Російський лижник зробив мерзенний вчинок на етапі Кубка світу і поніс заслужене покарання: відео

Збірну Росії з лижних гонок дискваліфікували з естафети на етапі Кубка світу в Лахті (Фінляндія) через вчинку Олександра Большунова.

Большунов на фініші перегонів вдарив палицею фіна Йокі Мякі, який випередив його в боротьбі за золоту медаль. Росіянин на цьому не заспокоївся і після перетину фінішної межі навмисне врізався в групу фінських лижників, які святкували перемогу. Через вчинку Большунова збірна Росії була позбавлена ​​срібної нагороди.

У Росії вчинок Большунова підтримали, звинувативши у всьому фінів.

"У фіна зліва була доріжка, але він чомусь почав зміщення в бік Сашка. Раніше було набагато справедливіше: коли зайшов у ворота, не можна перетинати шлях. І зараз перше торкання було фіна, він наїхав на лижі Саші. Якщо їм не відповідати, то вони Росію будуть принижувати. це все на емоціях було, я його прекрасно розумію, нічого страшного. Як на мене це негідники - типу він не бачив і зміщувався. він просто нахабно Сашу прибирав з лижні і виганяв в рекламні щити. По відео видно, що Саша його перший не торкався. Я на боці сина, може, навіть хлеще вчинив би " , - сказав батько Большунова Олександр-старший в інтерв'ю " Р-Спорт " .

Читайте

ДЛЯ ТИХ, КОМУ НЕМА РІЗНИЦІ: РОСІЯНИ ОБСТРІЛЯЛИ МАРІУПОЛЬ

Які маніпуляції очікувати від Росії на зимовій сесії ПАРЄ

Як відомо, зимова сесія ПАРЄ, запланована на 25-29 січня, цього разу пройде в «гібридному» форматі: делегати зможуть працювати і особисто у Страсбурзі, і дистанційно.

Як пише sprotyv.info, серед запланованих питань, зокрема, дебати про порушення Росією прав людини в тимчасово окупованому Криму, які ініціювала українська делегація. А ось росіян з поміж усього найбільше турбує «мовне питання», що давно вже стало не просто розмінною монетою, а головним козирем та принципом роботи спецслужб Російської Федерації у пострадянських країнах, пише автор Олекса Вернигора для видання «Урядовий кур’єр».

За перевіреною практикою «захисту російськомовних» в інших країнах Кремль розхитує ситуацію та налаштовує населення проти місцевої влади, не гребуючи брудною пропагандою та спецопераціїями ФСБ і ГРУ. Подібний принцип росіяни застосували в багатьох пострадянських країнах, до переліку яких, на жаль, потрапили Україна, Молдова, Грузія, Білорусь.

Тож, чергове ініціювання російською делегацією розгляду питання про «заборону російської мови» під час запланованої сесії ПАРЄ теж можна розглядати як ланцюжок чіткої стратегії геополітичного тероризму РФ. Цього разу обурення росіян викликало набуття чинності норм статті 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 16 січня 2021, що регулюють використання державної мови у сфері обслуговування споживачів. Та закон жодним чином не обмежує і не забороняє використання в Україні інших мов, включаючи національних меншин та корінних народів. Про це у своїх висновках зазначила і Венеціанська комісія 6 грудня 2019 року, підтримавши політику України у наданні переваги української мови перед російською, а також прагнення держави у захисті та наданні особливого статусу українській мові.

Яким чином будуть проходити дебати ПАРЄ побачимо вже наступного тижня. У цьому контексті варто пригадати, що Парламентська Асамблея Ради Європи була створена для захисту демократії і прав людини. Та, на жаль, доводиться констатувати той факт, що впродовж останніх років норми міжнародного права та Статуту Ради Європи порушувалися, на що не було відповідної реакції. Навпаки, поверненню делегації РФ в ПАРЄ влітку 2019 року не стали на заваді відверті факти окупації українських, грузинських та молдавських територій, системні порушення прав людини на цих територіях і відкрите небажання влади РФ виправляти створені ними ж проблеми.

Не стало перешкодою для росіян і невиконання численних резолюцій ПАРЄ, а голова російської делегації Петро Толстой навіть був обраний одним з 20 віце-спікерів голови Парламентської Асамблеї.

До речі, Толстой — колишній ведучий сумнозвісних російських пропагандистських програм та ток-шоу «Час», «Політика», «Час покаже». Впродовж 2009-2016 років він був заступником директора Дирекції соціальних і публіцистичних програм головного федерального пропагандистського «Первого канала». Не варто забувати, що ціна повернення російської делегації та отриманням посади одного з віце-спікерів обійшлася для Росії у 33 мільйони євро на рік (оплата членських внесків, погашення боргів за попередні роки). Такі немалі капіталовкладення Кремль розглядав як
запоруку успіху та прийняття рішень на свою користь. Та не все так склалося, як гадалося, і вже наступного ж дня після відновлення прав російської делегації ПАРЄ прийняла резолюцію щодо численних порушень з боку Росії, зокрема порушень Мінських угод і військового конфлікту на Сході України. Очевидним є те, що усі держави-члени несуть особисту відповідальність за забезпечення захисту прав і свобод людини, зокрема на тимчасово окупованих територіях Росією.

Незмінний керманич Кремля Путін вже давно поставив російське право вище міжнародного, сміливо ігноруючи виконання міжнародних зобов’язань, зокрема і рішень ПАРЄ. Шукаючи захисту, російські громадяни часто звертаються до Європейського суду з прав людини, вимагаючи ефективної та об’єктивної оцінки, бо Росія неспроможна і незацікавлена у захисті прав навіть власних громадян. А ось порушувати правила та права, зокрема і міжнародні норми, Росії вже не звикати.

У січні пролунала чергова заява про намір вийти з Договору з відкритого неба, з якого у листопаді минулого року вийшли США через порушення та провокації саме російської сторони. Серйозні порушення міжнародних зобов’язань щодо контролю над озброєннями — також вже стали нормою для РФ.

У цьому переліку варто згадати безпідставний вихід з Договору про звичайні збройні сили в Європі в 2015 році, Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, який діє до 5 лютого 2021 року, також на межі припинення. Причина — небажання російською стороною створення ефективного механізму контролю і перевірки ядерного арсеналу, що ніяк не на руку Росії, бо тоді буде практично неможливо приховувати свої заборонені розробки.

І ось тепер — черга за Договором з відкритого неба. Та, якщо раніше Росія могла дозволити собі такі витівки безкарно, то тепер варто підійти до цього з пересторогою. Після одностороннього виходу з Договору про звичайні збройні сили в Європі Росія отримала чимало негативу у свій бік від світової спільноти. Це і наштовхнуло росіян на певні зміни — тепер Москва провокує інші держави, порушуючи угоди, але водночас не виходячи з них. І такі провокативні дії, на жаль, спрацьовують: ніби і не забруднився, а маєш те, що хотів.

Повертаючись до Договору з відкритого неба, американський вихід з угоди варто розглядати як відповідь на постійні та відверті порушення росіян та використання угоди не за призначенням. Очевидним є факт, що російські військові дозволяли собі влаштувати прольоти над територією США для наведення своєї високоточної зброї на стратегічно важливі американські і європейські об’єкти. Натомість забороняючи країнам-учасникам договору проводити спостережні польоти над Калінінградом та вздовж кордону Абхазії і Південної Осетії, приховуючи реальну картину залежності цих самопроголошених республік від Російської Федерації.

Постійні порушення та однобоке використання Росією важливих міжнародних договорів з контролю над озброєннями замість зміцнення довіри перетворилися на інструмент залякування та погроз. Під питанням і Віденський документ, який також має всі шанси бути переглянутим чи припиненим через дії Росії вже цього року.

Читайте

ДЛЯ ТИХ, КОМУ НЕМА РІЗНИЦІ: РОСІЯНИ ОБСТРІЛЯЛИ МАРІУПОЛЬ

Для тих, кому нема різниці: росіяни обстріляли Маріуполь

24 січня 2015 року терористи завдали удару з реактивних систем залпового вогню БМ-21 “Град” та “Ураган” по Орджонікідзевському району м. Маріуполя (мікрорайон “Східний”) та прилеглому до нього селищу Виноградне Волноваського району. Снаряди реактивних систем залпового вогню «Град» полетіли в людські оселі суботнього ранку. Того дня більша частина людей мирно відсипалася після робочого тижня.

 

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, обстріл, Маріуполя

Росіяни тричі обстріляли місто — о 9:15, 13:02 і 13:21, загалом випустили 120 снарядів.

Від дій агрессора загинули 29 осіб і було поранено 92, серед них — цілі родини.

Снарядами та уламками пошкодило 79 об’єктів: 37 приватних будинків, 22 багатоповерхівки, 2 ринки, 8 магазинів, поштове відділення, 2 банківських установи, аптеку, кафе та СТО.

Навідником виявився місцевий житель Валерій Кірсанов, якому ідеї «руського миру» виявилися важливішими за життя невинних людей.

Із території Росії операцією безпосередньо керував начальник ракетних військ та артилерії Південного військового округу ВС РФ генерал-майор Степан Ярощук.

У тимчасово окупованому Донецьку обстрілом керував полковник ЗС РФ Олександр Цаплюк із позивним «Горець». Координацію дій російських реактивних дивізіонів здійснював підполковник ЗС РФ Максим Власов із позивним «Югра».

Того ж дня ватажок донецьких бойовиків, нині покійний Олександр Захарченко, заявив, що почався наступ на місто, яке тількі оговталося від бойовиків.

Загинули:

1. Ніколайчук Дмитро Васильович, 03.06.1993 р.н., Зареєстрований: Хмельницька обл., Вінковський район, с. Палачинці (військовослужбовець).

2. Поліщук Ольга Дмитрівна, 29.04.1979 р.н., м. Маріуполь, вул. Олімпійська.

3. Константинова Тамара Костянтинівна, 26.05.1945 р.н., м. Маріуполь, вул. Олімпійська.

4. Сиротенко Віталій Миколайович, 12.05.1962 р.н., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії.

5. Німенко Лілія Миколаївна, 20.09.1953 р.н., м. Маріуполь, вул. Київська, знайдена біля ринку «Київський».

6. Акатьева Олена Ігорівна, 16.02.1987 р.н., знайдена біля ринку «Київський».

7. Єфімов Юрій Стефанович, 11.07.1950 р.н., м. Маріуполь, вул. Київська, знайдений біля будинку №48 на вул. Київській.

8. Попова Лариса Олександрівна, 08.11.1948 р.н., знайдена біля будинку №64 на вул. Київській.

9. Будник Валерій Валентинович, 16.11.1969 р.н., м. Маріуполь, вул. Київська, знайдений на вул. Київській.

10. Шурхаева Валерія Сергіївна, 18.06.1987 р.н., м. Маріуполь, вул. Маршала Жукова.

11. Демченко Олександр Миколайович, 25.08.1956 р.н., знайдений біля будинку №68 на вул. Київській.

12. Бобін Микола Анатолійович, знайдений за місцем проживання: м. Маріуполь, вул. Зоряна.

13. Бобінева Любов Петрівна, знайдена за місцем проживання: м Маріуполь, вул. Зоряна.

14. Кашина Марина Миколаївна, знайдена за місцем проживання: м. Маріуполь, вул. Зоряна.

15. Кашин Станіслав — хлопчик 5 років, знайдений за місцем проживання: м. Маріуполь, вул. Зоряна.

16. Борисов Сергій Леонідович, 54 роки, знайдений за місцем проживання: м. Маріуполь, вул. Кузбаська.

17. Абдурашитова Ольга Вікторівна, 27.10.1977 р.н., проживала: м. Маріуполь.

18. Вербицька Любов Наумівна, 27.12.1944 р.н., проживала: м. Маріуполь, вул. Київська.

19. Бушнева Любов Степанівна — пенсіонерка, знайдена за місцем проживання: м. Маріуполь, вул. Київська.

20. Лобов Сергій Володимирович, 23.09.1977 р.н.

21. Чумак Ліна Георгіївна, 28.03.1989 р.н., проживала: вул. Київська, знайдена біля торгового кіоску на вул. Станіславського.

22. Анікеєнко Галина Володимирівна, 18.11.1965 р.н., проживала: м. Маріуполь, вул. Олімпійська.

23. Павлюк Олена Олександрівна, 1979 року народження.

24. Луценко Олена Петрівна, 1981 року народження, м. Маріуполь, вул. Київська.

25. Єфремов Станіслав Олегович, 19.05.1976 р.н., м. Маріуполь, вул. Маршрутна.

26. Евгелевська Валентина Василівна, 1967 р.н., м. Маріуполь, вул. Пейзажна.

27. Бондаренко Марія.

28. Макаров Андрій Андрійович.

29. Литвиненко Надія Іванівна, 27.03.1947 р.н., м. Маріуполь, вул. Київська.

30. Найдьонов Сергій.

Чотири роки тривав суд над Кірсановим. Він не визнавав провини. Весь час перебував в ізоляторі. 21 червня йому оголосили вирок — дев’ять років в’язниці за участь у незаконному військовому формуванні та зберігання зброї. За два місяці звільнили за законом Савченко — проведений в ізоляторі день рахується як два у колонії.

Його віддали Росії 7 вересня 2019 року під час обміну полоненими.

Решта восьмеро людей, причетних до обстрілу, — кадрові російські військові. Перебувають у Росії і на окупованій території.

Російські окупаційні війська продовжують використовувати об’єкти цивільної інфраструктури для здійснення провокаційних обстрілів підрозділів Об’єднаних сил.

Про це свідчать дані Головного управління розвідки, повідомляє пресслужба Міноборони.

У місті Маріуполі Донецької області вшанували пам’ять жителів міста, які загинули 24 січня 2015 року внаслідок обстрілу, здійсненого російськими гібридними силами.

«24 січня в період з 9:10 до 9:20 з метою вшанування пам’яті жертв артилерійського обстрілу жителів МКР «Східний» в січні 2015 року, будуть ввімкнені сирени системи централізованого оповіщення населення мікрорайону «Східний», Лівобережного і Кальміуського районів міста. Жителів і гостей міста просимо зберігати спокій і продовжувати свої справи», – ішлося в повідомленні міськради Маріуполя.

Діти і спецслужби рф

До речі, про збіги. Ті, хто живуть на окупованих, мене зрозуміють і підтримають — з 2014 року у багатьох з нас пропала віра в збіги. Від слова зовсім. Багато подій, які відбулися, сприймаються зовсім інакше, без емоцій і істерик. Бо працює параноя, яка на окупованих продовжує життя і рятує від тортур та інших російських «атракціонів».

Ви звернули увагу на те, як синхронно і в Україні, і на росії паралельно почали розкручувати один і той же наратив — протистояння дітей силовикам? Нагадаю, в Україні рф розігрує карту «дефачка проти Штірліца», на росії «малолітки за навального». При чому це все відбувається фактично синхронно, з різницею буквально в декілька днів.

Особисто у мене складається незрозуміла впевненість в тому, що чекісти просто трохи поміняли полярність і схему розкрутки. Якщо в Україні погані ВСУ і дітлахи бідні, то на росії дітлахи трохи інші. На росії вони і знахабнілі, і за ними ніхто не дивиться, і ременя треба дати цим тупим малоліткам. Ну і так далі.

Правда, у всіх цих танцях з кіньми, особисто мене бентежить одне — використання дітей і провокування їх на конфлікт з більш сильним суперником. Ні, мені не шкода російських дітей, вони будуть платити за мовчання батьків, я про технології, про методи.

В Україні рф сформувала образ борцухі за росію проти полковника Штірліца, на росії так звана опозиція в тупу використовує дітей для картинки, а чинна влада демонізуватиме можливих учасників так званих протестних акцій. Так, задумка російської типу опозиції проста і робоча — омон-івці на камери повинні були як би отпіздіть дітей, що в результаті дало б ефект сірника і тільки розпалило б протестні настрої серед батьків, тупо зассал прийти. Правда, на росії забули зробити поправку на вітер — подібна технологія працює в цивілізованих країнах, в рф ж навіть якщо омон-овець зґвалтує на камери дитини на мітингу, то не станеться зовсім ніхуя. Бидло схаває, бо для росбидла це показник статусу і сили.

Але, повертаючись до технологій і методів, я керуюся часто простою формулою «чому він мені це сказав?». Чому росіяни і в Україні, і на росії використовують дітей? Чому саме росіяни використовують дітей як дратівливий чинник? Чому діти, а не старі? Чому саме зараз використовують дітей? Який росіяни очікують конкретний результат від подібних маніпуляцій і методів?

Якщо чесно, то у мене немає чітких відповідей на ці питання. Хіба що чекісти проводять щось на кшталт випробувань технології розгойдування ситуації в країні і реагування на подібні сценарії, вірус і антивірус. Так, виглядає як параноя, але чому б ні? Фактично за тиждень чекістам можна легко заміряти і відзняти реакцію і позитивну, і негативну на використання дітей. А далі все просто — коли ти розумієш як працює вірус і антивірус, ти легко можеш змоделювати, прогнозувати розвиток подій і точково реагувати. Задумка непогана і має як би місце бути.

Як ще можна використовувати вірус і антивірус, знаючи, що подразником є ​​саме діти? Наприклад, об’єднати дітей проти влади і силовиків, бо старше покоління об’єднати без шансів, а молодь поки реально. В результаті отримаєш бомбу уповільненої дії і молодь з потрібними наративами в голові: адіннарот, нас посварили політики і т д. Головне вчасно натиснути на кнопку і посмикати за ниточки, далі все відбудеться само і ти як би ні при чому.

Епілог. Хоч убий, не подобається мені одночасне використання дітей у політичних іграх з боку рф. Зле це все пахне. дуже

ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ

АККАУНТ в Твіттер під псевдонімом фашиків ДОНЕЦЬКИЙ — ФАЛЬШИВКА

МЕНЕ НА ДАНИЙ МОМЕНТ В соціальній мережі Твіттер НІ.

              З ПОВАГОЮ Ф.Д

Писи: Якщо ти втомився воювати за мільйони Пушилін Денис Володимирович і не хочеш бути м’ясом для російських, пиши на пошту — fashdonetsk@protonmail.com , будемо думати як тебе витягнути з дупи.

Читайте

Навальний і його скелети

«Дизель шоу» переходить на телебачення окупантів

В Україні новий скандал, пов’язаний з командою гумористів «Дизель шоу». Про це повідомляють showbiz.fakty.ua .

Ще не вщухли пристрасті через те, що в новорічному номері артистів виявили плагіат з скетчів російських гравців КВН. Тепер з’ясувалося, що у «Дизель шоу» набагато більш тісні зв’язки з Росією: з 8 лютого проект буде виходити на російському телеканалі «Че!». Там вже показують анонси, а Insider.ua наводить фрагмент відповідного рекламного ролика.

На каналі не акцентують, що «Дизель шоу» має відношення до України. Проект заявлений як «міжнародний комедійний хіт».

Учасники «Дизель шоу» свою появу на російському телебаченні поки не коментували. У соцмережах рішенням артистів засмучені, але припускають, що напевно, йшлося про великі гроші.

Власником телеканалу «Че!» є російська СТС Медіа.

Читайте

Немецкий топ-менеджер Путина анонсировал возврат Крыма Украине

Обвал нафтогазових доходів російського бюджету став рекордним в новітній історії

Російський Мінфін оприлюднив перші остаточні дані про виконання федерального бюджету 2020 року. Вони свідчать про обвал ключового джерела доходів російської економіки — сировинної ренти.

Обсяг нафтогазових доходів скарбниці за 2020 рік скоротився на 34%, до 5,235 трлн. рублів, Мінфін недоотримав 2,689 трильйона рублів. Найпровальнішим місяцем став травень, коли за результатами нафтової війни між Росією і Саудівською Аравією котирування Urals впали до рівнів, яких не було з розвалу СРСР. Тоді нафтогазові збори падали втричі — до 214 млрд. Рублів.

У номінальному вираженні нафтогазові доходи бюджету скотилися на рівень 2017 року, а у відносному — впали до історичного мінімуму. Екс-головний економіст Nordea за Росії Тетяна Євдокимова підрахувала, що їх загальний обсяг виявився трохи менше 5% ВВП, тоді як в 2019 він був на рівні 7% ВВП, роком раніше — більше 8% ВВП, а в двохтисячному досягав 10% ВВП.

Рекордно низькою виявилася і доля нафтогазу в загальних доходах — 28%. І хоча президент Росії Володимир Путін говорив про рекордний підвищенні рівня стійкості бюджету, в реальності залежність бюджету від нафтових цін зросла: якщо в 2019 році він балансувався при 50 доларах за барель Urals, то в минулому потрібно було 80, оцінює головний економіст Альфа-банку Наталія Орлова.

Недобір вуглеводневої ренти держава компенсувала збільшенням нафтогазових доходів, які виросли на 1,224 трлн. рублів, до 13,487 трлн. Але головним джерелом додаткових грошей стала угода з акціями Ощадбанку, яка принесла 1,1 трлн. рублів.

Всього в федеральну скарбницю надійшло 18,722 трлн. рублів, витрати склали 22,824 трлн. — на 25% більше, ніж роком раніше.

Дефіцит бюджету в 4,102 трлн рублів (3,8% ВВП) був профінансований за рахунок боргу, 20% якого оплатив «друкарський верстат» ЦБ, заливши в банківську систему 807 млрд. Рублів довгострокових кредитів репо.

З додаткових витрат бюджету приблизно 70% (6,991 трлн. Рублів) припало на соціальні витрати, оцінює Орлова.

Витрати на «національну економіку» зросли на 658 млрд. Рублів, до 3,483 трлн .; на охорону здоров’я — з 713 млрд. до 1,334 трлн. рублів.

Фінансування апарату чиновників і органів держвлади зросла на 144 млрд. Рублів, до 1,511 трлн .; армії — на 169 млрд. рублів, до 3,167 трлн .; органів нацбезпеки та правоохоронної діяльності — на 141 млрд. рублів, до 2,225 трлн.

В сумі силовикам і чиновникам дісталося 6,903 трлн рублів — 30% витрачених бюджетом грошей і 36% зібраних в нього податків. Хоча дефіцит російського бюджету став рекордним за 11 років, економіка отримала дуже скромну допомогу по мірках інших країн.

Орлова впевнена, що влада стурбована зростанням залежності бюджету від ціни нафти і будуть обережні в прийнятті бюджетних ризиків.

Читайте

Немецкий топ-менеджер Путина анонсировал возврат Крыма Украине

ВВС: Грузія проти Росії, Страсбурзький суд прийняв рішення у справі про війну 2008 року

З 2009 року баталії Росії і Грузії проходять тут, в Страсбурзькому суді з прав людини Велика палата Європейського суду з прав людини оголосила рішення за міждержавною позовом Грузії проти Росії. Справа стосується подій дванадцятирічної давнини — російсько-грузинської війни 2008 року і її наслідків.

Суд визнав частину скарги, яка стосується подій, що відбуваються в активний період бойових дій, тобто з 8 по 12 серпня, неприйнятною.

Але те, що відбувається після активної фази бойових дій і припинення вогню, згідно суду, підпадає під юрисдикцію Росії, так як вона здійснювала ефективний контроль в відкололися від Грузії регіонах Абхазії і Південної Осетії, а до з 12 серпня по 10 жовтня — і в так званих «буферних зонах ».

Суд встановив в цей період так звану адміністративну практику, яка порушує статті про право на життя (стаття 2), заборона тортур і нелюдського або принизливому зверненні (стаття 3), а також повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8). Суд також встановив порушення захисту власності (статті 1 Протоколу № 1)

Згідно суду, Росія несе відповідальність за порушення п’ятої статті Європейської конвенції з прав людини — право на свободу та особисту недоторканність, в зв’язку з довільними затриманнями грузинських громадян південно осетинськими силами в серпні 2008 року.

У рішенні суду зазначається, що грузинські жителі були затримані, в основному, після бойових дій.

Суд встановив також адміністративну практику, що суперечить статті про заборону тортур і принизливому зверненні, говорячи про умови, в яких містилися 160 затриманих грузинських мирних жителів. Суд також встановив адміністративну практику, що суперечить цій статті, щодо грузинських військовополонених.

Рішення Великої палати суду остаточне і не може бути оскаржене. За виконанням цієї постанови стежить Комітет міністрів Ради Європи.

До обопільного задоволення сторін

Неможливість для жителів Грузії повернутися в свої будинки в Абхазії і Південній Осетії, згідно з вердиктом суду, є порушенням статті про свободу пересування (стаття 2 Протоколу №4). При цьому суд не встановив порушення статті про право на освіту.

Згідно з постановою, у Росії було зобов’язання провести адекватне та ефективне розслідування не тільки подій після припинення бойових дій, тобто після 12 серпня, але і під час війни. Таким чином в процедурному аспекті мало місце порушення статті конвенції про право на життя, заявив суд.

У Грузії вітали рішення Страсбурзького суду. Міністр юстиції Гоча Лорткіпанідзе назвала рішення перемогою Грузії в 12-річному міждержавному суперечці.

За його словами, суд встановив, що Росія здійснювала ефективний контроль Абхазії і Цхінвальського регіону (Південної Осетії) і отже несе відповідальність за порушення прав населення Грузії.

«Відповідно, суд підтвердив вимогу Грузії, що Абхазія і Цхінвальського регіону — це невід’ємна частина Грузії, окупована Росією. Разом з тим, важливо, що суд встановив, що під час війни 2008 року, Росія здійснила етнічну чистку в відношенні грузин », — заявив він.

Він зазначив, що суд встановив відповідальність Росії за цілеспрямоване спалення і знищення грузинських сіл в Цхінвальському регіоні та навколо нього.

Що стосується компенсації за шкоду, як пояснили в Мін’юсті, відповідно до встановленої практики, це питання буде вирішене окремою процедурою. У сторін для подання позицій надано термін в один рік, заявили у відомстві.

Однак, як заявив керівник міжнародної практики правозахисної групи «Агора» Кирило Коротєєв, нинішнє рішення залишає жертв міжнародного збройного конфлікту без захисту, оскільки суд визнав, що під час збройного конфлікту Росія не здійснювала юрисдикцію над Південною Осетією, а несе відповідальність за зловживання південноосетинських силовиків тільки після його завершенню 12 серпня 2008 року.

ЄСПЛ вирішив, що йому складно розібратися у фактах, пов’язаних з бойовими зіткненнями за контроль над територією, хоча встановлення фактів — одна з його основних завдань, сказав Коротєєв в інтерв’ю Бі-бі-сі. Він зазначив, що для обґрунтування своєї позиції ЄСПЛ посилається на рішення у справі «Банковіч та інші проти країн НАТО» 20-річної давності, исключившее відповідальність європейських членів НАТО за бомбардування Югославії — хоча з тих пір, за словами Коротеева, практика Європейського суду сильно змінилася .

Уповноважений РФ при ЄСПЛ, заступник голови Мін’юсту Росії Михайло Гальперін, в свою чергу, заявив, що позиція Грузії про можливість застосування Європейської конвенції не тільки в мирний час, а й в умовах бойових дій фактично підриває основи міжнародного гуманітарного права.

«Нам вдалося переконати європейських суддів в тому, що правова оцінка дій російських збройних сил в Південній Осетії і Абхазії 8-12 серпня 2008 року перебуває за межами їх юрисдикції. Також, ЄСПЛ не встановив жодного випадку порушення російськими військовослужбовцями прав цивільного населення під час подій серпня 2008 року », — зазначив Гальперін.

При цьому російська сторона не згодна з рядом висновків ЄСПЛ, в тому числі з питання покладання на російську сторону відповідальності за інциденти, що мали місце на території Південної Осетії і Абхазії після 12 серпня 2008 року: в Мін’юсті вважають, що безпосередня причетність до них російських військовослужбовців так і не була встановлена.

Концепція екстериторіальної юрисдикції (в зв’язку з військовою, політичною та економічною підтримкою, яку надавала в регіоні Росія), на думку Москви, розходиться з позицією Міжнародного суду ООН і загальновизнаними нормами міжнародного права.

обстріл звинуваченнями

У Страсбурзький суд Грузія звернулася прямо під час збройного конфлікту, 11 серпня 2008 року. У повній формі скарга грузинською стороною була подана в лютому 2009 року.

Тбілісі звинувачував російську армію і сепаратистські сили, які, згідно з грузинською версією, перебували під її контролем, в невибіркових і невідповідних нападах на мирних громадян і їх майно в Грузії, в тому числі в відкололися від Грузії Абхазії та Південної Осетії.

Росія, згідно з позовом грузинської сторони, порушила вісім статей Конвенції з прав людини: право на життя (стаття 2), заборона тортур і нелюдського або принизливого поводження (стаття 3), право на свободу та особисту недоторканність (стаття 5), повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8), право на ефективний правовий захист (стаття 13), а також право на освіту, захист власності і на свободу пересування.

Російська сторона назвала звинувачення безпідставними, звинуватила Грузію в навмисному перекручуванні фактів і заявила про ознаки фальсифікації доказів.

Згідно з російською версією, конфлікт був наслідком нападу Тбілісі на мирних жителів Цхінвалі, яких захищала Росія. Росія також заявляла, що не несе відповідальності і за діяння південно-осетинських ополченців в ході конфлікту, так як вони діяли незалежно.

Росія заперечувала прийнятність грузинської скарги в Страсбурзькому суді, заявляючи, що вона виходить за рамки юрисдикції суду.

Але в 2011 році суд оголосив заяву прийнятною без винесення рішення по суті, а в 2012 році справа була передана Великій палаті суду.

Останні усні слухання пройшли в травні 2018 року.

Справу розглядали судді з 17 країн, в тому числі Грузії і Росії. Обидві сторони в суді, крім чиновників, представляли ті ж британські адвокати, що і в справі України проти Росії. Контракти Мін’юсту РФ на послуги юристів по грузинському справі, згідно з сайтом держзакупівель, склали близько 380 млн руб.

Грузинська сторона заявляла на слуханнях, що весь ХХ століття Москва намагалася «придушити демократичний дух Грузії». Російська сторона парирувала, що «Південна Осетія була включена до складу Грузії в 1922 році Йосипом Сталіним, і ніхто не запитав осетин, чи хочуть вони стати грузинами».

Слухання в Страсбурзі: Грузія проти Росії
ЄСПЛ: депортація грузинів з Росії була незаконна
ЄСПЛ зобов’язав Росію виплатити 10 млн євро громадянам Грузії, висланим в 2006 році
Ще до оприлюднення рішення Страсбурзького суду в Грузії робили оптимістичні прогнози, зазначаючи, що це перша оцінка російсько-грузинської війни міжнародним судом.

Прем’єр-міністр Грузії Георгій Гахар напередодні рішення назвав 21 січня найважливішим днем ​​у новітній історії Грузії.

«Це рішення — результат 12-річної праці наших співвітчизників, співробітників міністерства юстиції і фахівців. Звичайно, ми всі впевнені, що це рішення буде справедливим. Ми повинні розуміти, що, крім створення підстав для компенсацій нашим постраждалим співвітчизникам, воно стане підставою для подальшого захисту їх інтересів на міжнародному рівні », — заявив Гахар.

За його словами, рішення повинно стати новим етапом в боротьбі за деокупацію Грузії і посилом для більш активної міжвідомчої і координованої роботи грузинського уряду в цьому напрямку.

Позиція Грузії: вбивства, затримання і катування

Президент Грузії Саломе Зурабішвілі, яка перебуває з візитом в Брюсселі, назвала рішення Страсбурзького суду історичним.

«Ніщо не відбувається випадково. Це відбувається через 100 років після нашої окупації, через 30 років після того, як ми відновили незалежність і через 12 років після війни 2008 року. Це дуже важливо, тому що вперше в історії і вперше в історії інших країн відбувається те, що Грузія виправдана з правової точки зору, держава визнана жертвою цієї війни, і це дуже велике досягнення для нашої країни, нашого суспільства, нашої історії і майбутнього ».

А колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі, який засуджений на батьківщині, привітав з цією перемогою Грузію з України.

Коментуючи прийняте рішення в ефірі телеканалу «мтаваров Архи», він назвав це заслугою колишнього уряду Грузії, яка звернулася зі скаргою до Страсбурга.

«Це перемога для Грузії, для встановлення історичної правди, того, що Грузія була права і була жертвою агресії», — заявив він.

При цьому Саакашвілі сказав, що спроби колишнього голови правлячої партії Бідзіна Іванішвілі, якого опозиція звинувачує в одноосібному і неформальному правлінні, уявити Грузію винною у війні, провалилися.

Тбілісі звинувачував Росію в обстрілі грузинських сіл, в тому числі в застосуванні касетних бомб і в позасудових вбивствах мирних жителів. Росія, на думку позивачів, не провела адекватного та ефективного розслідування цих злочинів.

Згідно грузинській стороні, жертвами тортур з боку ополченців Південної Осетії стали десятки мирних жителів. Повідомлялося, щонайменше, про 50 випадки катувань. Близько 160 осіб, більшість з них — люди похилого віку, де-факто залишалися в ув’язненні з 19 до 27 серпня 2008 року.

АВТОР ФОТО, GETTY IMAGES

Підпис до фото, Російські війська на бойових позиціях в околицях Цхінвалі, 11 серпня 2008 року
Жертвами жорстокого поводження стали і грузинські військовослужбовці, які не брали активної участі в бойових діях.

Близько 30 грузинських солдатів були побиті гвинтівками, до них застосовувався електрошок. Щонайменше 13 військовослужбовців отримали травми від жорстокого побиття і тортур під час затримання південно-осетинськими силами з 8 по 19 серпня.

Грузинська сторона також говорила про мародерство і підпали сіл, де проживали етнічні грузини. Ці дії тривали після формального припинення бойових дій.

Всього, згідно з грузинській стороні, в ході збройного конфлікту загинули 228 мирних громадян. Понад півсотні отримали поранення. Понад 23 тис. Мирних жителів, вимушених покинути свої будинки, не змогли повернутися назад.

АВТОР ФОТО, GETTY IMAGES

Підпис до фото, Жителі грузинського Горі були змушені на час втекти з міста
В рамках цієї справи було опитано 33 свідка, з них 16 були викликані через грузинський уряд, 12 — через російське, а 6 — з ініціативи суду.

Грузинською стороною представлені понад 700 доказів, в тому числі фото та відеоматеріали, дані з радарів, а також висновки експертів, звіти з розмінування і доповіді міжнародних організацій.

Як докази грузинською стороною були представлені також фрагменти застосованої 12 серпня в грузинському місті Горі ракети «Іскандер».

Заява російських опонентів про фальсифікації доказів представник Грузії назвав «параноїдальним маренням про ЦРУ» і «вигадуванням постановочних сцен».

Аргументи представника РФ про те, що ракету «Іскандер» нібито поцупила ЦРУ з якогось ненадійного сховища і потім розібрало на частини і підкинуло, принижують суд, заявив він.

Позиція Росії: чи не сепаратисти, а мирні жителі

Росія вважає конфлікт наслідком збройного нападу Грузії на Цхінвалі і його жителів в ніч з 7 на 8 серпня 2008 року і звинувачує Грузію в нападі на російських миротворців, які законно перебували в Південній Осетії.

Згідно російській стороні, Росія була змушена в цих умовах застосувати силу в повній відповідності з принципами міжнародного права і законного права держави на самооборону.

АВТОР ФОТО, GETTY IMAGES

Підпис до фото, Російська влада наполягали, що захищали жителів Південної Осетії, проте кілька грузинських сіл тут були повністю спалені
Згідно російській стороні, результатом нападу грузинської сторони на Цхінвалі стала загибель 64 людей з російської сторони, в тому числі 12 миротворців. Близько 1500 мирних жителів загинули, багато хто залишився без даху над головою, їжі та пиття.

Що стосується дій південно-осетинських і абхазьких сил, згідно з позицією Росії, вони не були частиною миротворчих або російських військових сил і діяли незалежно і без згоди Москви.

Грузинське напад на Цхінвалі загострило напруженість між грузинами і осетинами, викликавши порушень громадського порядку і нападу на грузинські села і вдома. З урахуванням близькості осетинських і грузинських сіл і того, що були змішані села, такі напади, згідно з думкою російської сторони, неможливо було запобігти.

Росія також посилалася на звіти міжнародних організацій, в яких були приклади спроб російських солдатів захистити мирних жителів від членів осетинських бандформувань і криміналітету.

Згідно російській стороні, це суперечить звинуваченнями грузинської сторони, які заявляють про участь російських солдатів в етнічних чисток щодо грузинського населення.

Після серпневої війни 2008 року Росія визнала Абхазію і Південну Осетію незалежними державами.

Тбілісі, так само як і міжнародне співтовариство, вважає їх невід’ємною частиною Грузії, окупованій Росією.

«Головне, що люди отримають компенсацію»

Експерт з міжнародного права в організації «Права Грузія» і асистент юридичного факультету в Тбіліському державному університеті Нана Мчедлідзе вважає, що це справа дійсно можна назвати перемогою для Грузії.

Досить важким в цій справі було підтвердження адміністративної практики, зазначає вона, від чого взагалі залежала прийнятність цієї справи. «Важливо, що була встановлена ​​адміністративна практика, в результаті якої були порушені найважливіші права», — говорить вона в інтерв’ю Бі-бі-сі.

Вона зазначає, що є кілька висновків в цьому рішенні, де суд одноголосно встановлює порушення. «Це означає, що Грузія представила суду дуже добре задокументований справу і представила докази», — говорить вона.

Що стосується питання обсягу компенсацій, який повинен піти за цим рішенням, тут, за її словами, має бути досить багато роботи, так як кожен з постраждалих повинен бути ідентифікований, а завдані йому збитки повинен бути підтверджений і задокументований.

«Найголовніше для Грузії в цьому рішенні — це те, що люди, права яких порушила Росія, отримають компенсацію. Друге — це те, що від держави зажадають здійснення цілого ряду конкретних заходів, і тут вимагати буде не Грузія, а Комітет міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за виконанням рішень », — говорить вона.

Грузія зможе використовувати це рішення і встановлені порушення в переговорах на міжнародному рівні, говорить вона.

Як вже судилися Грузія і Росія

Оприлюднене в четвер постанову — вже друге рішення Страсбурзького суду за міждержавною позовом, поданим Грузією проти Росії.

У липні 2014 року Велика палата визнала порушення з боку Росії ряду статей Конвенції у справі про депортацію громадян Грузії в 2006 році.

Два роки тому, в січні 2019 року суд зобов’язав Росію виплатити 10 млн євро в якості компенсації щонайменше півтори тисячі постраждалим громадянам Грузії.

Це найбільша після справи ЮКОСу компенсація, присуджена ЄСПЛ по російському справі. Росія повинна була виплатити цю суму до 31 квітня 2019 року.

Розгляд виконання рішення суду було передано Комітету міністрів Ради Європи, але, не дивлячись на заклики Комітету, Росія досі не виплатила цю суму.

Ще один міждержавний позов Грузія подала проти Росії в серпні 2018 року.

Згідно з грузинським Мін’юсту, позов стосується адміністративної практики масових утисків, затримань і вбивств жителів Грузії в окупованих регіонах — Абхазії і Південної Осетії і поблизу їх невизнаних кордонів.

У відомстві заявили, що подібна практика почастішала після війни 2008 року.

АВТОР ФОТО, GETTY IMAGES

Підпис до фото, Російські війська в Південній Осетії залишаються до сих пір
Крім міждержавних позовів, згідно суду, в зв’язку з бойовими діями 2008 року подано майже 600 індивідуальних скарг як проти Грузії, так і проти Росії або обох цих держав.

У грузинському уряді називали рішення Страсбурзького суду історичним, відзначаючи, що ця перша правова оцінка російсько-грузинської війни міжнародним судом.

2021-й: країни колишнього СРСР проти Росії

У Тбілісі вважають, що прийняте в Страсбурзі рішення в зв’язку з серпневої війною стане важливим в плані врегулювання конфліктів не тільки в Грузії, але і в Молдові і на Україні.

З тим, що новий рік буде напруженим з точки зору міжнародних розглядів для Росії, погоджуються і в Москві.

В інтерв’ю «Інтерфаксу» заступник міністра юстиції і уповноважений Росії при ЄСПЛ Михайло Гальперін зазначив, що у вересні заплановано публічні засідання за скаргами України та Нідерландів проти Росії щодо подій на сході України в 2014 році.

Страсбурзький суду 14 січня визнав частково прийнятною скаргу України проти Росії про систематичні порушення прав людини в Криму.

У грудні минулого року прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда оголосила про закінчення попереднього розгляду ситуації на Україні.

Росія не є державою-учасником Міжнародного кримінального суду. Вона підписала Римський статут 13 вересня 2000 року, але так і не ратифікувала його.

У 2016 році, незабаром після оприлюднення звіту про попереднє розслідування подій на Україні, Росія відмовилася від членства в МУС і наміри ратифікувати Римський статут.

Читайте

 ХРОНОЛОГИЯ ВОЕННЫХ ПРЕСТУПЛЕНИЙ РОССИИ В ГРУЗИИ

Російський дід хоче правити вічно

Російська система держуправління робить новий впевнений крок у бік геронтократии в стилі пізнього СРСР.

Як повідомляє finanz.ru , федеральні чиновники, яких призначає і звільняє з посади президент, зможуть працювати на своїй посаді без вікових обмежень.

Як повідомляє «Інтерфакс», такий законопроект в п’ятницю в Державну Думу вніс президент Володимир Путін.

Зараз граничний вік перебування на держслужбі становить 65 років. В окремих випадках для вищих посадових осіб ця планка може бути підвищена до 70 років.

Законопроект Путіна пропонує віковий ценз зняти. «В окремих випадках виникає необхідність продовження терміну державної цивільної служби найбільш досвідченим і висококваліфікованим керівникам і після досягнення ними зазначеного віку», — йдеться в пояснювальній записці до документа.

Читайте

Путин «подарил» россиянам на Новый год пакет законов-ограничений: к чему готовится президент РФ

Олексій Резніков: В українському законодавстві Росія буде чітко визначена країною-агресором

У майбутньому законі “Про державну політику перехідного періоду” буде чітко визначено, що Росія є агресором.

Про це розповів віцепрем’єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков під час зустрічі з журналістами, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Ми пропонуємо в цьому законі відверто сказати, що держава-агресор, стосовно окупованого Криму, Севастополя та окремих районів Донбасу — є Російська Федерація — чітко і зрозуміло. І тоді далі всі наслідки правові можна потім буде використовувати”, — наголосив Резніков.

Він підкреслив, що територія Криму та частина Донбасу окуповані, а не анексовані, що є дуже важливим міжнародним аспектом. Крім того, міністр уточнив, що готується глосарій, аби не було плутанини, і де чітко буде вказано, що Російська Федерація є державою-агресором.

Як повідомляв Укрінформ, 11 січня 2021 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України оприлюднило для ознайомлення текст проєкту закону «Про державну політику перехідного періоду» та закликало надсилати свої зауваження та пропозиції.

Ознайомитися з надісланим експертному і науковому середовищу драфтом проєкту закону можна за посиланням. Крім того, охочі можуть направити свої рекомендації до 29 січня 2021 року на адресу електронної пошти: chumak@kmu.gov.ua.

Після збору пропозицій документ буде доопрацьовано та направлено на розгляд до Верховної Ради згідно з регламентом та процедурою і оприлюднено окремо з урахуванням пропозицій.

Як повідомлялось, наприкінці грудня 2020 Мінреінтеграції завершило розробку проекту закону «Про державну політику перехідного періоду».

Читайте

Немецкий топ-менеджер Путина анонсировал возврат Крыма Украине

Байден виключає «перезавантаження» з Росією

Джерела в Білому домі кажуть, що «Байден виключає« перезавантаження »двосторонніх відносин з Москвою, як це зробили багато новообрані президенти США після закінчення холодної війни» ( «Biden is ruling out a» reset «in bilateral relations with Moscow as many new US presidents have done since the end of the Cold War. »)

Так, починати відносини з РФ з чистого аркуша Байден не збирається. Цитата з тексту WP: «Працюючи з Росією, ми також будемо прагнути залучити Росію до відповідальності за їх нерозумні й агресивні дії, які ми спостерігали в останні місяці і роки», — сказав високопоставлений американський чиновник, який, як і інші, виступив з умовою : обговорювати делікатну сферу питань безпеки він готовий тільки на умовах анонімності. ( «As we work with Russia, so, too, will we work to hold Russia accountable for their reckless and aggressive actions that we’ve seen in recent months and years,» said a senior US official, who like others spoke on the condition of anonymity to discuss a sensitive security matter).

Читайте

Немецкий топ-менеджер Путина анонсировал возврат Крыма Украине