Україні скоро 29, а ми так і не зрозуміли головного

Війна триває довше, ніж можна було собі уявити. Гинуть сміливі, красиві, сповнені життя люди.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, війна, незалежність, держава, мова

Де український контент?

Я собі думаю, що всі ті, хто тут, всередині країни, в безпеці, навіть попри наші COVID-19 і тривожності, мали би творити таку міцну українську державу, на яку ворог навіть не наважувався би зазіхати.

Творити український простір: український бізнес, україномовну освіту і культурний простір, україномовний медійний контент. Ми створюємо книжки українською мовою, я пишу поезію, пісні українською. Збираюся робити відеопроєкт з українськими митцями.

Але мені бракує в рідній країні поваги до мене як україномовної людини.

І бракує україномовного контенту. Бо на YouTube мені викочує мільйон російськомовних фільмів, мультів і відеоблогів. Бо відкриваєш безліч сайтів – і першою відкривається російська. Бо booking пропонує мені написати зауваження російською і англійською.

Ми досі не зрозуміли, що мова = безпека

Але це питання до кожного з нас. Чому так мало досі україномовного контенту?

Чому ніхто не береться робити для дітей відео про їхні улюблені ігри, лєго-іграшки – з україномовними коментаторами?

Чому україномовного контенту для малюків дуже мало і він, м’яко кажучи, переважно відстійний, а для трохи старших ну взагалі нема? (Не кажіть мені про прекрасно озвучені українською відомі мультфільми – їх все одно в багато разів менше, аніж російською).

Рахуємо аудиторію і не віримо, що українців достатньо, щоб це монетизувати? Це як із серіалами, які знімалися на «всьо СНД». Це невіра.

І це питання до кожного громадянина: чи розуміє він пряму залежність таких понять, як «державна мова» і «державна безпека». І незалежність, 29-ту річницю якої нам скоро святкувати.

 

Донбас – це Карабах, а не Придністров’я. Війна може тривати понад 30 років

Поки в Росії не змиряться з правом України на суверенне існування, на лінії розмежування будуть гинути люди.
 

суверенне існування, Росія, війна, новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Читайте также: Путин снова поделился своим видением истории: ни одна из союзных республик не имела права выходить из СССР

Президент Азербайджану Ільхам Алієв скликає термінове засідання Ради безпеки країни у зв’язку з конфліктом на кордоні Азербайджану і Вірменії.Прем’єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян засуджує дії Баку, а міністр закордонних справ Вірменії Зограб Мнацаканян ініціює засідання представників країн — членів ОДКБ. У азербайджанській столиці тисячі людей виходять на вулиці з вимогою почати війну за звільнення Карабаху.З української точки зору все це виглядає дивно. Як це, через 32 роки після початку конфлікту триває війна, гинуть люди? І це при тому, що вже кілька десятиліть сторони намагаються домовитися у Мінську — так, теж у Мінську, це таке «зачароване» місто, в якому роками не відбувається нічого нового. Чому? Чому не так, як у Придністров’ї або в Абхазії?

Игорь Яковенко: С путинской Россией стало не о чем говорить. Не только не о чем, но и опасно

Відповідь на це питання дуже проста і обумовлюється інтересом. Росії, яка окупувала Придністров’я і грузинські автономії, далі просто нікуди і нема чого просуватися. На територіях, де більшість населення — етнічні молдавани або грузини, окупант все одно не зустріне підтримки. Кишиневу і Тбілісі теж немає ніякої необхідності обстрілювати окуповані території — Молдова і Грузія просто не хочуть повномасштабної війни з Росією. Коли Грузія зважилася на таку війну у 2008 році, це призвело до російських танків під Тбілісі, бомбардування Горі, нових територіальних втрат і вигнання грузинського населення з Південної Осетії. Тодішній грузинський президент Міхеіл Саакашвілі був змушений направити своєму російському колезі Дмитру Медведєву лист із зобов’язанням не застосовувати силу у Абхазії і Південній Осетії, Кремль визнав незалежність грузинських автономій і запровадив санкції проти Грузії — про міжнародні санкції проти самої Росії тоді й мови не було.

Азербайджану потрібно, висловлюючись словами українського віце-прем’єра Олексія Резнікова про Донбас, «мотати нерви» Вірменії. Вірменії потрібно демонструвати, що і вона може «мотати нерви» Азербайджану

Але у Карабаху — зовсім інша ситуація. Я зараз навіть не буду зупинятися на питанні, хто в цьому конфлікті є правим. Важливим є саме інтерес, довгострокова стратегія.

Для Баку неприйнятно визнати статус-кво, тому що в цьому випадку таке визнання буде означати спокійне життя для Карабаху. А у Азербайджані ніхто не хоче спокійного життя ані для Карабаху, ані для Вірменії — між іншим, нинішній конфлікт стався якраз на державному кордоні Вірменії та Азербайджану, а зовсім не у районі Карабаху. При цьому Азербайджан не боїться нападати на Вірменію — тому що Вірменія не Росія. А Вірменія не боїться відповідати Азербайджану або провокувати нові зіткнення — тому що Азербайджан не Росія. Азербайджану потрібно, висловлюючись словами українського віце-прем’єра Олексія Резнікова про Донбас, «мотати нерви» Вірменії. Вірменії потрібно демонструвати, що і вона може «мотати нерви» Азербайджану. І тому, поки не буде знайдено рішення конфлікту, на кордонах обох країн буде тривати стрілянина і будуть гинути люди. Хоч 30 років, хоч 60.

Читайте также: Росія веде підготовку до нової великої війни. Як 2008 року в Грузії чи 2014-го в Україні, — Безсмертний

На Донбасі — рівно та ж ситуація. Росії не потрібен Донбас без обстрілів просто тому, що це — лише невелика частина території, яку Кремль планує захопити. По той бік лінії розмежування для Москви немає ніяких грузин або молдаван. А є такі ж українці, як і ті, що живуть на Донбасі. Тобто — «свої». «Російськомовне населення», яке потрібно «звільнити». А для цього — продовжувати дестабілізацію України аж до капітуляції ворога. Тобто Путіну потрібно просто продовжувати стріляти. При цьому Україна все ж таки — не Молдова або Грузія, Україна може дозволити собі відповідати на російські провокації, навіть якщо це не дуже подобається актуальному верховному головнокомандувачу та його оточенню.

Кремлю не потрібно, щоб Україна задовольнилася статус-кво, замороженим конфліктом на Донбасі. Путін зацікавлений у постійній дестабілізації

Простіше кажучи, Росія тут в ролі Азербайджану: Кремлю не потрібно, щоб Україна задовольнилася статус-кво, замороженим конфліктом на Донбасі. Путін зацікавлений у постійній дестабілізації. А Україні потрібно показати, що вона не боїться обстрілів і готова відповідати.

І тому, поки в Росії не змиряться з правом України на суверенне існування, на лінії розмежування триватиме стрілянина і будуть гинути люди. Хоч 30 років, хоч 60. Така реальність, яку потрібно прийняти. Альтернатива розуміння цієї реальності — це капітуляція.

Ніхто не сподівався, що Росія вдарить зі своєї території – учасник війни Віктор Андріянов про моторошну ніч під Зеленопіллям

11 липня 2014 року ворожі “Гради” обстріляли селище Зеленопілля на Луганщині. Це було перше масове застосування регулярних військ Росії проти українських сил.
Шостий рік після трагічних подій. Очевидці лиш нині починають розповідати, як усе було насправді. Отож про фактичний початок неоголошеної російсько-української війни згадує учасник бойових дій Віктор Андріянов.
новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, Війна, Росія, Донбас, Зеленопілля

У шості роковини трагедії під Зеленопіллям у Львівському парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького встановили деактивований макет ракети установки БМ-21 «Град». Саме такими снарядами Росія вперше обстріляла українську територію. Аби вшанувати пам’ять загиблих і розповісти про події світанку 11 липня, в парку зібралися родини полеглих бійців і ті, хто вижив тієї страшної ночі.

Один із очевидців трагедії – Віктор Андріянов. Чоловік служив у 24 Королівській бригаді імені Данила Галицького. До війни бойового досвіду в нього не було. Займався переважно торгівлею. 20 травня 2014 року прийшла повістка. Не роздумуючи, Віктор пішов у військкомат, навчався військової справи на Яворівському полігоні, відтак поїхав на Схід.

Нині чоловік працює начальником технічного відділу Парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького у Львові. Потрапив туди відразу після демобілізації на запрошення адміністрації парку. До його обов’язків входить перевіряти атракціони, налагоджувати роботу столярів, механіків. Словом, організовує роботу паркового “господарського двору”.

До речі, вся адміністрація парку тісно пов’язана з війною. Нині там працюють здебільшого волонтери й учасники війни. “Пішов до нас, мабуть, щоб бути серед своїх”, – кажуть в адміністрації.

У шості роковини наважився розповісти «Еспресо» про події 11 липня 2014 року.

Вікторе, сьогодні ви серед тих, кому вдалося вижити в моторошну ніч проти 11 липня. Це був перший масовий обстріл з російської території. Тоді ніхто навіть припустити не міг, що Росія наважиться розпочати неоголошену війну. Пригадайте, як пережили ці події…

Під час самого обстрілу я був на виїзді з розвідкою і саперами. У ту ніч ми їздили на розмінування. Приблизно через годину після виїзду, о пів на п’яту ранку, побачили величезний стовп диму, вогню і зрозуміли, що щось трапилося недобре. Повертаючись, почули вибухи. Були перші втрати. Дим, вогонь і сморід – те, що ми побачили на позиції. У кіно такого не покажуть. Напередодні туди заїхала величезна українська колона. Ми мали вже вирушати до кордону і виганяти всю ту нечисть, але ніхто з командування не вірив і не сподівався, що ворог може вдарити саме зі своєї території. За даними нашої розвідки, в Україні на той час не було російських військових. Були окремі групи бойовиків, але нечисленні. З території Росії це був перший напад. Фактично розпочалася неоголошена війна. Знаєте, в них теж не дурні сидять. Вони розуміли, що силою, яку ми вже зібрали, зможемо робити все, що хочемо. Обстріл розпочався буквально через годину після того, як заїхала колона.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Віктор з побратимом на фронті 

Як думаєте, звідки росіяни дізналися про позиції українських військ?

Це не було великим секретом. Сєпари та місцеве населення «зливали» всі позиції. Без них нічого подібного не було б.

Що скажете про військове забезпечення на той час? Неодноразово чула від людей, що армію тоді не забезпечували…

З упевненістю можу сказати, що тоді ми були забезпечені всім. На позиції заїхала величезна військова сила з потужною технікою та танками. Лише від 24-ї бригади заїхало понад п’ять сотень військових. До нас на підмогу прибула величезна група десантників з артилерією. Наше командування мало певні плани. Ми мали висунутися по всій лінії кордону сектору «Д». Але не встигли. Хлопці приїхали з дороги, тільки розташувалися, а вони вдарили. Після обстрілу прилетів літак і нам скинули все необхідне: воду, харчі, боєприпаси, одяг, бронежилети. Я таке тільки в кіно бачив. Тоді держава нас не кинула, ми були потрібні їй, а вона нам.

Що було найважче на війні?

Безповоротні втрати. Ось бачиш людину живу, усміхнену, жваву, а потім приїжджаєш і розумієш, що людини вже немає серед живих. А ще пів години тому віталися, жартували… Чи вчора просив цигарку, а нині вже нема кому її дати. Дуже важко таке переживати.

Нині шості роковини після трагедії в Зеленопіллі. Як ви оціните те, що відбувається в державі, зокрема на фронті?

Шість років після трагедії, і я сумую. Найбільше – через те, що люди починають забувати про війну. Вони думають, що війна десь далеко. Та це не так. Вона далеко у просторі, але щомиті може прийти в будь-яку точку країни. Моя особиста думка: нині здаються інтереси країни. Важко це усвідомлювати, важко це бачити. Руйнується пам’ять про загиблих, про людей, які віддали найдорожче. Після всього, що пережили – це найстрашніше.

Архівне відео

“Хтось із нізвідки”. Як Зеленський уперто уникає називати Росію “окупантом”, а її війська “загарбниками”

Йому 42 роки. Він двадцять років був монополістом на ринку розваг і політичного сарказму. Він утер носа багатьом політикам, здобувши перемогу на виборах. Але ментально президент Володимир Зеленський глибоко радянська людина.
новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, совок, Володимир Зеленський, Росія, війна, окупація

Із таким нальотом “совка”, що хочеться спитати: нащо це нам? І до якого часу паспортизовані громадяни України та їхнятимчасова “еліта” лізтимуть із рябеньких ящіркових шкір, щоби не сваритися зі “старшими братами”.

Субординація на рівні “давайте не чіпати/злити/тривожити” Росію лишається на рівні інстинктів. Вона була у вождя гуртка комуністів Петра Симоненка. Вона тривалий час лишалась у бізнесюків ранніх дев’яностих, які згодом начепили значок депутата Верховної Ради. Нас десятиліття годували зросійщеними “фабриками зірок” та “голосами”, де в журі обов’язково було засилля привозних спеціалістів із Росії Іріни Дубцової, Сєргєя Сосєдова і Стаса П‘єхи. Наче ніколи не було в нас своїх ТНМК, ТІКа і Альоші.

Пригрозили вчинити як із Грузією: у Держдумі РФ прокоментували застереження про можливий напад росіян на Херсонщині

Сам нинішній президент роками зловживав національною самоідентифікацією, точніше іі повною відсутністю, коли в найуспішнішому проекті “Вечірнього Кварталу” — сім’я Будько мала російські паспорти, кричала “Россия вперед”, а на задньому плані періодично блимав портрет Владіміра Владіміровича…

І ось, коли Зеленський уже не просто президент, а Головнокомандувач держави, яка перебуває у стані війни, бо Путіну так засвербіло, субординація лишається.

5 липня була шоста річниця звільнення Слов’янська від ГРУ РФ, ФСБ РФ та воєнізованих угрупувань відставного офіцера збройних сил Росії та колишнього полковника ФСБ Ігоря Гіркіна. Однак, президент Зеленський пише, що то були “незаконні збройні формування”. Міфічні “хтось із нізвідки”.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, совок, Володимир Зеленський, Росія, війна, окупаціяновости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, совок, Володимир Зеленський, Росія, війна, окупаціяновости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, совок, Володимир Зеленський, Росія, війна, окупація

Президент їде в Одесу, де зустрічається із військовими моряками і каже, що ніколи не пробачить тих, хто захопив Крим і хто “завадив морякам його захистити”, також не вказуючи хто ж ці “хтось”. Хоча авторка цих рядків дуже прагне подарувати Зеленському флешку із фільмом “Черкаси”, де коротко для “чайників” розповідають історію окупації Криму і тотальної дупи, яка тоді панувала у ВМС України. Там є маркери тих, хто крав наші кораблі — російські Мі-35, швидкісні катери та сотні штурмовиків з гранатами та “калашниковими”.

Тут така справа — є у президента питання про “хто напав на Україну?” — давайте завдання правоохоронним органам, щоби вони не ходили забирати лампи і плати від противоповітряного комплексу С-300 за рішенням ДБР, а показали тих “хтось”, яких так боїться називати наш гарант. Тим паче є відкриті дані нашої розвідки, міжнародної групи Bellingcat, НАТО і наших ЗСУ, що у цих “хтось” є чітке ім‘я. Регулярні війська Російської Федерації.

Ситуація така, що поки Володимир Олександрович буде соромитися називати речі своїми іменами — що на Донбасі війна, що вчавлювати ОРДЛО в тіло України за сценарієм РФ змінами до Конституції не можна, що не можна судити волонтерів і ветеранів, щоб задобрити аудиторію “Олів’є” — проблеми нікуди не дінуться. І такою позицією страуса Шостий лиш помагає агресору добити жертву ножем у спину.

За п’ятнадцять місяців президентства у судах за Зеленського не збільшилась кількість справ щодо подій війни. Якщо під час дебатів на стадіоні тоді ще кандидат піднімав питання Іловайська — то тут справа так і не була дотепер передана до суду, хоча слідство було завершене ще кілька років тому. Невже Володимир Олександрович за походами в кафе без маски — свідомо чи несвідомо блокує суд по Іловайську?

Поки українські політики — минулі і сучасні не навчаться нарешті говорити правду — у нас нема шансів на зміни і перетворення. І на чітку відповідь на питання: “хто ми?”

Зеленський за рік з гаком президентства навіть не зрозумів, хто такі ветерани війни із Росією за Донбас. Яскраве свідчення — офіційні повідомлення ОПУ із Одеси, де гарант цілеспрямовано змішав у кучу коней і людей — прирівняв ветеранів війни із РФ із…афганцями: “Я вітаю наших атошників, “афганців”, всіх ветеранів, які будь-коли захищали нашу країну”.

Я нагадаю президенту, що “афганці” Україну ні від кого не захищали. Війна в Афганістані (1979-1989) була військовим військовим вторгенням Радянського Союзу у суверенний Афганістан під приводом боротьби проти повстанських груп моджахедів, у якій брали участь урядові війська Афганістану і Радянського Союзу. Так, справді сталося так, що десятки тисяч громадян як військовозобов’язані особи СРСР брали участь у цих війнах.

По-друге, якщо ти президент, то давай правильні оцінки. Солдати  і офіцери по суті були ні до чого, вони виконували команду керівництва країни під назвою СРСР. Але потрібно хоч зараз ставити правильні оцінки, це була імперська загарбницька та гібридна війна. Така як нинішня РФ веде у Сирії, Грузії та Україні. Так можна договоритися до того, що батальйон “Восток” це — ветерани, які воювали на нашій війні. І за нашу країну. Типу.

Бо ж через те, що наша “еліта” соромиться називати війну війною, а Росію загарбниками — є у нас екземпляри, які вважають, що війна це неважливе і дуже незручне явище, яке заважає намертво схреститися з Москвою. Та її гонорарами.

Перші 2 дні війни

Хочу розповісти як війна змінила мене. Протягом двух днів, коли я думав,що все — загину і більше не встану ніколись. Був сонячний ранок серпня, як завжди вставши о 5 ранку вмившись і поснідавши, я взяв на 12 годинну зміну тормозок і висунувся на роботу. Ранок був теплий, десь всю ніч гуркотіли снаряди, росіяни в місті з місцевою гопотою наводили «порядок», кізяки і місцева гопота шукала проукраїнських громадян, що залишилися в місті, сусіди здавали своїх друзів і колег, що ходили на марші, родичі дзвонили поліцаям в управи, кажучи що там укроп типу засів з сім’єю. Хтось, зібравши манатки бистро бігли звідси: хто в рашку, хто в Україну на машинах та іншим транспортом. В цей час ловили часто тих, хто на велосипеді їздив повз охороняємі зони, а також з фотоапаратами затримували або з телефонами людей. «Весело» і страшно було: зниклими були заклеєні всі під’їзди, люди пропадали разом з машинами.

 

 

І ось я, ідучи на свій завод, де зарплату ахметов платив вчасно, смакуючи майбутню важку зміну і пам’ятаючи, що лопата — це друг людини і моя рідня, почув знову постріли гармат, які ну дуже близько відпрацювали, десь в метрах 300 від дороги, по якій я йшов на прохідну. Я трохи злякався, але продовжив йти, думаючи що чорти знову стріляють по аеропорту. Але тут мене наздогнали мої знайомі роботяги по зміні і ми, зібравшись разом, спускалися до прохідної. Коли залишилося до повороту метрів 300 і до прохідної ще 5 хвилин ми почули свист сильний — снаряди летіли через нас. Пролітали снаряди десь зверху, видаючи мелодію, яку цивільний рідко де почує. Свист і снаряд опустився в тій частині, де стояло батарея гармат, прикрита териконом. Спочатку бив гуркіт, потім хвиля з пилом і нас, як м’ячики розкидало по асфальту, ми навіть не зрозуміли що сталося. Автомобіль, який нас начебто наздоганяв, різко пішов в сторону і врізався в гущавину лісу. Потім ми, піднявшись, підняли двух наших операторш жінок. Срашно било всім, всі тремтіли, озираючись і не розуміючи що це било. Але тут почувся знову свист і нас знову всіх розкидало і оглушило всіх конкретно : металевий шелест пройшов над нами і тут понеслися звуки перестрілки, від чого жінки закричали, як божевільні. Нам пощастило, що поруч з дорогою був гай і лощина- там ми всі сховалися. Було страшно всім. Після того ніби як все затихло, ми швидкими перебіжками пройшли до прохідної, де теж почули, що по заводу потрапив снаряд — перебило рейки. Начальство сказало, що треба вільних людей терміново направляти на відновлення і ми пішли. На відновленні ми пропрацювали цілий день — лагодили виїзд для поїздів і вагонів, хоч і цілий день трясло від пострілів завод. Хоч і гармати не замовкали цілий день, але ми, зціпивши зуби, ми працювали. Прильоти били через нас і то вже не страшно било, як вперше. Після зміни я побіг додому, але в мені вирувала ненависть, бо мене, українця, з легкої подачі москви, мало не вбили за те, що я українець.

Після першого мандражу і зміни, яка пройшла на нервах, на другий робочий день, знаючи що мені йти в ніч, я слухав цілий день гуркіт артилерії і місцеві бої. В цей час йшли бої десь в стороні Моспино, Авдотьїіно. Вийшовши в сторону роботи і таки діставшись до заводу, де перед тим як потрапити на підприємство, мені по дорозі раз 5 обшукали кишені «визволителі» від мирного життя, я переодягнувся в робу і пішов з роботягами на робоче місце. Ми працювали в кінці заводу, де були вугільні бункера. Саме там при відкритті вагонів вугілля потрапляло в бункера і далі вже по стрічці в печі. Коли ми почали працювати, то перестрілка ще била так собі, а коли стемніло, то ми гуркоту снарядів через ввімкнену вібромашину навіть не почули прильотів. Але раптом всіх, хто стояли на майданчику сильно смикнуло, а такожи вагони. Ми відчули запах незрозумілий і побачили пил навколо. Піднявшись з під вагонів перед нами постала картина : були розбиті перші вагони і вугілля розлетілось навколо. Так як обладнання ще гуркотіло ми не чули інших прильотів в наш цех, але кілька секунд споглядання на стихію вибухової хвилі, запам’ятався на довго. Двоє напарників в касках і навушниках мчали кудись у далечінь, а я як ідіот, стоячи з кувалдою, не міг зрозуміти що відбувається і чому навколо мене пилу стільки, що то за запах чогось горіло. Після того, як я прийшов в себе, я зрозумів, що електрика вийшла з ладу — просто згасло світло і настала непроглядна темрява. Тільки місяць на небі через розбитий дах нагадував, що на вулиці ніч. Я почув, як мені хтось кричить, але я не зрозумів що він хоче. Потім я зрозумів, що на мені навушники, тому зняв їх. І тут я знову почув свисти і крик — біжи скоріше за бетонну огорожу-. Я побіг, а в те місце, де я стояв біля вагону, вже через хвилини 4 прилетів снаряд і прошив вагон, пробивши його наскрізь, снаряд полетів вниз в бункер, де було вугілля і вибухнув там, після чого піднялвся феєричний вогнепад, що здавався вогневим водоспадом. Ми сиділи під парканом і рахували скільки прилетить. Протягом 2 годин на наш цех і прилеглу територію лягли не менш 60 штук снарядів, ми були все в пилюці як чорти і, клацаючи зубами та втискаючись в землю, думали шо було добре, якби б в цей п’ятачок не прийшла смерть у вигляді попадання снаряду. У підсумку нас пронесло, всі живі залишилися. О 4 ранку канонада закінчилася і ми кинулися гасити вогонь і вагони. Виявилося, що не все так сумно : 4 вагони просто прошило і все, що било в них, посипалося в бункер. Всі були живі, але трохи приголомшені. Навіть майстер, який прибіг після канонади, думав, що нас вже немає в живих. Так моя нічна зміна показала що життя моє охороняється чи то Богом, чи то янголом і що ще рано вмирати. Таким чином, за два дні мене смерть тільки лизнула в обличчя і пішла у своїх справах. Скільки вона ще раз так мене відвідає в 2014 -2015 роках …

Дякую за увагу. У мене все

Пысы: Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — [email protected] , будем думать как тебя вытянуть из жопы.

Читайте

ЛУКАШЕНКО ЗАГОВОРИЛ О ВОЙНЕ С РОССИЕЙ, НАМЕКНУВ НА ЕЕ РОЛЬ В ВОЙНЕ ПРОТИВ УКРАИНЫ, ГРУЗИИ, МОЛДОВЫ И ЛИТВЫ

Російські лікарі поскаржилися, що їм не виплатили “бойові” за роботу на Донбасі

Російські лікарі зізналися, що вони брали участь у збройному конфлікті на Донбасі і незаконно перетинали кордон України. Відповідне відео опублікував офіцер ЗСУ Сергій Нещадим.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Донбас, війна, Російські лікарі

“Яка війна? У кого?”: У Миколаєві продавали одяг з символікою РФ

На відео російські медики протестують проти того, що з 2014 року їм не виплатили так звані “бойові” гроші за роботу на тимчасово окупованих територіях Донбасу. Відповідний мітинг відбувся в місті Гуково Ростовської області.

“Ми вивозили поранених з території України, під бомбардуванням. Так, швидка допомога, фельдшери, лікарі, які штопали. Страх втратили керівники наші!”, – обурюються росіяни.

Одна з жінок поскаржилася на те, що в її зміну привезли 19 осіб із західної України і за роботу нічого не заплатили.

“Тут же були і з тієї сторони, і з цією. Просто нам потім заборонили про це говорити”, – сказала вона.

Як повідомлялося раніше, бойовик терористичної ДНР зізнався, що війну на Донбасі розпочала Росія.

«Мир» Зеленського на Донбасі. Що змінилося за рік

«Чому війна досі не закінчилася? Ось такий ви головнокомандувач», — закидав Володимир Зеленський Петру Порошенку під час дебатів на «Олімпійському» 19 квітня минулого року.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Донбас, війна, Зеленський

Перша поїздка Володимира Зеленського на передові позиції українських військових на Донбасі, 27 травня 2019 рік.

Під час президентських виборів він не раз згадував опоненту тривалу війну на Донбасі і обіцяв виборцям зробити все, аби її пошвидше завершити. Кандидат Зеленський озвучував фрази, від яких складалося враження, що в нього досить поверхове розуміння подій на Донбасі та бачення того, як цю війну можна завершити. Як от «треба просто перестати стріляти» та «десь посередині б зійшлись із Путіним».

Та після вступу на посаду Зеленському довелося зіткнутися з суворою реальністю, яка полягає в тому, що одного бажання України перестати стріляти замало.

До річниці інавгурації BBC News Україна спробувала підбити перші підсумки президента на цьому напрямку. То чи вдалося Зеленському наблизитися до миру?

Два варіанти Зеленського

Під час президентської кампанії Зеленський та представники його команди вправно розповідали про те, що в них є напрацювання щодо Донбасу.

«Є декілька шляхів. Перший — дипломатичний, у нас є Мінські домовленості, треба продовжувати Мінський процес, треба його розширити, ретрансформувати, додати представників США та Великої Британії,» — розповідав Зеленський в інтерв’ю ТСН 24 березня 2019 року.

З часом США та Британію залучити до Нормандських переговорів не вдалося, але роботу цього формату таки вдалося відновити. Зеленському вдається у грудні 2019 року в Парижі провести зустріч з лідерами Росії, Німеччини та Франції, на якій домовилися про обмін «всіх на всіх», розведення та наступну зустріч у квітні 2020 року.

Представники української влади дедалі частіше говорять про бажання провести вибори на Донбасі одночасно з місцевими по всій Україні восени 2020 року, але тільки тоді, коли будуть належні умови безпеки.

Та про досягнення цих умов говорити не доводиться. Україна і Росія звинувачують одна одну в невиконанні паризьких домовленостей, а відтак і ніякої зустрічі Нормандської четвірки у квітні не відбулося.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic

В Парижі Зеленський вперше мав зустріч «віч-на-віч» з Путіним, грудень 2019 рік.

Другий варіант Зеленського — це так званий «план Б», суть якого — «стіна» між окупованою територією та рештою частини України.

Сам Зеленський у грудні 2019 року пояснював, що це «останній план» розвитку подій і перш ніж його застосовувати, влада використає всі інші спроби врегулювати ситуацію. «Якщо буде «стіна», то це інша держава, яку ми ніколи, ви розумієте, не визнаємо, ніколи», — сказав президент.

Восени минулого року в команді Зеленського неофіційно озвучили «внутрішній дедлайн» — один рік. Відведений рік скоро завершиться, а прогресу на цьому напрямку не так багато. Це розуміє і сам Зеленський, а тому вдається до нових, суперечливих кроків.

Консультативна рада: смерть без народження

У березні стало відомо про ідею створити на базі мінського процесу Консультативну раду, яка б обговорювала політичні питання, зокрема і проведення виборів. Це наробило неабиякого галасу в політичних та громадських колах, Зеленського звинуватили в намірі легітимізувати «ЛНР/ДНР».

«Вперше були підписані документи, так званий протокол у березні, де були не просто прізвища якихось людей, які можуть бути присутні в Мінську на запрошення Москви від окупованої території, а були вказані їхні посади. Це пряма легітимізація цих посад і інституцій», — стверджує в коментарі BBC News Україна депутатка від «Європейської солідарності» Ірина Геращенко, яка за президента Порошенка брала участь в Мінських переговорах.

За її словами, Мінський майданчик створювався для напрацювання, а не прийняття рішень. Приймати рішення має виключно Нормандський формат.

Пізніше керівник ОП Андрій Єрмак пояснював, що так звані керівники ОРДЛО не увійдуть в цей орган, але такі заяви не заспокоюють опонентів. А надто тому, що саму ідею про створення Консультативної ради Офіс президента ні з ким не обговорював. Про підписання такої домовленості у Мінську 13 березня повідомило видання «Дзеркало тижня». До цього від влади не було жодної офіційної інформації.

Згодом в команді президента визнали, що цю тему варто було виносити на суспільне обговорення, аби уникнути різнобічних трактувань та непорозумінь. І через такий суспільний резонанс, а також нібито через непогодження ідеї всередині Нормандського формату, в ОП вирішують піти іншим шляхом — замість створення Консультативної ради підвищити статус української делегації в Мінську.

«Великі наміри»

На початку травня Володимир Зеленський підписує указ, який суттєво підвищує статус української делегації в Мінську. Тепер до неї входять ще й представники уряду — віцепрем’єр з питань реінтеграції, заступник міністра економіки та заступник міністра оборони.

«Я вважаю, що цим кроком Україна демонструє ще раз велику серйозність і великі наміри, які є в нашій країні для виконання Мінських домовленостей», — пояснює Андрій Єрмак. «Сьогодні ми показуємо всьому світу, в першу чергу Росії, що Україна робить все можливе для того, аби завершити війну і виконати все, що прописано в Мінську, що нас влаштовує».

Та в опозиції так не вважають. «На жаль, цей указ дуже нагадує спробу підіграти Кремлю в його намірах відрізати тимчасово окуповані території від України. Остаточно і безповоротно», — каже депутат від партії «Голос» Сергій Рахманін.

Він впевнений, що ні до якого прискорення мирного врегулювання це не призведе, адже проблема Мінського процесу не в нестачі людей, а у відсутності компромісів через «негнучкість Москви та надзвичайну гнучкість української сторони».

Зі свого боку в ОП зізнаються, що очікують дзеркальних дій щодо складу делегації з боку Москви. Тим паче новому куратору українського питання від Кремля, заступнику керівника Адміністрації президента Росії Дмитру Козаку буде нагода завести своїх людей в Мінську групу. «Адже зараз там всі Сурковські», — каже джерело в ОП.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic

Командування ООС заявляє, що ситуація на Донбасі навесні-2020 далека від реального перемир’я

Та російська влада реагувати на цей крок Києва не поспішала. Офіс президента України одразу відправив в Кремль інформацію про відповідний указ Зеленського та підвищення статусу своєї делегації. Ті підозріло мовчали. В команді Зеленського кажуть, що «росіяни розгублені», але наступна реакція Москви свідчить про протилежне — Росія не збирається відступати від своєї позиції.

Одразу після засідання тристоронньої контактної групи вже за участі розширеної української делегації прозвучала досить різка заява представника Росії Бориса Гризлова.

Він звинуватив українську сторону в «саботажі політичних питань врегулювання кризи на Донбасі». Особливо, за його словами, ситуація загострилася через новий склад української делегації.

«Партія, яка називає себе «Слугою народу», ризикує перетворитися в партію «слуг війни». Це — серйозний виклик і загроза для Мінського процесу», — заявив пан Гризлов російським ЗМІ 15 травня.

Такі висловлювання навряд свідчать про готовність Росії до дзеркальних дій щодо зміни перемовників у Мінській групі.

Сам Козак напередодні Мінських переговорів злітав у Берлін, де обговорив питання Донбасу з німецькими представниками. За його словами, сторони «досягли угоди про спільні дії щодо мирного врегулювання ситуації». Що це за угода і які це спільні дії — немає конкретики ні від російської, ні від німецької сторони.

А от опозиція вже вибухнула звинуваченнями на адресу Зеленського про те, що Росія за спиною України домовляється про Донбас. «Ключовий сумний підсумок цього року Зеленського — це те, що порушено головне правило Порошенка «нічого про Україну без України», — каже Ірина Геращенко.

Експерти ж вказують, що підвищення статусу української делегації має дві сторони медалі. «З одного боку, демонструє, що Україна перебуває в постійному пошуку рішень, як пришвидшити процес врегулювання. Тобто, серйозно налаштоване на врегулювання, пріоритизує це питання в своєму порядку денному. Це важливо для комунікації з міжнародною спільнотою», — вважає директорка центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук.

З іншого боку, за її словами, постійні спроби щось покращити з українського боку можуть сприйматись як акт визнання, що проблема в українській стороні, а переговорний процес гальмувався через недосконалість української делегації.

Минулими вихідними стало відомо, що слідом за Козаком до Берліну скоро поїдуть Єрмак та міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Прессслужба ОП не конкретизує, які саме питання будуть обговорювати, але, очевидно, мова буде йти про новий формат переговорів та приєднання до них представників ОРДЛО, про що раніше заявили в Офісі Зеленського.

Прямі переговори з ОРДЛО чи голос переселенців?

Питання включення в переговорний процес представників Донбасу — нині це основний «камінь спотикання» в переговорах з Росією. Москва наполягає, що має бути прямий діалог Києва з так званими керівниками «ЛНР» та «ДНР». Україна каже, що готова до діалогу, але лише з представниками Донбасу, «на руках яких немає крові».

В команді Зеленського саме розробляють критерії відбору таких представників і, можливо, на кінець травня сформують відповідну групу. Це можуть бути певні професійні категорії — журналісти, правозахисники, адвокати, бізнесмени, релігійні діячі, інші.

Андрій Єрмак на зустрічі з послами G7 вже анонсував, що в наступному засіданні ТКГ від України будуть представники Донбасу. Але який ефект це матиме, коли такий формат не влаштовує Москву?

Дипломати кажуть, що рішення української сторони про включення до переговорів переселенців скоріше націлене на західних партнерів, аби продемонструвати готовність України говорити з Донбасом. Це підтримують і Париж, і Берлін. «Так, це не зрушить з місця процес врегулювання, але це вплине на подальше рішення Європи щодо продовження санкцій проти Росії», — каже джерело в дипломатичних колах.

В ОП звертають увагу ще й на той факт, що робота ТКГ сьогодні активізувалася. «До цього (переговори груп — Ред.) відбувалися раз на два-три тижні, сьогодні вони практично відбуваються кожного дня. Групи сьогодні в режимі онлайн працюють, ведуть перемовини і ми не будемо збавляти цей темп», — каже Андрій Єрмак.

Цікавим є те, що в останніх онлайн-переговорах Мінської групи не бере участі керівник української делегації Леонід Кучма.

З початку березня Кучма усунувся від процесу, офіційно — через карантин. Окрім спілкування в онлайн представники ТКГ все одно проводять різні зустрічі, а Кучма через пандемію від них воліє утримуватися. Тому на цьому етапі він відійшов від переговорів, але не вийшов з них.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic

Леонід Кучма не бере участі в переговорах ТКГ з березня цього року, хоча формально лишається керівником української делегації.

«Поки що питання виходу Кучми з переговорів не стоїть, але він справді не причетний до всього, що відбувається останнім часом навколо Консультативної ради та нових форматів делегацій», — пояснює джерело BBC News Україна.

В опозиції вважають, що підвищення статусу української делегації — це і є Консультативна рада. «Ми дали шанс розширити формат так званими запрошеними з ОРДЛО і це буде та сама Консультативна рада. «Тє же яйца, только в профиль», — вважає Ірина Геращенко.

Вона переконана, що це спланований сценарій, як обійти той суспільний резонанс, який виник навколо створення Консультативної ради.

У команді президента неофіційно визнають, що справді, тепер немає потреби в Консультативній раді. Правда, з цим не згодна Росія. Сергій Лавров нагадав Андрію Єрмаку, що той поставив свій підпис під документом про створення цього органу. «Знову українські переговірники, як ми кажемо, відповзають», — закидає він.

Закінчити війну

На початку своєї каденції Зеленський говорив про дедлайн для прогресу на Донбасі — один рік, і цей рік, до речі, скоро завершується. Але цим не обмежилося і в квітні у фільмі до річниці президентства він робить гучну заяву: обіцяє завершити війну до закінчення терміну свого президентства. «Я впевнений в тому, що за мою каденцію ми закінчимо цю війну. Упевнений особисто».

Історія показує, що робити такі заяви — невдячна справа. Петро Порошенко вже заявляв про АТО «за два тижні», а потім визнав, що помилився. Чи не чекає подібна участь Зеленського?

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic

Петро Порошенко під час виборчої кампанії 2014 року говорив про АТО «за два тижні», а Володимир Зеленський обіцяє завершити війну до кінця свого президентства

Експерти визнають, що за цей рік новий президент не наблизив ситуацію до миру, але наблизив її до розуміння, хто насправді блокує процес.

«Якщо ще за Порошенка можна було нав’язувати міф, що це в українській столиці бракує політичної волі для вирішення конфлікту, то Зеленський розвіяв цей міф», — каже Альона Гетьманчук і додає, що Зеленський пішов на погодження «формули Штайнмаєра» та розведення військ, попри порушення перемир’я.

Чимало галасу в команді Зеленського наробив «кевеенщик» Сергій Сивохо, який зайнявся налагодженням діалогу з Донбасом.

У жовтні 2019 року його призначили радником РНБО. Вже в березні 2020 року він презентував платформу діалогу з Донбасом, яка закінчилась сутичками з ветеранами полку «Азов». Через це до Сивохо виникли питання у «слуг народу», а всередині РНБО зчинився конфлікт, який призвів до його відставки.

Аналізуючи підходи нової команди в питанні Донбасу, експерти звертають увагу на той факт, що у Петра Порошенка була стратегія «спочатку безпека», а в Зеленського — «спочатку люди». Це допомогло новій владі добитися трьох обмінів з Росією та ОРДЛО.

Але при цьому нова українська влада не вміє адекватно оцінювати ризики, які несуть ті чи інші рішення для ситуації в Україні, а також для відносин з ключовими партнерами.

За словами експертів, команді Зеленського бракує досвіду та експертизи, а також належної комунікації з фахівцями з питань врегулювання конфліктів. Бо як виявилося, «просто перестати стріляти» — не таке вже й легке завдання.

Психоз і вірус

На період істерії, пов’язаної з вірусом, війна відійшла на другий план. Війна в Україні сприймається як шось те, до чого люди звикли, як пробки в Києві в годину пік.

 

 

Тут, на окупованих, багато наших людей з подивом дивляться на істерію з масками і антисептиками, бо важко пояснити тим, хто допомагали артилерії, що вірус страшніший, ніж влучання 152 мм снаряду. Це не добре і не погано, просто у людей різні світогляди і цінності. А війна … Війна то таке, то як безкінечний серіал, як санта-барбара, що вже встигла набриднути [особливо тим, хто не дивились жодної серії].

Сумно це все. Не пам’ятаю щоб в Києві люди тотально ходили в бронежилетах чи носили кевларові каски в 2014 чи в 2015 році через бойові дії. Чи може я шось пропустив …

Цікаво працюють наші змі, які ніби змагаються в тому, щоб зняти будь-який сюжет зі словом коронавірус і заповнити їм ефір. Особисто мене вистачило на 10 хвилин, бо, переходячи з сайту на сайт ТБ каналів, в мене склалося враження, що вірус вже десь в районі Мирного чи на Лідієвці, з бензопилою ходить і планує всіх жителів вирізати за хвилин 15 після випуску новин. Не пам’ятаю, щоб про воєнні дії на Донбасі чи окупацію Криму так розпиналися і наперебій кричали з кожної шпаківні.

Найсумніше те, що подивившись новини, ти розумієш, в який психоз тупо загнали суспільство в Україні + в усьому світі і що подібні речі та явища ти вже бачив в 2014-му році [не вистачає лише черг біля банкоматів і банків]. Дежавю, одним словом.

Епілог. Вірус мене вже дістав, нудить від одного тільки слова. А вас?

Пысы: Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — [email protected] , будем думать как тебя вытянуть из жопы.

Читайте

КАК ТЕРРОРИСТЫ ВХОДИЛИ В ОТДАННЫЙ ИМ ДОНЕЦК: РЕДКИЕ КАДРЫ И ВОСПОМИНАНИЯ ОЧЕВИДЦА

 

Усик: Росіяни не винні, що наші царі чогось не поділили. Відео

Український боксер Олександр Усик заявив, що продовжує спілкуватися з росіянами, попри війну між РФ та Україною. Про це він розповів в інтерв’ю екс-депутату від Партії регіонів Олені Бондаренко.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Росія, війна, Усик

Усик зізнався, що продовжує спілкуватися з друзями з Російської Федерації. На думку боксера, прості громадяни не винні в тому, що трапилося.

“У мене дуже багато знайомих, друзів є в Росії. Я з ними продовжую спілкуватися. Вони не винні в тому, що сталося. У тому, що наші царі, які нагорі, чогось не поділили. Або ще хтось. Президенти між собою кожен день розмовляють, спілкуються про ту чи іншу ситуацію. А ми один одного хаємо, обзиваємо”, – заявив спортсмен.

Також боксер прокоментував звинувачення у сепаратизмі.

“Слухайте, я стільки за цей час почув про те, що я “сєпар”, “ватник”, “малорос”. Стільки назв, що, мені здається, можна навіть пісню під це придумати. Людям не подобається те, що я не відповідаю їхнім очікуванням. Вони чогось чекають. А ви не сподівайтеся на людей, на людей не можна сподіватися, потрібно сподіватися на Бога”, – зазначив він.

Український спортсмен висловив упевненість в тому, що через деякий час ситуація між країнами зміниться на краще.

“Мине якась велика кількість часу, а, дай Боже, щоб пройшло мало, і ми будемо про це згадувати і говорити: “Як ми могли допустити, що таке взагалі сталося?” А таке буде”, – заявив Усик.

Як повідомлялося раніше, український боксер Олександр Усик заявив, що йому приємно чути своє ім’я російською мовою.

«Хотят ли русские войны?» Від промови українського представника в ООН у росіян перекосило обличчя

На Радбезі ООН постійний представник України Сергій Кислиця перейшов на російську і процитував частину з однойменного вірша поета Євгена Євтушенка.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Радбез ООН, Росія, війна, Сергій Кислиця

«Повернувшись із поїздки на Захід у самий розпал холодної війни, той написав «Хотят ли русские войны?» Я процитую: «Хотят ли русские войны? Спросите вы у тех солдат, что под березами лежат, и вам ответят их сыны, хотят ли русские войны», — сказав представник України.

Кислиця додав, що відповідь на це питання в умовах сьогодення дасть парад 9 травня у Москві.

«Коли ми побачимо, чи винесуть портрети Сталіна його учасники. Того Сталіна, який свого часу був винесений з мавзолею, але, як бачиться, не з умів. «Но как из наследников Сталина – Сталина вынести?» – написав той же Євтушенко 1962 року і продовжив: «Пусть мне говорят: «Успокойся…» – спокойным я быть не сумею, покуда наследники Сталина живы еще на земле. Мне будет казаться, что Сталин – еще в мавзолее», — сказав український дипломат.

Він також зауважив, що сьогодні набирає обертів прославляння Сталіна і його ім’я відбілюють.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Річниця розстрілів на Майдані: Янукович хоче допомогти Зеленському «об’єднати країну»

«Коли ростуть як гриби після дощу пам’ятники цьому диктатору та вбивці, автору геноциду українського народу 1930 років, я хочу завершити свій виступ питанням до російського представника: «Так хотят ли русские войны?» — резюмував Кислиця.

18 лютого відбулося засідання Радбезу ООН з нагоди річниці підписання Мінських угод. Засідання скликала Росія. Її представник заявив, що обстріли біля Золотого влаштувала «диверсійна група ЗСУ».

Як відомо, 18 лютого, о 5-й ранку, бойовики російської армії на Донбасі атакували українські опорні пункти в районі міста Золоте в Луганській області. Загинув український військовий.