Пам’ятайте про нас, люди: тут Росія розстріляла еліту України, яка могла змінити історію

В урочищі Сандармох (Карелія) вшанували пам’ять жертв “Великого терору”, розпочатого Йосипом Сталіним 5 серпня 1937 року. Трійками НКВС у Сандармоху засуджено до розстрілу 1116 чоловік за період з 9 до 14 жовтня 1937 року.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, репресії, Сталін, Великий терор, Сандармох, розстрілиЧитайте: Журналистка RT оправдала ГУЛАГ. Из-за волны гнева Twitter ей пришлось удалить

5 серпня в урочищі Сандармох вшанували пам’ять жертв терору 1937-1938 років. Тут були закатовані понад 10 тисяч людей, серед них справжній цвіт української нації – видатні науковці, літератори, художники та режисери.

В урочищі були розстріляні: легендарний режисер Лесь Курбас, видатні письменники Микола Куліш та Валер’ян Підмогильний, класики української поезії Микола Зеров та Марко Вороний, міністр освіти УНР Антін Крушельницький та сотні українців, які були названі “ворогами народу”.

Відзначимо також, учасники акції пам’яті з прапорами України та фотографіями репресованих 5 серпня прийшли до хреста жертвам “Великого терору” у центрі Києва біля колишного Жовтневого палацу, а згодом – до меморіального комплексу у заповіднику “Биківнянські могили”.

Офіційний початок поклав «Великого терору» оперативний наказ НКВД СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 року, вже наступного дня затверджений політбюро Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії більшовиків (ЦК ВКПб).

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.mediaОднак, як зазначають історики, документи свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь і стали завершальним етапом майже двадцятилітнього періоду встановлення більшовицької диктатури і упокорення бунтівної України (і Голодомором, і репресіями) та усього населення колишньої російської імперії.

Наказом № 00447 запроваджував ліміти (плани) на покарання. Вироки за І категорією означали «розстріл», за ІІ – ув’язнення у таборах ГУЛАГу (Главное управление лагерей НКВД СРСР – ред). Початковий ліміт на розстріл для України становив 26150 осіб, але у січні 1938 року план збільшили втричі – до 83122 осіб.

За даними російських істориків, які у 1989 році отримали доступ до статистичної звітності ОГПУ-НКВД-МВД-МГБ з Центрального держархіву СРСР, протягом 1937-38 років з політичних міркувань в Радянському Союзі «розстрільні вироки» винесли 681 692 людям, що склало 85% усіх офіційно розстріляних за «сталінський період» громадян «великой страны».

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media“Великий терор” тривав 15 місяців і був офіційно припинений за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 17 листопада 1938 року, хоча репресії в менших масштабах тривали й надалі. За два роки було арештовано 1,5 млн людей, 680 тисяч із них було вбито.

У серпні 1937 року саме у будівлі Жовтневого палацу за наказом Сталіна почали розстрілювати підозрюваних в антирадянській діяльності, а потім – таємно вивозили і ховали у лісі поблизу с.Биківня.

Як зазначив директор заповідника Богдан Біляшівський, 5 серпня стало фактично початком виконання в Україні наказу НКВС “про репресування колишніх куркулів, “антирадянських елементів” та карних злочинців”.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media“Масові арешти почалися значно раніше, але саме у ці дні почалася робота так званих “позасудових трійок” і масове знищення людей у плановому порядку”, – зазначив Біляшівський.

За його словами, наразі у Биківні розташоване найбільше поховання репресованих в Україні, йдеться про щонайменше 30 тисяч людей, дослідники ж заявляють, що тут поховано до 100 тисяч осіб.  Інформація про розстріляних та похованих тут була засекречена та частково знищена, окрім того, частина розстрілів після 1938 року не обліковувалася.

Нагадаємо, більше 20% росіян хочуть жити і працювати в сталінських реаліях.

Тут помирали жертви репресій: страшна географія сталінських таборів та розстрілів

В Україні, а також на інших теренах колишнього СРСР, цими днями згадують жертв політичних репресій. Скільки всього людей було вбито в СРСР у період «Великого терору» 1937–39 років, а також до і після нього – досі точно невідомо.

політичних репресій, жертви, великий терор, СРСР, Украъна, новини

Місце масових поховань в Куропатах на околиці Мінська, 29 жовтня 2017 року

За офіційними даними, у 1930–1953 роках у справах ОДПУ-НКВС-МВС було засуджено 3,8 мільйона осіб, а розстріляли за період 1923–1953 років 800 тисяч. Історики вважають, що ці дані занижені в декілька разів.

Товариство «Меморіал» змогло точно підтвердити інформацію про більш ніж 2,6 мільйона громадян СРСР, які зазнали в ті роки політичних репресій. Точно відомі їхні імена, ким вони були, де жили і за що були заарештовані. Але багато жертв продовжують залишатися невідомими.

Історики Охотін та Рогінський вважають, що з 1921 по 1953 рік у СРСР було арештовано і засуджено за політичними звинуваченнями близько 5,5 мільйонів осіб. За іншими підрахунками, в тюрмах і таборах з кінця 1920-х до 1953 року, коли помер Сталін, побували не менше 20 мільйонів. Але ця статистика не враховує багатьох спецпереселенців, військовополонених та інтернованих.

Сьогодні Росія, як і раніше, не займається збором інформації про відправлених до таборів і розстріляних НКВС. Їхні безіменні могили шукають лише добровільні пошукові загони та історики товариства «Меморіал».

Ось лише кілька місць, де на території СРСР масово розстрілювали та тримали в таборах тих, хто був засуджений за політичними статтями.

1. Биківня

Територія масових поховань у Биківнянському лісі, що на околиці Києва. Тут, у 1930-х і до 1941 року в таємній обстановці здійснювались масові поховання осіб, репресованих і страчених у Києві НКВС. За даними науковців, у Биківнянському лісі поховано близько 100 тисяч осіб.

політичних репресій, жертви, великий терор, СРСР, Украъна, новини

Вшанування таємно закопаних там жертв комуністичного режиму колишнього СРСР (архівне фото)

2. Койранкангас

Койранкангас (фін. Koirankangas – «Собача Пустка») – місце масових розстрілів неподалік селища Токсово на території Ржевського артилерійського полігону. За свідченнями колишніх жителів сіл Кіурумякі, Конколово і Лепсарі, розстріли там відбувалися з кінця 1920-х років і аж до початку Другої світової війни. За оцінками дослідників, в урочищі можуть бути поховані близько 30 тисяч осіб.

3. Левашовський меморіальний цвинтар

Левашовська пустка сьогодні розташована в межах Петербурга, а раніше це була безлюдна околиця Ленінграда, куди звозили тисячі засуджених до розстрілу. Вісімдесят років тому до міста прислали план – засудити повинні були понад чотири тисячі осіб. Поставлене завдання навіть перевиконали. Сьогодні історики кажуть про 40 тисяч розстріляних тут.

4. Золота гірка в Челябінську

Жителі Челябінська впевнені, що в 30-і роки XX століття в шахтах на Золотий Гірці були розстріляні від 12 до 30 тисяч осіб. Але офіційно ці злочини влада не визнає: результати розкопок шахт засекречені.

5. Сандармох

Це урочище розташоване в Медвеж’єґорському районі Карелії за 12 кілометрів від Медвеж’єґорська. За оцінками пошукових систем, на площі в 10 гектарів під час Великого терору 1937–1938 років було розстріляно і поховано понад 9500 осіб. В основному це були спецпоселенці і в’язні Біломорсько-Балтійського каналу (каналоармійці), а також в’язні Соловецьких таборів.

Сандармох став місцем розстрілу соловецького тюремного етапу 1937 року, в якому перебували відомі українські діячі культури, науки, військовики, технічна інтелігенція, священики. Було розстріляно 290 українців.

Поховання в Сандармоху наприкінці 90-х знайшов відомий карельський історик Юрій Дмитрієв.

6. Локчимлаг

У республіці Комі багато таборів були побудовані уздовж ріки Локчім, посеред тайги, тундри і боліт. Через ці табори у 1920–30-х роках пройшло багато іноземців: поляків, китайців, корейців, афганців, іранців, латишів і литовців.

7. АЛЖИР

Так скорочено називали Акмолинський табір дружин зрадників батьківщини в казахстанському селищі Акмолі неподалік Астани. Починаючи з 1938 року саме сюди засилали репресованих жінок з усього Радянського Союзу. За 16 років через табір пройшли понад 20 тисяч в’язнів: дружини, дочки, сестри «зрадників батьківщини» й інші жінки з сімей засуджених за «розстрільними» статтями. При цьому за 16 років існування в АЛЖИРі не було жодної жінки, засудженої особисто: всі вони були винні тільки в тому, що їхні рідні були визнані «ворогами народу».