Нещире сприяння обміну: Путін пішов на вимушений пропагандистський хід

Згоду російського президента Путіна посприяти обмінові полоненими на Донбасі пов’язують із переговорами американського й російського представників Волкера і Суркова. Безперечно, цей фактор важливий, але не єдиний.

пов'язують, обмін, полонені, Сурков, Волкер, Росія, Україна, переговори

По-перше. Наближаються президентські вибори, й підвідомчому народові треба продемонструвати позитивну динаміку. Ця роль призначалася Сирії, але новини звідти не вселяють особливого оптимізму. Начебто «ІД» розгромили, а проблем стало набагато більше.

По-друге. Економіка вперто не хоче рости. Надії на зростання ВВП у четвертому кварталі не справджуються. Показники жовтня просто провальні. Традиційно перший квартал краще не буде, тому до березневих виборів хвалитися в економіці буде нічим.

По-третє. Розмови на федеральних каналах, що від санкцій Росії тільки краще, вже не переконують навіть найнаївніших. Як написав у своєму блозі на сайті радіостанції «Эхо Москвы» Віктор Шендерович, один бізнесмен описав поточний стан словами: «Виживаємо між західними санкціями й нашими троглодитами».

По-четверте. Проблеми Росії в Центральній Азії істотно збільшилися на тлі братської сварки між Киргизією і Казахстаном. У цьому м’якому підчерев’ї Росії проявляються такі складності, що будуть відволікати її увагу у східному напрямку на шкоду західному.

По-п’яте. Саміти АСЕАН і АТЕС закінчилися повним провалом. Особливо перший, і до того ж у дуже принизливій формі Путінові було відмовлено в зустрічі з Трампом. Відбулися ще події, які хоча й мають локальний характер, але перебувають у тому ж тренді. В’єтнам відмовився від придбання російських вертольотів і купуватиме американські. Китай не буде купувати російський газ, вважаючи за краще американський.

На авіасалоні в Дубаї авіабудівний гігант Airbus уклав рекордний за всю історію компанії контракт на поставку 430 літаків на суму $49,5 млрд. Корпорація Boeing також на авіасалоні уклала контракт на поставку 175 лайнерів Boeing 737 MAX з опцією на продаж ще 50 таких машин. Під час останнього візиту Трампа в Пекін китайська компанія China Aviation Supplies Holding Company й авіабудівний гігант Boeing уклали контракт на поставку 300 літаків.

Читайте також: Разметка, ведущая в ад

На ринок виходить також китайський середньомагістральний літак C919. Хоча російський МС-21 і зробив показовий політ у Дубаї, він не зможе скласти конкуренцію навіть китайському аналогові. Літаки замовляють сотнями, а компанія «Іркут» планує з 2020 року щорічно виробляти тільки 20 літаків МС-21, але немає жодних гарантій, що так воно й буде. Додамо невдачі із замовленнями російських військових літаків у низці країн, які раніше купували радянську й російську військову техніку. Всі вони віддають перевагу американській або європейській.

Від широко розрекламованого російського повороту на Схід не залишилося і сліду. Зіштовхнути Китай і Америку теж не вдалося, оскільки Пекін вважає за краще домовитися з Вашингтоном. Південно-Східна Азія та Індія все більше повертаються у бік США.

Є всі підстави вважати, що в лютому-березні майбутнього року американські санкції ще більше посиляться, насамперед щодо найбільших російських олігархів. Яким би авторитарним не був Путін, він повинен фз цим рахуватися і щось робити. Інакше в Акели виникнуть великі проблеми. Доля диктатора Зімбабве Роберта Мугабе – чергове нагадування того, що ніщо не вічне під Місяцем, і найближчі соратники готові будь-якої миті зробити рокіровання в короткий бік.

Про те, що економіка стала постійним головним болем, нагадало інтерв’ю колишнього міністра фінансів, а нині голови ради Центру стратегічних розробок (ЦСР) Олексія Кудріна газеті «Аргументи і факти». У ньому він заявив, що в Росії не залишилося грошей на виплату пенсій. «Із 2016 року держава вперше порушила свої зобов’язання і не провела індексацію пенсій для всіх пенсіонерів… Зараз обговорюється обмеження виплат пенсіонерам, які працюють. Це все – наслідок дефіциту коштів у Пенсійному фонді».

Хоча віце-прем’єр Ольга Голодець спростувала слова Кудріна й додала, що Пенсійний фонд Росії «збалансований і не відчуває жодних проблем», у це навряд чи хтось вірить. Звичайно, пенсії платитимуть, але за рахунок інших статей бюджету, і це не просто стагнація, а негативне зростання економіки.

Читайте також: Бегство с тонущего «Рутаника» продолжается?

Кудрін – дуже досвідчений царедворець і користується беззастережною прихильністю Путіна. Як пише російська газета «Ведомости», він належить до його неформального передвиборчого штабу. Якщо така людина, яка чудово знає візантійські звичаї в кремлівських коридорах, малює ситуацію в настільки похмурих тонах, то становище дійсно дуже серйозне.

Бюджетні проблеми обтяжуються дедалі непосильною гонкою озброєнь. За даними компанії PricewaterhouseCoopers, майбутнього року витрати на оборону перевищать 5,3% ВВП Росії і склали $69,2 млрд. Витрати США на оборону також зросли майже до $700 млрд. Хоча американський оборонний бюджет більший за російський в 10 разів, але ВВП США перевищує російський показник у 18 разів.

Міжнародне становище теж не блищить. У Сирії опозиція Асаду аніскільки не зменшилась, тому деклароване виведення російських військ ніяк не провадиться. Загострилися суперечності у трикутнику Москва – Тегеран – Анкара.

Читайте також: Россия предложила создать новую границу с Украиной — Кучма

Прем’єр-міністр Туреччини Біналі Йилдирим виступив із критикою Ірану, який, на його думку, встановлює в регіоні «гегемонію однієї з гілок ісламу». Мається на увазі шиїзм. Попри недавні переговори російського і турецького президентів Ердоган заявив, що «Росія і США повинні покинути Сирію».

Про складність становища говорить той факт, що на 22 листопада призначено нову зустріч президентів Ірану, Росії і Туреччини. Попередня була зовсім недавно, але ситуація продовжує погіршуватися, і загроза, що так звані партнери серйозно пересваряться, стає цілком реальною.

Додамо до цього вимогу Тегерана, щоб російська авіація в Сирії обмежила дії ізраїльської, а Москва цього категорично не хоче. У Білокам’яній прекрасно розуміють всю небезпеку таких дій із непередбачуваними наслідками. Зрозуміло, що в Ірані ображаються, що відбивається в Сирії, як то кажуть, у полі.

За таких умов Путін пішов на вимушений пропагандистський хід, щоб показати хоч якесь бажання зрушити донбаське врегулювання.

Тут йому доведеться балансувати на лезі бритви. Будь-які поступки на Донбасі здатні викликати підйом шовіністичної хвилі, яку сам Кремль і розігнав. Вдночас саме Україна стала найбільш болючою точкою протистояння із Заходом і зі США зокрема. Саме з цієї проблеми Москва відчуває найбільший тиск і змушена якось реагувати.

Попри втручання Путіна вельми велика вірогідність того, що до жодних результатів переговори про обмін полоненими не призведуть. Підуть взаємні звинувачення й нічого більше. Москва імітуватиме якісь дії з метою затягування часу до березневих виборів і можливого відтягування введення якихось нових санкцій. Більш далека мета – зафіксувати нинішній стан на Донбасі до українських виборів у 2019 році. Раптом пощастить – і до влади в Києві прийдуть більш проросійські політики.

У Москві не розуміють, що це ілюзії. Тим не менше продовжують перебувати у спотвореному світі.