портал «Слово і Діло».

21 квітня минув рік, як українці обрали президентом Володимира Зеленського. Що на виборах обіцяв Зеленський.

Через три місяці Офіс президента пояснив, чому Зеленський відвідував Оман

В Офісі президента пояснили, що вояж глави держави Володимира Зеленського в Оман у січні не був офіційним, однак через багаторічну відсутність візитів високого рівня між Оманом і Україною, президент вирішив використати поїздку для зміцнення дипломатичних відносин.

Про це повідомляється в письмовій відповіді ОП на запит «Української правди».

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Оман, Зеленського

У листі йдеться про те, що Зеленський використовував поїздку до Султанату для того, щоб встановити контакт з владою Оману, скоординувати взаємні кроки і встановити двостороннє торговельно-економічне співробітництво.

Також в ОП розповіли, що оскільки візит був неофіційним, то адміністрація президента у підготовці та організації саміту участі не барала. Виходячи з цього, делегація для супроводу Зеленського не передбачалася, а організаційно-протокольне забезпечення візиту не проводилося.

На Банковій вкотре наголосили, що вояж Зеленського проходив в особистих цілях і за власні гроші. При чому переліт і проживання в готелі оплачувала перша леді Олена Зеленська.

В Офісі президента додали, що свій візит глава держави перервав через авіакатастрофу літака Міжнародних авіаліній України в Ірані. Повернувшись в Київ Зеленський написав керівникам Оману листа з подякою за те, що вони допомогли швидко повернутися додому.

Нагадаємо, 5 січня 2020 року ЗМІ повідомили, що Володимир Зеленський поїхав відпочивати в Оман. На Банковій підтвердили, що глава держави вирушив на Схід своїм коштом і рейсовим літаком.

Пізніше в Офісі президента повідомили, що візит глави держави був робочим і там у нього відбулося кілька офіційних зустрічей. Проте 13 лютого нардеп Володимир Ар’єв опублікував відповідь ОП на його депутатське звернення, в якій йшлося про те, що візит Зеленського в Оман був приватним.

Така плутанина з візитом Зеленського, а також те, що його супроводжував нинішній голова Офісу президента Андрій Єрмак, спровокували чутки про можливу зустріч українського президента з представниками РФ. На Банковій цю інформацію спростували і вирішили подати в суд на редакцію програми «Схеми».

У новорічній промові Зеленського знайшли плагіат зі шкільної програми

У новорічному зверненні президента України Володимира Зеленського є плагіат на статтю класика української літератури Уласа Самчука «Нарід чи чернь?»

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Самчук. плагіат, Зеленського

“Для мене є різниця”: Вакарчук написав вірш у відповідь на привітання Зеленського

На цей нюанс звернула увагу філологиня, вчителька української мови та літератури Юлія Йонець. За її словами, спічрайтери глави держави суттєво попрацювали, щоб переписати ключовий посил цього твору зі шкільної програми.

«Поки чекаєш на бій курантів, одним вухом слухаєш. Про мову, вулиці й богів… Про читання, паспорти й Шевченка… Слухаєш, а він, філологічний мозок, працює і не може зрозуміти: де це я вже чув і що не так? А потім бамммццц! Була колись у програмі літератури 11 класу стаття Уласа Самчука. «Нарід чи чернь?» Невелика така, 1941 року. Теж про богів, вулиці та читання. Про «хто я», людську гідність і національну свідомість», – провела паралель філологиня.

У своєму новорічному привітанні президент України Володимир Зеленський, зокрема, казав, що «у новому році нам треба бути єдиною країною щодня».

«Це має стати нашою національною ідеєю. Навчитися жити разом у повазі заради майбутнього своєї країни. Адже ми уявляємо його однаково – це успішна та квітуча країна, де немає війни, країна, яка повернула своїх людей і свої території. Де неважливо, як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована. Де немає різниці, біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, в яку ти закоханий. Якщо ми бачимо майбутнє однаково, це повинно нас об’єднати», – зазначив президент.

Вона зазначила, що не знає, хто писав промову Зеленському, однак не має сумніву, що автор цього звернення однозначно читав Самчука.

«Повага. Круто з першоджерелом попрацювали. Переписали так переписали! Творчо. Особливо зачепило про «яка різниця». Красиво переінакшили», – обурилася Йонець.

На підтвердження своїх слів вона опублікувала уривок зі згаданої статті Самчука, яка перегукується з новорічним спічем Зеленського.

Тут, як на мене, навіть не стільки плагіат цікавий, скільки перевертання смислу вкраденого на протилежний, — так би мовити, «Не амінь, і не Господи, помилуй»: класичні «бісівські ігри», трикстерство з сірчаним душком, — пише письменниця Оксана Забужко.

Таку співзвучність активно коментували у соціальних мережах.

 

«Тут, як на мене, навіть не стільки плагіат цікавий, скільки перевертання смислу вкраденого на протилежний, — так би мовити, «Не амінь, і не Господи, помилуй»: класичні «бісівські ігри», трикстерство з сірчаним душком», — написала письменниця Оксана Забужко.

 

Чи справді це плагіат, чи співзвучність навпаки – сказати важко, та така антиреклама для Зеленського спрацювала як промокампанія для короткої статті Уласа Самчука, адже навіть ті, хто вже призабув про письменника з Волині змогли згадати про нього, а також прочитати досить гостре й актуальне його есе.

Соцмережі про привітання Зеленського: «правильна ідея» та «ковбасна риторика»

Українські користувачі соцмереж активно обговорюють новорічне звернення президента Володимира Зеленського.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, новорічне звернення, Зеленського

Читайте також: «Вони тупі»: батько Зеленського висловився про критиків свого сина

Чимало користувачів відзначають його незвичайний формат у порівнянні зі зверненнями попередніх президентів, проте найбільше уваги викликали слова, якими Володимир Зеленський аргументував необхідність єднання українців.

Що сказав Зеленський?

У виступі президент наголосив, що українців багато і вони дуже різні.

«Це українці, такі як є. Не ідеальні і не святі. Тому що просто люди, живі. Зі своїми недоліками і тарганами, але в нашому паспорті не вказано, правильний чи неправильний українець. Немає строки «патріот», «малорос», «ватнік» чи «бандерівець». Там написано «громадянин України…», — зазначив Зеленський.

Згадуючи про мешканців Криму, міста Берегове на Закарпатті та Краматорська на Донбасі, він почергово розмовляв кримськотатарською, угорською та російською мовами.

«Хтось переконав нас, що наші відмінності мають значення. А раптом це не так? Уявіть собі, хіба нас мало, що об’єднує?» — казав Зеленський, згадуючи видатних українців та їхні досягнення.

«У нашій історії чимало епізодів, які нас об’єднують, та ми навчилися бути єдиною країною епізодично… Нам треба бути єдиною країною кожного дня, це має стати нашою національною ідеєю», — закликав президент.

Зеленський підсумував, що українці уявляють майбутнє країни однаково — як мирної, квітучої країни, що повернула своїх людей та території, «де неважливо, як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована», і головне в таких умовах — мати повагу один до одного.

Від схвалення до засудження

Оцінки новорічного привітання у соцмережах розійшлися.

Перекладач Сергій Лунін пише у Facebook, що Зеленський говорить з людьми на рівних, а не ставиться як до маси.

«Вперше побачив звернення президента до людини, а не до населення, до рівного, а не до маси… На тлі такого звернення новорічні Ющенко, Янукович і Порошенко зливаються в білий шум», — пише він.

«Це було найкраще і найбільш душевне привітання від президента. Сила в єдності», — пише журналістка Катерина Шумило.

Журналіст Денис Безлюдько пише, що привітання йому сподобалося, а багатьом українцям доведеться полишити стереотипи.

«Стрічка демонструє, що людям комфортно зі своїми стереотипами і розлучатися з ними вони будуть в муках. Це засмучує. З іншого боку, їх, з укоріненими стереотипами, некритична меншість. Це радує», — пише він.

Редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко вважає основну ідею президентського послання правильною.

«Там було чимало правильних речей (хоча окремі слова й мене різанули). Та головне — те, що його основна ідея дуже правильна. Хоч саме це багатьох і зачепило. Але — нам потрібна єдина держава. І її доведеться зшивати», — пише він.

«Наш Президент сказав дуже правильні слова в своїй новорічній промові. Ми різні, ми рівні, ми маємо нівелювати відмінності і підсилювати те, що в нас спільне», — пише Вікторія Кузьмик.

Вона зазначає, що відкритим залишається питання, як цього досягнути: «Яким чином країна буде вносити в голови своїм громадянам повагу, відчуття захищеності, знання, цінності. Яким чином люди будуть перетворюватися на свідомих громадян?»

Голова «Об’єднання Толока» Сергій Яригін пише, що промова йому сподобалася, проте у втілення ідей президента у сучасних умовах він не вірить.

«Я розумію, що Президент намагається змінити модель з націоцентристської на ліберальну. Але в країні, яка воює, навряд чи це вдасться», — зазначає він.

Журналіст Віталій Портніков у соцмережах піддає сумніву тезу про те, що паспорт може когось об’єднувати, загдуючи приклад паспорту СРСР.

«Паспорт — це усього тільки шматок картону, видрукуваний на поліграфічному комбінаті. Він нікого ні з ким не об’єднує», — пише він.

«Об’єднує тільки сама країна. Тільки Україна. Тільки розуміння того, що саме тут і тільки тут ти можеш бути українцем. Говорити своєю мовою. Пишатися своєю історією. Жити на своїй землі», — наголошує пан Портніков.

Низка користувачів Facebook піддали критиці виступ Зеленського.

Журналіст Євгеній Лешан називає виступ президента схожим на «фінальну пісню 95 кварталу», за якою стоїть порожнеча.

«Гарно, професійно, бере за душу, вишибає сльозу (і не лише в «звичайної домогосподарки») — і ні про що. Торгівля емоціями замість змістовної розмови… Розмови про вселенську любов — це чудово, якщо вони не маскують порожнечу в бюджеті та в світогляді», — зазначає він.

Депутат від «Європейської солідарності» Володимир Ар’єв назвав виступ президента Зеленського лицемірством, що поглиблює суспільний розкол.

«Нищення українського в Україні завжди супроводжувалося «Какая разніца?» Ці слова — постійний супутник російської пропаганди, мета якої вбити в нас здатність впиратися і бажання вирішувати свою долю», — наголошує політик.

Ексдиректор Інституту національної пам’яті, депутат від «Європейської солідарності» Володимир В’ятрович вважає, що промова фактично легітимізує бачення ситуації в Україні як громадянського конфлікту.

«Загальний його меседж — потрібне примирення українців з різних куточків країни. Виглядає ніби красиво, але це куплет із відомої пісні Путіна про те, що в Україні громадянський конфлікт. Тому для припинення війни треба всього лиш перестати стріляти і дуже захотіти миру», — пише він.

Журналіст видання «Деловая столица» Олексій Кафтан порівнює виступ президента Зеленського з виступом кіногероя Євгена Лукашина з відомого радянського фільму «Іронія долі, або З легкою парою».

«Тут і стилістика — як в одязі, так і в текстовці. Водолазка з піджаком і пафосно-безглузді промови з претензією на глибокодумність», — вважає він.

«І архетипіка «какая разніца?». Справді, для Homo Soveticus всьо єдіно — лиш би на райончику ліхтарі світили та був сякий-такий вибір між олів’єшечкою та «какая-гадость-вашей-заливной-рибой», — додає журналіст.

«Картинка гарна, подача креативна, так, але це примітивне і зараз навіть шкідливе послання нації. Повне нівелювання усіх націєцентричних речей та інституцій: від «неважливо якою мовою» до «неважливо яка церква» та «чиїми іменами названі вулиці та пам’ятники», — пише проєктменеджер Експертного Корпусу Роман Кулик.

На його думку, слова президента пролунали як «тотально «ковбасна» плебейська риторика для суспільства без цінностей і самоповаги».

Українська журналістка та телеведуча Яніна Соколова прокоментувала новорічне звернення президента України Зеленського.

«Війну з Росією, Володимир Зеленський, можна закінчити у два способи. 1 — виграти, 2 — програти. Наївна гра у «ми всє за мір» зі взаємними привітаннями з новим роком — це прикрий Ваш суїцид. КВК ніколи не обіграє КДБ. Я зараз суто про рівень стратегії. Чи Ви думаєте, що Вам вдасться задобрити, а потім хоп — і перехитрити сусіда? Ну… Путін не Юзік. Нємножка іной псіхатіп і мізки. Він розуміє тільки позицію сили. Заграванням Ви тільки ганьбите себе і країну, 13 тис. громадян якої цей пан ганебно вбив», — написала Соколова.

Соколова сказала, що країну об’єднує «не бумажка і асфальт», а «спільна національна ідея, самоідентифікація, боротьба з ворогом, який калічить та знищує наших солдат, розуміння ходу власної історії, категоричність до будь-якого зазіхання на все українське всередині та ззовні, цінність мови і культури, особистостей, які змінили хід історії у боротьбі за незалежність та суверенність».

«Промова Зеленського на Новий рік: Беркути й Небесна сотня. Сліпак і Пушилін. Головне — всі українці. Такі любі й милі», — пише журналіст Юрій Луканов.

Христина Морозова пише, що після звернення президента їй захотілося перечитати відомий вірш Тараса Шевченка.

А деякі слова з новорічного привітання вже стали приводом для жартів.

Віталій Портников: Кремлю потрібен крах України

Після того, як українська делегація в Мінську погодилася з горезвісною «формулою Штайнмаєра», питань все одно залишилося більше, ніж відповідей. Хоча деякі відповіді можна дати вже сьогодні — і без Володимира Зеленського.
новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, Мінськ, формулою Штайнмаєра, Зеленського

Читайте також: Україна підписала формулу Штайнмаєра

Той факт, що українська сторона заради самої зустрічі Зеленського з Путіним погоджується на російські умови — а імплементація формули була саме російською умовою і нічим іншим — позбавляє Україну суб’єктності в переговорах з Росією і перетворює її на об’єкт дискусії.  І це при тому, що всі інші країни — учасниці «нормандського формату» таку суб’єктність зберігають.

Порошенко записав звернення за підсумками Мінська

Відбувається все це на тлі значно ослаблених зовнішньополітичних позицій самого Зеленського.  Не варто себе обманювати: скандал з Трампом перетворив українського президента на об’єкт глузувань і пильної уваги одночасно.  До того ж європейським лідерам немає ніякого сенсу підтримувати людину, готову здати їх при першій телефонній розмові.  У такій ситуації Зеленський мав би хоча б почекати і з прийняттям путінських умов, і з самою зустріччю, на якій будуть і Путін, який його зневажає, і скривджені їм Меркель і Макрон.  Але він навіть не спробував задуматися про свою ситуацію хоча б на хвилину.

Партія Медведчука підтримала впровадження «формули Штанмаєра»

Сама зустріч в «нормандському форматі» нічого не вирішує — як нічого не вирішили свого часу переговори в Мінську.  Чи готовий Зеленський до повноцінної капітуляції перед Путіним — тобто до фіктивного (і часткового, без Криму) відновлення територіальної цілісності країни при збереженні російського контролю над Донбасом?  Він стверджує, що не готовий.  Але тоді сам Зеленський повинен задати собі дуже просте питання: а чи готовий Путін до відновлення територіальної цілісності України з відходом своїх військ і найманців і відновленням українського контролю над територією?

Російський сенатор про погодження «формули Штайнмайєра»: Це наш серйозний успіх

Поки що жоден рух Кремля не демонструє такої готовності.  Але якщо не готовий Путін, так чи погодиться з його умовами Зеленський — просто тому, що інакше не зможе закінчити війну, виконати свої обіцянки виборцям і забезпечити продаж продукції своєї телестудії на російських ринок?  І чи розуміє Зеленський, що в цьому випадку його згода з умовами Путіна може призвести не до виконання цих умов, а до дестабілізації України?

Власне, саме цього і домагається Кремль — і це є логічним.  Для легітимізації окупації Криму, для відродження імперії немає кращого виходу, ніж крах України. І Володимир Зеленський зробив дуже важливий крок до перетворення з президента нашої країни на інструмент забезпечення цього краху.

Від Зеленського вимагають показати стенограми розмов із Путіним

Президента Володимира Зеленського закликають оприлюднити стенограми усіх телефонних розмов з російським лідером Володимиром Путіним.

Вже дві петиції із такими вимогами оприлюднили на офіційному сайті глави держави.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, Зеленського, Путін, оприлюднити стенограми, телефонна розмоваЧитайте також: Трамп розповів про «найбільше шахрайство» в історії США

Автор першої із них – №22/074726-еп – закликає Зеленського оприлюднити тексти розмов із Путіним на фоні «дипломатичного скандалу із лідером США Дональдом Трампом».

Враховуючи «загравання» із Трампом, узгодження позицій щодо деяких кримінальних справ, критику лідерів ЄС та експосла США тощо, вимагаємо оприлюднення стенограм всіх телефонних розмов між президентом України Зеленським та президентом Росії Путіним,
– наголошує автор.

Він також додає, що Володимир Зеленський — Президент України, а не» приватна особа». Тому, за його словами, розмови із лідером країни-агресора «не є і не можуть бути особистими приватними балачками». Петиція наразі набрала менше ста підписів, однак збір триватиме ще 91 день.

«Запрошуємо Україну на груповушку»: Американський комік висміяв скандал навколо розмови Трампа і Зеленського

В іншій петиції № 22/074716-еп під назвою «переговори з Путіним» автор наголошує на необхідністю прояснити умови звільнення українців з російського полону 7 вересня цього року.

«Народ України вимагає від Вас викласти стенограму Ваших переговорів з Путіним. Народ України вимагає від Вас повідомити ту ціну, що він заплатив або заплатить за звільнення українських громадян», – мовиться у тексті.

Ця петиція також наразі отримала менше ста підписів, однак збір триває.

Читайте також: Переговори між лідерами країн не повинні публікуватися, – Зеленський

Через що виник телефооний скандал із Трампом та Зеленським?

25 липня 2019 року під час телефонної розмови з українським президентом Трамп нібито пообіцяв Зеленському, що стосунки між країнами покращаться, якщо Україна поновить розслідування у справі газової компанії Burisma. До цієї компанії причетний син головного конкурента Трампа на президентських виборах Джо Байдена – Гантер.

25 вересня Білий дім оприлюднив стенограму розмови, що відбулася два місяці раніше.  Скандальна розмова Трампа та Зеленського засвідчує: Трамп таки говорив Зеленському, що «було б добре», якби той вивчив справу Байдена.

Згодом обидва лідери заперечили, що під час розмови чинився будь-який тиск. Та саме через цей скандал у Палаті представників Конгресу оголошено початок формальної процедури імпічменту президента ІТрампа.