Цивілізація перемогла совок навіть у приготуванні котлети з булкою

31 січня 1990 року я працював над репортажем до «Молоді України», присвяченим відкриттю першого «МакДональдс» на території Радянського Союзу.

Змушений зізнатися, що я не відстоював багатокілометрової черги до фаст-фудного ресторану, бо за рік до того у значно кращих погодних умовах відвідав перший «МакДональдс» на сході Європи, у Белграді, і знав, як там все облаштовано.

Тим більш, що головною принадою московського ресторану «МакДональдс» був зовсім не гамбургер. Головною принадою московського ресторану була черга.

Багатокілометрова, багатогодинна, розбурхана, ця столична черга у найбільш пихатому місті Радянського Союзу точно й однозначно демонструвала, яка цивілізація перемогла навіть у такій фігні, як приготування якоїсь нещасної котлети з булкою. Навіть у такій!

І тепер, коли останні «совки» колишньої московської провінції ображаються на майстра з котлет за те, що його автомати не спілкуються з ними єдино правильною мовою і навіть по-дитячому погрожують бойкотом, для мене це ще один доказ остаточної перемоги вільного світу над ідіотизмом радянського минулого. Перемоги навіть у замовленні якихось нещасних котлет.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, СРСР, МакДональдсновости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policyновости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policyновости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Придумали, як зупинити еміграцію

Закон про смертну кару за втечу через кордон ухвалили в СРСР 9 червня 1935 року. Покарання передбачалося і для родичів утікачів, яких оголошували злочинцями.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, СРСР, смертна кара, втечу через кордон

Родичі втікачів оголошувалися ворогами народу з усіма наслідками.

У червні 1925р. СРСР вкотре посилив вимоги щодо порядку виїзду за кордон. Зарубіжні держави були оголошені «ворожим капіталістичним оточенням». А десятьма роками пізніше  з’явився закон, яким фактично імперія серпа і молота самоізолювалася від цивілізованого світу.

9 червня 1935 р. в радянському Кримінальному кодексі  поняття «зрада Батьківщині» було доповнене поняттям «втеча за кордон». Такі дії передбачали вищу міру покарання – смертну кару.

Рідні та близькі втікача ставали злочинцями і підлягали жорстоким репресіям. У такий спосіб  атмосфера тотального страху згущувалась, а ті, хто сподівався  врятуватися від репресій чи нового голодомору, під страхом смерті остерігалися нелегально емігрувати. Додамо, що від  1935р. смертна кара стала застосовуватися до неповнолітніх, які досягли 12-річного віку.

Переважна більшість радянських людей не мала паспортів, а отже, і можливості вільно пересуватись бодай теренами Союзу. Але новий закон поглиблював прірву між усім світом і мешканцями держави, де «так вольно дышит человек».

Варто нагадати, що після жовтневого перевороту  більшовицькі керманичі не вважали перебування за кордоном чимось крамольним. Більше того, лікування на «ворожому Заході» вважалося цілком природнім. Наприклад, у травні 1921р. Ленін писав дружині свого заступника О.Рикова (переклад українською наш. – Ред.): «Олексій Іванович залишає враження зовсім хворої  людини. Чи не можете Ви його умовити, хитрістю, чи що, змусити, чи самій із ним поїхати?  Ну де в Єсентуках у нас добре лікування? Відверта дурниця! Буде хаос, безтолковість, невлаштованість, втома, а не лікування…Він упирається, не хоче до Німеччини. А там 2—3 місяці варті 4-5 у нас. Буде ізоляція, відпочинок, харчування, лікування за наукою суворе… Дуже прошу «вивезти» його до Німеччини і вилікувати серйозно».

Той самий Риков, а також Троцький, Орджонікідзе, дипломат Чичерін, пролетарський письменник Горький і багато інших вождів та осіб, до них, регулярно лікувалися на «ворожому Заході».

І от у 1930-і роки ці поїздки припинилися. Ті, кому вдалося втекти з радянського раю, отримали назвисько «нєвозвращенци» і підлягали карі на смерть.

У вироках не було формулювань на зразок «за втечу за кордон». Замість цього найчастіше фігурувало шпигунство.  Найголоснішою втечею за кордон став перехід на бік Японії вночі проти 13 червня 1938р. начальника управління НКВС на далекому Сході Генриха Люшкова. Застосувати щодо нього сувору букву закону радянському судові не вдалося:      1945р., незадовго до приходу Червоної армії, Люшкова застрелили самі японці

26 травня 1947 р. з’явився Указ Президії Верховної Ради СРСР про скасування смертної кари, але в січні 1950р. смертну кару відновили – «за зраду Батьківщині». Після смерті Сталіна закон було скасовано. Але натомість був ухвалений інший – він передбачав за нелегальну еміграцію чималі строки ув’язнення й проіснував  до 1990р.

Утекти з країни вдавалося небагатьом та лише за допомогою контрабандистів. Ті переправляли людей до Німеччини за плату, а звідти емігранти могли вирушити до Америки. Але кількість як успішних, так і невдалих спроб залишається таємницею.

Молдованин закликав прикордонників “переходити на бік СРСР” і отримав заборону на в’їзд в Україну

14 лютого в Одеській області українські прикордонники затримали молдованина, який називав себе громадянином СРСР і вів себе агресивно.

Про це повідомляє прес-служба Державної прикордонної служби України.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Молдова, СРСР, прикордонники

Інцидент стався у пункті пропуску «Кучурган» Білгород-Дністровського прикордонного загону. Громадянин Молдови вів антиукраїнську риторику з пропагандою комуністичного тоталітарного режиму. Він стверджував, що за законами СРСР українські прикордонники – “зрадники батьківщини” і закликав їх “переходити на бік радянського союзу”.

Крім того, правопорушник використовував нецензурну лексику і намагався вести відеозйомку на мобільний телефон. Зазначається, що 30 грудня минулого року молдованин приїхав до України на машині, у якої на місці номерних знаків була атрибутика СРСР і тематичні наклейки.

У 2019 році автомобіль у правопорушника вилучили, а його самого повернули до Молдови. Цього разу провокатора затримали за злісну непокору законним вимогам прикордонного наряду та порушення режиму в пункті пропуску. Молдованину заборонили в’їзд в Україну на 3 роки.

Польський Сейм прийняв резолюцію про те, що СРСР винен у початку Другої світової війни, як і Німеччина

Нижня палата парламенту Польщі прийняла резолюцію, в якій звинувачує російську владу в “маніпулюванні історією”. Про це повідомляє прес-служба Сейму.

У резолюції стверджується, що СРСР і Німеччина несуть рівну відповідальність за початок Другої світової війни.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Росія, друга світова, СРСР, Польщі

Дуда відмовився від участі в пам’ятних заходах про жертви Голокосту через присутність Путіна, — ЗМІ

 

“Сейм Республіки Польща засуджує провокаційні і неправдиві заяви представників вищих органів влади Російської Федерації, які намагаються звинуватити Польщу у розв’язанні Другої світової війни”, – йдеться в документі.

Сейм у резолюції засуджує дії двох тоталітарних держав, СРСР та Німеччини, а також укладення сторонами пакту Молотова-Ріббентропа. У документі також говориться, що першими жертвами політики двох сторін стали Польща і країни Центральної та Східної Європи.

“Сейм Польської Республіки віддає данину пам’яті жертвам нацистського і радянського тоталітаризму і висловлює бажання, щоб їхня історія мучеництва ніколи не фальсифікувалася і не використовувалася в якості інструменту”, – йдеться в документі.

Нагадаємо, нещодавно Путін звинуватив «провідні країни Європи», у тому числі Польщу, в розв’язуванні Другої світової війни, стверджуючи, зокрема, що Гітлер на Мюнхенській конференції відстоював польські інтереси.

Він сказав, що СРСР був однією з останніх країн, які підписали пакт про ненапад з Німеччиною, а до цього це зробили «всі провідні країни Європи». Путін визнав факт таємного протоколу про поділ сфер впливу. Однак, на його думку, західні держави змовилися з Гітлером раніше.

У Польщі після вигадок президента Росії Володимира Путіна про роль цієї країни у початку Другої світової війни, вирішили законодавчо заборонити Москві довільно трактувати історію.

Єврейська громада Польщі відповіла Путіну щодо польського посла — «антисемітської свині»

Після відставки Хрущов думав про самогубство

17 квітня 1894-го народився перший секретар ЦК КПРС Радянського Союзу (1953–1964) Микита Хрущов.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, СРСР, Микита Хрущов

Запам’ятався тим, що запровадив у СРСР масове вирощування кукурудзи, чим заледве не знищив сільське господарство країни. Заявив віце-президенту США Річарду Ніксону: «Я вам покажу Кузькину мать!«, а під час виступу на засіданні Асамблеї ООН почав бити черевиком по трибуні. 1961-го пообіцяв, що «нинішнє покоління радянських людей буде жити за комунізму».

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media

Пропонуємо цікаві факти про Хрущова.

Дружина їздила трамваєм

Був одружений тричі, мав 5 дітей. Про зятя Хрущова Олексія Аджубея, редактора газети «Известия», склали приказку: «Не имей сто друзей, а женись, как Аджубей». Перша дружина Надія Горська померла, друга Єфросинія Писарєва теж — від тифу 1920-го. Третя, Ніна Кухарчук — українка, своячка письменника Михайла Шолохова. Прожили разом майже 50 років. 1965-го під час оформлення пенсійних справ і прописки у новій квартирі виявилося, що їхній шлюб незареєстрований. Микита Сергійович називав дружину за прізвищем. Знала англійську, їздила з чоловіком у закордонні поїздки. Працювала на електрозаводі, де керувала відділом агітації та пропаганди. Їздила на роботу трамваєм. Там ніхто й не здогадувався, що вона — дружина лідера держави. Саме завдяки їй Хрущов ходив в українських вишитих сорочках і навіть вживав українські слова. Ніна Петрівна пережила чоловіка на 13 років.

Любив лаятися

«Хрущов так лихословив, що не тільки вуха в’янули, а і чавунні тумби червоніли», — йшлося у секретній доповіді заступника голови Ради міністрів СРСР Дмитра Полянського 1964-го. Її не дозволили виголосити, залишилась в архіві, де її знайшли історики. Хрущов регулярно принижував коллег і підлеглих, ображав навіть жінок.«Бездельник, лентяй, вонь, грязная муха, мокрая курица, дерьмо, г…о, ж..а» — це тільки ті слова, які Полянський наважився записати, інші ж жоден папір, за його словами, не витримав би», — розповідала мовознавець Лариса Масенко.

Одружив космонавтів заради експерименту

Після польоту в космос першої жінки-космонавта Валентини Терешкової її нагороджують Орденом Леніна і Зіркою Героя Радянського Союзу, дають квартиру. Через півроку вона виходить заміж за космонавта 34-річного Андріяна Ніколаєва. Це ідея Хрущова та учених-медиків. Хочуть дослідити вплив космосу на репродуктивну систему людини. Молодята цього бояться. Експеримент із потомством собак-космонавтів закінчився трагічно: щенята народилися сліпі й усі загинули. За рік у зіркової пари народжується здорова донька.

Потурбувався про Крим

Восени 1953-го Микита Хрущов відвідав Крим. Його зустріли натовпи переселенців, які приїхали з Росії, Волги, північно-кримських областей. Вони благали генсека вирішити проблему із продовольством.

«Картина була безрадісна, — писав у своїх спогадах тодішній редактор газети «Комсомольська правда» Олексій Аджубей. — Висохла земля, зруйнований війною та сталінсько-беріївськими опричниками край, пусті селища і татарські аули. Все це вимагало якихось негайних рішень. Хрущов одразу ж наполіг на поїздці до Києва. І вже ввечері на прийомі у Маріїнському палаці в столиці України він ще і ще повертався до кримських проблем і неприємних вражень, які його переслідували, «умовляв українців допомогти відродженню земель».

«Якщо ви подивитеся на карту, то Крим «пристебнутий» до України, і коли там стали займатися економікою, і найголовніше, будувати той канал, який зараз, на жаль, закопали, то Держплан сказав, що краще, якщо будуватимуть під однією юридичною особою. І передали Україні (19 лютого 1954-го Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР), як передавали багато регіонів«, — зазначав син Микити Хрущова Сергій Хрущов.

«Це було рішення структурне і правильне. Крим почав відроджуватися, почали садили багато винограду«, — зазначив Сергій Хрущов.

Дивіться на YouTube

 

Розвінчав культ особи Сталіна

У ніч на 25 лютого 1956-го Микита Хрущов на XX з’їзді КПРС виступив із доповіддю «Про подолання культу особи і його наслідків». У промові вперше публічно почав говорити про сталінські репресії та порушення «соціалістичної законності» у роки правління Йосифа Сталіна.

Перший секретар звинуватив Йосифа Сталіна у бездарному керівництві у роки Другої Світової війни та створив у публічному просторі образ диктатора. Знаменита доповідь Микити Хрущова була відправлена по усьому Союзу з метою інформування населення.

Виступ Хрущова став поворотним пунктом для подальшої «відлиги». Своєю промовою він підірвав одну із основ кругової поруки, що насаджувалася не лише в партійній сфері, а й і у всіх інших. Провівши паралель між Радянським Союзом і гітлерівською Німеччиною, Хрущов, певним чином, здійснив фурор, показавши зміну курсу своєї політики , яка не була схожою на сталінську.

Повоєнне радянське суспільство на правах переможця вимагало якісних змін, які б могли компенсувати втрати, завдані війною. Ваажаючись наддержавою, Радянський Союз був змушений впливати у заданні ритму на політичній арені. Відповідно до вимог часу необхідно було показати міжнародній спільноті, що Союз готовий до таких перетворень.

Втім, найбільший резонанс нове політичне віяння мало в культурному житті. Саме Ілля Еренбург, знаний письменник і публіцист, назвав ці процеси «відлигою», що перейшло у загальний слововжиток. Саме «відлига» відкрила дорогу кагорті шістдесятників, які згодом стали й дисидентами.

Пив із секретної чарки

Микиту Сергійовича часто звинувачували в пияцтві. І тільки деякі з його оточення знали, що Хрущов майже не пив. Його особистий фотограф і друг Петро Крімерман розповідав, що на банкетах або при гостях Микита Сергійович для виду наливав собі горілки. Але у чарки, вельми місткої на перший погляд, було подвійне дно, котре піднімалося майже доверху. Це був подарунок Хрущову з Німеччини. Всім здавалося, що Микита Сергійович перекидає повну чарку, а насправді він випивав всього пару крапель. Зять Хрущова Олексій Аджубей стверджує, що, проголошуючи численні тости, Микита Сергійович найчастіше пив не коньяк, а чай із коньячної пляшки.

Не любив охорони

Микита Сергійович не любив навколо себе великого скупчення охорони, що ускладнювало гарантування його безпеки. Втім, великих терактів проти Хрущова не було. 1961-го у Києві під час наради працівників сільського господарства до нього кинулася буфетниця з ножем. А на вокзалі у Відні з натовпу в його сторону жбурнули пакет. Вважаючи, що це вибуховий пристрій, співробітник охорони накрив пакет своїм тілом. «Бомба» виявилася листом одного румуна, який просив Хрущова про допомогу.

Звільнили за 6 «К»

Після усунення з посади 1964-го у народі жартували, що Хрущова звільнили за шість «К»: розвінчання культу Сталіна, комунізм, кукурудзу, погіршення стосунків з Китаєм, Кубинську кризу і «Кузькину мать». Він сподівався, що після 46 років членства в партії отримає хоча б якусь чиновницьку роботу. Звик працювати по 14-16 год. на добу, а тут виявився нікому непотрібним.

Але йому тільки призначили 500 карбованців пенсії — при середній у країні 100. Виділили квартиру в Москві, у старому будинку без сміттєпроводу. А ще дачу в селі Петрово-Дальнє неподалік радянської столиці. Дача Хрущову подобалася: просторий одноповерховий дерев’яний будинок на околиці соснового лісу. Яблуневий сад, клумби, кущі бузку й жасмину.

До новоявленого пенсіонера приставили охорону. Хотів відмовитися — не дозволили.

«Одразу не зрозумієш, чи мене охороняють від світу, чи світ від мене«, — махнув рукою.

Дуже депресував, плакав. Думав про самогубство. Здавалося на риболовлі, що навіть риби сміються з нього.

Мемуари видали за кордоном

1966-го діти вирішили відволікти батька й почали просити написати мемуари. Він довго відмовлявся, врешті-решт таки зважився. Перш за все, хотів розповісти про Йосипа Сталіна, його помилки і злочини. Боявся, що наступники починають відбілювати постать диктатора. Невдовзі про цю затію дізналися в Кремлі. Викликали на бесіду — вимагали припинити роботу, а що вже написано, здати до ЦК.

«Не можу зрозуміти, що ви від мене хочете, — завівся Хрущов. — Мемуари пише величезна кількість людей. Мемуари не є історією, а поглядом кожної людини на прожите нею життя. Ваша охорона й так стежить за кожним моїм кроком, тюремники якісь. Втикали всю дачу прослухачами. Сортир — і той не забули. Витрачаєте народні гроші на те, щоб пер..я підслуховувати. Ви можете у мене відібрати все — пенсію, дачу, квартиру. Все це в ваших силах, і я не здивуюся, якщо ви це зробите. Нічого, я собі прожиток знайду. Піду слюсарювати. А ні, так із торбинкою піду по людях. Мені подадуть».

З тим і відпустили. Диктував мемуари по 3–5 годин щодня прямо на дачі, плюнув на те, що підслуховують. Його син Сергій зумів передати записи за кордон, першу частину спогадів там надрукували англійською мовою 1971-го — за кілька місяців до смерті Хрущова. Повне зібрання російською — це 4 томи — побачило світ 1999-го.

СРСР вже тут: в мережі показали сумні наслідки «русского міра» на Донбасі

У мережі показали фото з окупованого російськими бойовиками Донбасу, яке свідчить про дефіцит товару в магазинах.

СРСР, Донбас, дефіцит, товар, магазин

Про це повідомляють на сторінці Falcon в Twitter.

На знімку видно, що на території Донбасу виникли проблеми з продуктами харчування. В одному з супермаркетів на полиці, де тоїть борошно, розміщено оголошення. На аркуші паперу написано: «Борошно відпускається не більше 1 пакету в день в одні руки».

«Хотіли як в СРСР? — отримайте. Борошно — дефіцит, відпускається не більше 1 пакету в день в одні руки», — написали в мережі. Також там зазначили, що знімок був зроблений в місті Красний Луч Луганської області.

Користувачам мережі така ситуація з дефіцитом товару нагадала часи СРСР. В інтернеті прокоментували життя на Донбасі.

23 лютого: прихована ганьба Радянського Союзу

23 лютого – не свято не лише для України, але й для Росії та інших пострадянських країн. Це – вигадана більшовиками дата для приховання однієї з найганебніших поразок Радянського союзу.

Як дата обросла міфами і сором став святом – читайте далі.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, СРСР, Совєтська армія, 23 лютого

Міф про 23 лютого

Ще до Революції Гідності (а місцями і досі) українці святкували День захисника вітчизни, а заодно і чол овіка, 23 лютого. Часто навіть не задумуючись, чому у цей день треба вітати чоловіків.

“Свято” дісталося нам у спадок від СРСР. Кожен радянський громадянин знав, що у цей день 1918 року почала формуватися Червона Армія. Урочистості і святковості цій даті додавала історія про те, як новостворені загони радянської армії розбили німецькі війська під Псковом та Нарвою.

А тепер увага! Ці “історичні” події не більше, аніж вигадана брехня. До 1923 року свята не існувало. Але в 23-му році відзначили 5-у річницю створення більшовицької армії. І тоді ця дата почала відзначатися як День заснування більшовицьких збройних сил.

Хоча насправді святкування мало бути 28 січня – приурочене до дня видання Радою народних комісарів декрету про створення Робітничо-селянської Червоної армії. Однак через затримання подання та інші технічні нюанси свято з’явилося 23 лютого. Без історичного підґрунтя.

А от ідеологічне пояснення, з героїчними боями під Псковом та Нарвою, придумав сам Йосип Сталін. І сталося це за 20 років: у 1938 році.

Як в антиутопії “1984” Джорджа Орвелла, Сталін просто переписав історію. Ганьбу перетворив у свято і причину для гордості. У доінтернетівський час таке провернути було не так вже й важко. Людська пам’ять за 20 років слабшає, очевидців частково не стало, документи не проблема знищити, а заляканих радянських людей можна було переконати у чому хочеш.

Але все не знищиш. Численні архівні свідчення доводять, що перемога Червоної армії 23 лютого – це просто зручна вигадка.

До речі, до Сталіна були ще спроби обґрунтувати святкування 23 лютого. Однак у підсумку в історію увійшла саме його героїчна версія.

Правда

Наступ Німеччини 1918 року – це успіх німецької армії. А 23 лютого насправді день перемоги Кайзерівської Німеччини. Адже це день капітуляції Росії.

Завдяки поразці більшовиків, німецькій армії у той час вдалося захопити величезну територію Росії. Якщо бути точнішими, то за трішки більше ніж 2 тижні війська кайзера взяли вп’ятеро більшу територію, ніж за всі роки Першої світової війни (3,5 роки виснажливої боротьби).

Як все відбувалося

23 лютого – дата капітуляції радянської Росії. Вранці у цей день сто років тому Німеччина висунула мирні вимоги. Чого хотіли?

1,Щоб Петроград визнав незалежність:

– Литви
– Латвії
– Естонії
– Фінляндії
– України.

2,Підписав мирну угоду з Україною.

3,Роззброїв флот, демобілізував армію.

І більшовики у своїх більшості погодилися прийняти ультиматум ворога. У підсумку вони підписали Брестський мир і Росія втратила велику частину територій. До речі, саме 100 років тому більшовицька машина могла раз і назавжди зникнути з лиця землі. А Україна мала шанс ще тоді отримати незалежність.

Що таке Берестейський мир?

Берестейський мир або Брест-Литовська мирна угода — сепаратний мирний договір між Німецькою, Австро-Угорською, Османською імперіями і Болгарським царством з одного боку і Російською радянською республікою з іншого. Цей документ фактично зафіксував поразку Росії та вихід її з Першої світової війни. Підписуючи угоду, Росія порушила іншу угоду, укладену між країнами Антанти 5 вересня 1914 року. Тоді Росія зобов’язувалася не укладати у поточній війні сепаратного миру.

Що спонукало більшовиків до підписання невигідної угоди? За роки війни Росія опинилася у важкому становищі. Економічна ситуація була вкрай незадовільною: промислова відсталість, порушені транспортні маршрути, безлад і крадіжки в адміністраціях. Усе це ускладнювалося революційними настроями. Після Жовтневого перевороту ситуація стала критичною. Більшовики цілеспрямовано дезорганізовували наявну армію, а нову ще не створили.

Тож, коли у 18-му році німці почали наступ на Петроград, захищати країну фактично не було кому. Скажімо, у Петрограді перший пункт запису до Червоної армії відкрився лише 21 лютого, тобто після початку німецького наступу.

Радянської армії ще не існувало, а російська царська армія була розбита, деморалізована і ні на що нездатна. Заради справедливості мусимо зауважити, невелика кількість більшовиків організовувалася у загони. Однак їх було мало, вони були погано споряджені і весь ентузіазм тримався лише на ідеології. Стабілізувати ситуацію і протидіяти німцям вони б не змогли.

Хоча 25 лютого була зроблена реальна спроба почати масовий запис до Червоної армії, було вже пізно.

Наступ на Псков і Нарву

У 20-х числах німецька армія рушила на Псков (тут був центр північного флоту). За версією Сталіна, 23 лютого молода більшовицька армія вела переможні бої за місто. Насправді, у цей день німці ще навіть не добралися до Пскова.

Бойові дії почалися лише у ніч на 25 лютого. Кілька сотень більшовицьких добровольців справді намагалися захистити Псков. Однак 25-го місто вже зайняли німці. Більшовиків ж частина втекла, а частина загинула.

У Нарві ситуація була ще гірша. Її здали без бою взагалі! За легендою, місто захищав палкий революціонер-матрос Дибенко і його поплічники “чорні бушлати”. У реальності більшовики просто втекли. Дибенко і Ко аж у Самару (а це майже 2 тисячі кілометрів). Хоча трибуналу він не уник.

До речі, 23 лютого німецькі війська були за 170 км від Нарви. З ким же билися доблесні більшовики?

То що святкують 23 лютого?

Отже святкувати ані Росії сучасній, ані часів СРСР не було чого. 23 лютого не було жодних боїв, де б Червона армія проявила особливу доблесть. 23 лютого як День заснування Червоної армії – не більше ніж технічна помилка. Яку потім обіграли вигаданими історіями про переможні бої, аби відволікти увагу від фактичної поразки.

23 лютого – придумана більшовиками дата, щоб приховати сором перед світом і власними громадянами. Один з сотні міфів, на яких побудована вся історія Росії.

Трамп назвав причину розпаду СРСР

Президент США Дональд Трамп заявив, що війна в Афганістані стала причиною розпаду СРСР. З таким твердженням він виступив у середу, 2 січня, під час засідання в Білому домі, яке транслювали американські телеканали.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, СРСР, Росія, Афганістан, Дональд ТрампЧитайте: Леденящий ужас

Радянський Союз збанкрутував через ведення бойових дій в Афганістані, підкреслив американський лідер.

«Раніше Росія була Радянським Союзом. Афганістан зробив із нього Росію, оскільки вони збанкрутували, борючись в Афганістані», — зазначив Трамп.

Американський лідер додав, що Радянський Союз мав рацію, починаючи афганську кампанію, оскільки таліби були терористичною загрозою.

Він також підкреслив, що США «витрачають мільярди і мільярди доларів» на Афганістан, де повинні воювати сусіди цієї республіки, зокрема Пакистан, Росія та Індія.

 

Раніше у ЗМІ з’явилася інформація, що Трамп планує вивести з Афганістану майже половину військового контингенту США. У Білому домі ці дані не підтвердили.

Путін назвав розпад СРСР «величезною трагедією ХХ століття»

Раніше афганський посол у Росії заявив, що Кабул розраховує отримати вибачення Москви за введення радянських військ в Афганістан.

Радянський Союз ввів війська до Афганістану в 1979 році. Останні підрозділи радянських військ залишили територію країни через десять років.
Радянський Союз припинив існування в 1991 році.

«Податком на яйця» хотіли збільшити народжуваність

В Радянському Союзі 8 липня 1944 року запроваджено звання «Матір-героїня» і податок на бездітність. Закон діяв до розпаду СРСР. В народі отримав назву «податок на яйця».

податок на бездітність, СРСР, новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.mediaЗгідно з «Положенням про звання «Мати-героїня»», воно присвоювалося з одночасним нагородженням орденом матері що народила і виховала 10 і більш дітей, після досягнення останньою дитиною віку 1 року. Орденом «Материнська слава» нагороджуються матері, що народили і виховали сім, вісім і дев’ять дітей.

Податок на бездітність офіційно встановлений Указом Президії Верховної Ради СРСР і мав назву «Про податок на холостяків, одиноких та бездітних громадян СРСР». Мета — залучити грошей бездітних громадян до витрат держави на виховання та утримання дітей в дитячих установах, надання допомоги багатодітним сім’ям та одиноким матерям. І якщо з досягненням першої мети – поповнення бюджету – податковий збір справлявся, то на стимулювання народжуваності він не вплинув.

Стандартно застосовувалася 6-відсоткова ставка оподаткування. З працівників творчих професій, незалежно від розміру заробітку, податок стягувався за максимальною ставкою. Сплата податку припинялася з моменту народження дитини. Також від сплати податку звільнялися люди, які усиновлювали дітей.

Бездітні чоловіки віком від 20 до 50 років та бездітні заміжні жінки від 20 до 45 років повинні були відраховувати 6% зарплати державі. Із заробітку менше 70 карбованців податок не збирався. Звільнялися від податку особи, що не мали можливості завести дитини за станом здоров’я. Від сплати податку звільнялися особи, в яких діти загинули, померли або зникли без вісті на фронтах війни.

Існували пільги для студентів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів — до 25 років, для Героїв Радянського Союзу, для нагороджених трьома ступенями ордена Слави, для військовослужбовців і членів їхніх сімей. З кінця 80-х пільги з податку отримали молодята протягом одного року з моменту реєстрації шлюбу. До цього молоді дружини сміялися з необхідності народити негайно після весілля.

Ольга Васьків

Тут помирали жертви репресій: страшна географія сталінських таборів та розстрілів

В Україні, а також на інших теренах колишнього СРСР, цими днями згадують жертв політичних репресій. Скільки всього людей було вбито в СРСР у період «Великого терору» 1937–39 років, а також до і після нього – досі точно невідомо.

політичних репресій, жертви, великий терор, СРСР, Украъна, новини

Місце масових поховань в Куропатах на околиці Мінська, 29 жовтня 2017 року

За офіційними даними, у 1930–1953 роках у справах ОДПУ-НКВС-МВС було засуджено 3,8 мільйона осіб, а розстріляли за період 1923–1953 років 800 тисяч. Історики вважають, що ці дані занижені в декілька разів.

Товариство «Меморіал» змогло точно підтвердити інформацію про більш ніж 2,6 мільйона громадян СРСР, які зазнали в ті роки політичних репресій. Точно відомі їхні імена, ким вони були, де жили і за що були заарештовані. Але багато жертв продовжують залишатися невідомими.

Історики Охотін та Рогінський вважають, що з 1921 по 1953 рік у СРСР було арештовано і засуджено за політичними звинуваченнями близько 5,5 мільйонів осіб. За іншими підрахунками, в тюрмах і таборах з кінця 1920-х до 1953 року, коли помер Сталін, побували не менше 20 мільйонів. Але ця статистика не враховує багатьох спецпереселенців, військовополонених та інтернованих.

Сьогодні Росія, як і раніше, не займається збором інформації про відправлених до таборів і розстріляних НКВС. Їхні безіменні могили шукають лише добровільні пошукові загони та історики товариства «Меморіал».

Ось лише кілька місць, де на території СРСР масово розстрілювали та тримали в таборах тих, хто був засуджений за політичними статтями.

1. Биківня

Територія масових поховань у Биківнянському лісі, що на околиці Києва. Тут, у 1930-х і до 1941 року в таємній обстановці здійснювались масові поховання осіб, репресованих і страчених у Києві НКВС. За даними науковців, у Биківнянському лісі поховано близько 100 тисяч осіб.

політичних репресій, жертви, великий терор, СРСР, Украъна, новини

Вшанування таємно закопаних там жертв комуністичного режиму колишнього СРСР (архівне фото)

2. Койранкангас

Койранкангас (фін. Koirankangas – «Собача Пустка») – місце масових розстрілів неподалік селища Токсово на території Ржевського артилерійського полігону. За свідченнями колишніх жителів сіл Кіурумякі, Конколово і Лепсарі, розстріли там відбувалися з кінця 1920-х років і аж до початку Другої світової війни. За оцінками дослідників, в урочищі можуть бути поховані близько 30 тисяч осіб.

3. Левашовський меморіальний цвинтар

Левашовська пустка сьогодні розташована в межах Петербурга, а раніше це була безлюдна околиця Ленінграда, куди звозили тисячі засуджених до розстрілу. Вісімдесят років тому до міста прислали план – засудити повинні були понад чотири тисячі осіб. Поставлене завдання навіть перевиконали. Сьогодні історики кажуть про 40 тисяч розстріляних тут.

4. Золота гірка в Челябінську

Жителі Челябінська впевнені, що в 30-і роки XX століття в шахтах на Золотий Гірці були розстріляні від 12 до 30 тисяч осіб. Але офіційно ці злочини влада не визнає: результати розкопок шахт засекречені.

5. Сандармох

Це урочище розташоване в Медвеж’єґорському районі Карелії за 12 кілометрів від Медвеж’єґорська. За оцінками пошукових систем, на площі в 10 гектарів під час Великого терору 1937–1938 років було розстріляно і поховано понад 9500 осіб. В основному це були спецпоселенці і в’язні Біломорсько-Балтійського каналу (каналоармійці), а також в’язні Соловецьких таборів.

Сандармох став місцем розстрілу соловецького тюремного етапу 1937 року, в якому перебували відомі українські діячі культури, науки, військовики, технічна інтелігенція, священики. Було розстріляно 290 українців.

Поховання в Сандармоху наприкінці 90-х знайшов відомий карельський історик Юрій Дмитрієв.

6. Локчимлаг

У республіці Комі багато таборів були побудовані уздовж ріки Локчім, посеред тайги, тундри і боліт. Через ці табори у 1920–30-х роках пройшло багато іноземців: поляків, китайців, корейців, афганців, іранців, латишів і литовців.

7. АЛЖИР

Так скорочено називали Акмолинський табір дружин зрадників батьківщини в казахстанському селищі Акмолі неподалік Астани. Починаючи з 1938 року саме сюди засилали репресованих жінок з усього Радянського Союзу. За 16 років через табір пройшли понад 20 тисяч в’язнів: дружини, дочки, сестри «зрадників батьківщини» й інші жінки з сімей засуджених за «розстрільними» статтями. При цьому за 16 років існування в АЛЖИРі не було жодної жінки, засудженої особисто: всі вони були винні тільки в тому, що їхні рідні були визнані «ворогами народу».