Віталій Портников: Виборець повинен вижити

Історія з повідомленнями, якими залякували депутатів від партії “Слуга народу” напередодні голосування за “банківський” закон — ще одна ілюстрація того, що навіть представники політичної і підприємницької еліти країни не розуміють, наскільки змінилася ситуація після виборів 2019 року.
новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Рада, нардепи, олігархи, Слуга народу

Це депутатів парламенту попередніх скликань можна було залякувати розповідями про те, що Зеленський піде, а Коломойський залишиться і не пробачить. Ці люди пов’язували своє майбутнє життя з великою політикою або з великим бізнесом. Для них важливо було не наживати собі впливових ворогів. Ось чому депутати Партії Регіонів голосували за «закони диктатури» і до останнього моменту прислухалися до рекомендацій олігархів. Для них ці олігархи були живими людьми, партнерами по бізнесу. Вони готові були виходити з розуміння того, що Майдан закінчиться, а Фірташ або Коломойський залишаться.

Депутати від партії “Слуга народу” у більшості своїй — випадкові люди. Від слова взагалі. Звичайно, і серед них є ті, хто всерйоз зацікавлений в політиці і примноженні бізнесу. Такі люди будуть зважати на інтереси Зеленського, Коломойського чи когось ще, хто допоможе їм отримати хорошу посаду і розбагатіти. Їх можна залякувати. Але таких людей — мізер.

Для більшості депутатів з партії “Слуга народу” Зеленський — це Голобородько, а Коломойський — абстрактна величина. Ніхто з них просто не повірить, що Коломойський буде ганятися за ними все життя — навіть якщо це виявиться правдою. Ніхто особливо не засмутиться, якщо втратить мандат через Зеленського, тому що практично нічого не зробив для отримання цього мандату, просто записався в якийсь незрозумілий список по приколу.

Для Зеленського або Коломойського перетворення з президента або мільярдера на весільного фотографа — катастрофа. А весільний фотограф ще рік тому був просто весільним фотографом і не думав про політику. І фотографувати він за рік не розучився. Скажіть “сир”, Ігоре Валерійовичу! Скажіть “сир”!

Це означає досить просту річ: ми знаходимося на етапі переформатування політичної еліти як такої. Нічого нового в цьому немає. Путін, який був у 2000 році такою ж політичною випадковістю, як і Зеленський, досить швидко зрозумів, що не зможе керувати країною за допомогою фракції пройдисвітів з створеної Борисом Березовським (мало не написав Ігорем Коломойським) партії “Єдність”. Путін спочатку потягнувся до комуністів, але ці союзники були занадто архаїчними і погрожували самому існуванню режиму — приблизно так само, як недавні союзники Зеленського з ОПЗЖ загрожують самому існуванню України. Так що довелося піти на союз з опозицією і помірною опозицією — фракціями “Отечество — Вся Росія” і Союзом правих сил.

Представники цих політичних сил правлять Росією донині в союзі з найближчими соратниками Путіна. Голова Державної Думи В’ячеслав Володін — колишній лідер фракції “Отечество — Вся Росія”. Заступник глави адміністрації президента Сергій Кирієнко — колишній лідер Союзу правих сил. А міністр оборони Сергій Шойгу був першим номером у списку “Єдності” на виборах 2000 року. На мій превеликий жаль, навіть авторитарний режим можуть побудувати тільки професіонали. А вже демократію — і поготів. На її кораблі дилетантам місця немає.

Що це означає в перекладі на українську? Та нічого особливого. Президенту потрібно дати можливість врятувати країну і себе самого професіоналам з “Європейської солідарності” і Народного фронту, скористатися наявними можливостями неангажованих олігархами управлінців з “Батьківщини” і ентузіастів з “Голосу”. А більшості з фракції “Слуга народу” дати можливість зіграти єдину можливу роль — роль конструктивної масовки. Ну і нехай ще не дають можливості ОПЗЖ блокувати трибуну.

Ніякого іншого рецепту оздоровлення країни просто немає. Гра в рейтинги закінчується. Виборець, який вірить в диво, повинен отримати найголовнішу можливість — опинитися на лікарняному ліжку в разі важкого захворювання і не виявитися в труні. Ну і вижити після карантину.

Зеленський — перший президент, який запросив олігархів у ліжко, — Висоцький

Журналіст та колишній нардеп Сергій Висоцький вважає, що Володимир Зеленський став першим президентом, що інституціоналізував олігархів в Україні, давши їм «неформальні посади».

Про це Сергій Висоцький написав у статті “Президент Печерська: як Зеленський здав владу олігархам” для «Букв».

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Зеленський, олігархів

Екснардеп зазначив, що після гучної зустрічі Президента Зеленського з низкою великих бізнесменів, присвяченої боротьбі з COVID-19, з’ясувалося, що Глава держави “запропонував впливовим представникам олігархічних кланів де-факто очолити антикризові штаби в регіонах”.

Читайте також: Зеленський «роздав» олігархам області для боротьби з коронавірусом, — ЗМІ

“Області поділили пропорційно до економічної присутності того чи іншого олігарха”, — зазначив він.

Висоцький наголосив,  що представники влади й раніше зверталися по допомогу до олігархів, але ніколи не “інституалізовали” їх.

“Так, усі керівники України завжди бігали короткими перебіжками в олігархічний публічний будинок. По телеефіри, гроші й   іншу підтримку. Але ніколи ще в історії олігархи не були інституалізовані якимись квазіпосадами. Зеленський — перший президент, що  запросив їх до подружнього ліжка“, — додав екснардеп.

Після гучної зустрічі з низкою великих бізнесменів, на якій були присутні в тому числі Коломойський, Ярославський, Ахметов і представники Пінчука,  Офіс президента відрапортував про те, що шановні люди обговорювали з Володимиром Зеленським наповнення фонду по боротьбі з епідемією.

За фактом же з’ясувалося, що президент запропонував впливовим представникам олігархічних кланів де-факто очолити  антикризові штаби в регіонах. Області поділили пропорційно до  економічної  присутності того чи  іншого олігарха.

Олігарх Області
Рінат Ахметов Донецька, Луганська, Івано-Франківська, Львівська
Ігор Коломойський Запорізька
Віктор Пінчук Дніпропетровська
Вадим Новинський Херськонська
Геннадій Буткевич Житомирська
Ігор Воронов Київська
Ігорь Палиця Волинь
Андрій Верейський Полтавська, Кіровоградська
Юрій Косюк Вінницька і Черкаська
Андрей Ставніцер Одеська
Олександр Ярославський Харьківська

(Розподіл областей між олігархами. За матеріалами Української правди та Інтерфакс-Україна)

Місце в ряду боротьби з невивченою наукою заразою знайшлося навіть натхненнику православних хресних ходів з будь-якого приводу Вадиму Новинському, який буквально сьогодні гордо сидів праворуч з главою ОДА на якомусь заході в Херсонській області. Поки що без обов’язкового цілування ікон.

Цікаво й те, що першим симптомом цього ефективного управлінського рішення стало  зовсім не вироблення будь-якого прогресивного антивірусного плану в окремо взятій області, а кооперація Ярославського з Кернесом у  Харкові для образливої за своєю формою атаки на голову обласної адміністрації. З полів паралельного антикризового штабу в мерії, створеного в піку антикризового штабу в будівлі Харківської ОДА. Безсумнівно, де два українці — там три гетьмани, а де два наперсткарі — там три антикризових штаби.

Ухвалюючи подібне рішення Володимир Зеленський звісно ж уявляв собі дещо інший результат та інші заголовки. Щось гучне, в стилі Голобородька. “Президент поставив олігархів на службу Україні!”, Або “Зеленський наказав олігархам фінансувати області”. Однак насправді все виявилося значно гірше й небезпечніше.

Володимир Зеленський звичайно і далі може поводитися як герой власного серіалу. Налягаючи на ефектність, а не на ефективність. І думаючи, що реальний світ і його закони сформовані під нього як сценарій фільму. Але за часів такого серйозного виклику як світова пандемія мавпування власних серіалів і перекладення їх на  реальні управлінські рішення може мати фатальні наслідки для держави.

У реальному житті є одне просте правило. Я б назвав його правилом чарівної пігулки. І воно полягає в тому, що чарівної пігулки не існує. Фуфломіцин не вбереже вас від коронавірусу. Шанси не захворіти дасть лише чітке дотримання рекомендацій і протоколів. Фуфломіцин простих обивательських рішень у  держуправлінні – не менш небезпечний. Бо дає ілюзію захищеності тоді, коли небезпека по-справжньому наростає.

Розповім президенту одну історію. Під час Віктора Ющенка Адміністрація президента з ініціативи Романа Безсмертного провела масштабне дослідження виконання місцевими адміністраціями указів президента. Результат, м’яко кажучи, здивував. Посткучмівська все ще досить централізована і дисциплінована вертикаль вже тоді видавала на-гора не більше ніж 30% результату. Іншими словами — дві третини спущених згори інструкцій просто не виконувалися, виконувалися неправильно, або зовсім ігнорувалися.

Укази президента не виконувалися з різних причин. У класичних працях Карла фон Клавзевіца досить докладно розібрана тема так званого “тертя” великих систем. На прикладі війни та військ Клавзевіц досліджує властивість, яка в принципі характерна для всіх великих управлінських систем, у тому числі для державних.

А саме властивість поступового збільшення випадкових чинників, які в підсумку ставлять під питання саму керованість армією. Десь не дійшов наказ. Десь підвернув ногу кінь. У когось не спрацював запал. Сам процес синергії величезної маси людей для досягнення загального результату породжує таку масу труднощів, яка може поставити під питання досягнення кінцевої мети й без зусиль противника.

Державна вертикаль і горизонталь — це фактично армія мирного часу. З різними гілками влади — родами військ, з розмежуванням повноважень і зон відповідальності. Ця махина сама по собі створює величезну масу тертя. І для виконання своїх функцій споживає масу ресурсів. У питаннях виконання указів і розпоряджень в державі дуже чітко спостерігається територіальний принцип, сформульований невідомим прапорщиком радянської армії: “Ближче до кухні, якомога далі від начальства”.

В ідеалі будь-який представник вертикалі в регіоні втілює центральну владу — президента, або Кабміну, але ні в якому разі сам не є владою. Не держава — це я, а я — це держава. Він замінюваний. Він змушений проводити рішення, бо за над ним стоїть система контролю. Він — гвинтик системи.

А тепер уявімо, що гвинтику дають наказ крутитися в іншому напрямі. У Харкові, де Ярославський і Кернес фактично посягнули на президентську владу шляхом підриву авторитету представника президента в регіоні, антикризовий штаб мерії почне давати антагоністичні вказівкам з центру розпорядження? Кого послухається чиновник? Главу антикризового штабу мільярдера Ярославського  чи далекого київського президента, коміка Зеленського? Або в Херсоні замість закупівлі антисептиків антикризовий штаб почне проводити цілодобові молебні в церкві. Що протиставить глава ОДА Новинському? Що буде з державою в такому випадку?

Так, усі керівники України завжди бігали короткими перебіжками в олігархічний публічний будинок. По телеефіри, гроші й   іншу підтримку. Але ніколи ще в історії олігархи не були інституалізовані якимись квазіпосадами. Зеленський — перший президент, що  запросив їх до подружнього ліжка.

Мені скажуть, що першим був Турчинов. Коли призначав Коломойського і Таруту главами обласних адміністрацій. На що я відповім — Турчинов інкорпорував частину  олігархів у вертикаль. З її системою відповідальності. А не розвалив вертикаль для того, щоб створити в областях паралельні органи влади — фактичні множинні “ЛДНР”. Крім того, у випадку Донбасу цей підхід не виправдав себе. Тарута з Ахметовим успішно “прогуділи” Донецьк. Коломойський у  Дніпрі отримав можливості державної вертикалі для захисту власного бізнесу одночасно із захистом території. До того ж, завдання тоді стояли більш лінійні. Прикопувати людей у  лісі все ж простіше, ніж лікувати їх.

Не   обговорюватиму тут особистісний потенціал нашого олігархату. Відзначу лише, що в уявленні обивателів ці люди часто зображуються значно масштабнішими, ніж насправді. Скажу лише з точки зору логіки існування держави. Володимир Зеленський виявився людиною настільки позбавленою інстинкту влади, що добровільно перетворив себе з президента України на  президента Печерська. Підірвав непрозорою і таємною “понятійкою” з олігархами самі основи державного ладу України. І своїм рішенням заклав основи для дефрагментації України в разі розгортання масштабної кризи. Володимир Зеленський виявився досить діяльним главою держави. Як натхненний землекоп-ентузіаст він енергійно риє собі й нам глибоку яму.

Зеленський «роздав» олігархам області для боротьби з коронавірусом, — ЗМІ

Журналісти заявляють, що 16 березня Володимир Зеленський зібрав олігархів на Банковій в Офісі президента, де доручив кожному боротьбу з коронавірусом в кількох областях.

Про це пише «Українська правда«.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, коронавірус, олигархи, Володимир Зеленський

УГКЦ готова за необхідності передати всі храми під госпіталі

Один із учасників зустрічі в розмові з УП розповів, що зустріч справила на нього досить гнітюче враження, адже він не побачив якогось зрозумілого плану, як влада збирається втримувати ситуацію.

За словами джерела видання, президент просив допомагати олігархів не лише грошима, але й менеджерами по регіонах.

За даними УП, таким чином олігархи між собою поділили області, у яких зараз допомагають боротися із захворюванням коронавірусу.

За словами учасників зустрічі, області розділили так:

Ринат Ахметов — Івано-Франківська, Львівська, Донецька, Луганська; плюс міста, де він має вплив як, наприклад, Кривий Ріг;

Ігор Коломойський -Запорізька область;

Ігор Палиця -Волинська область.

Віктор Пінчук -Дніпропетровська область;

Андрій Веревський — Полтавська і Кіровоградська області;

Юрій Косюк — Вінницька і Черкаська області;

Андрій Ставніцер — Одеська область;

Олександр Ярославський — Харківська область.

«Президент просив помагати не тільки грошима, але й людьми. Каже, що «у вас в кожній області є великі підприємства, там професійні менеджери, нехай вони на місцях допомагають місцевій владі», -розпоаідає один із учасників зустрічі.

  • Нагадаємо, що раніше ЗМІ повідомили, що Зеленський проводить нараду з олігархами на Банковій.
  • У Зеленського прокоментували зустріч: спілкувалися про закупівлю тестів та медобладнання.

Україна має злякатись кризи і почати деолігархізацію — економіст

Після 2009 року Україна мала злякатись і почати глибинні структурні реформи, проте цього не сталось.

Про це говорить економіст Олексій Кущ.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, олігархи, реформи

«Південна Корея була в схожій ситуації у 1997-му. Мали схожу економіку з нашою. Фінансово-промислові групи — чеболі — займалися всім одразу. Там провели масштабні реформи. Південна Корея заблокувала горизонтальний розвиток чеболі. Хочеш виплавляти метал, роби тільки це. У тебе не буде банків, ресторанів, ферм, як раніше. Як і ми, корейці були вимушені взяти кредити Міжнародного валютного фонду у майже 40 мільярдів доларів. Для них це був день національної ганьби, керівники країни не могли знайти в собі сили, щоб повідомити цю новину людям. Погасили борг завчасно за два роки. Ми ж підсіли на кредитну голку», — пояснює експерт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Слуга народу” Василевська-Смаглюк про Портнова: Його руками відновлюється справедливість в Україні

Чергової кризи ми нарешті маємо злякатись, каже він.

«Тоді знищимо монополії, почнемо блокувати горизонтальне розширення фінансово-промислових груп. В іншому випадку олігархи захоплять весь простір у країні», — додає економіст.

«Слуга народу» Василевська-Смаглюк: Зеленський не обіцяв повернути Крим і побороти всіх олігархів, він обіцяв намагатися

Президент Володимир Зеленський ніколи не обіцяв повернення окупованого Криму, швидкого миру в країні та викорінення олігархату.

Про це заявила народна обраниця від «Слуги народу» Ольга Василевська-Смаглюк в ефірі телеканалу ATR.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Крим, мир, олігархи, Володимир Зеленський

Мені 42, я хочу бути в історії, – Зеленський розповів, чим йому подобається посада президента

За її словами, нинішня влада не обіцяла, що вона припинить мирні переговори та відносини з РФ, а також не обіцяла повернути окупований півострів до складу України.

«Президент не обіцяв повернути Крим, наскільки мені відомо. Так само, як він не обіцяв подолати всіх олігархів, а йому приписують ці обіцянки», – заявила Василевська-Смаглюк.

Водночас вона запевняє, що Зеленський хоче миру на Донбасі і сподівається на звільнення всіх окупованих територій країни. Однак він не заявляв, що «може зробити це завтра».

«Він хоче миру будь-якою ціною, хоче повернути території будь-якою ціною, але, на жаль, він не знає і у нього немає стратегії, я думаю такої, про яку він може розповісти. Стратегія з’являється по мірі гри», – додала Василевська-Смаглюк.

  • Нагадаємо, раніше народний депутат від «Слуги народу» Ольга Василевська-Смаглюк назвала коронавірус «маркетинговим ходом, щоб продати побільше масок»
  • У 2019 році депутат Василевська-Смаглюк закликала «приглушити» свободу слова «з поваги до президента»

Приватбанк не віддадуть і повернення коштів не буде, переконує прем’єр-міністр Гончарук

Український прем’єр-міністр Олексій Гончарук заявив, що олігархи не мають впливу на його уряд та на президента Володимира Зеленського.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, олігархи, Коломойський, Уряд, Олексій ГончарукПрем’єр-міністр Олексій Гончарук промовляє в Chatham у Лондоні 21 листопада 2019 р.

Читайте також: МВФ висунув нову вимогу українській владі

Гончарук був змушений, виступаючи перед аудиторією у Лондоні, неодноразово доводити, що нова влада у Києві здатна проводити незалежну політику і реформувати країну так, щоб потужні підприємці з політичним впливом підкорялися правилам конкуренції та поважали закон.

Президент Зеленський перебуває під особливою увагою з огляду на його зв’язки з мільярдером Ігорем Коломойським, одним зі колишніх співвласників націоналізованого 2016 року Приватбанку.

Донедавна Коломойський кілька років жив переважно за кордоном після того, як у Приватбанку були виявлені недостачі на кілька мільярдів доларів, і проти нього та іншого співвласника, Геннадія Боголюбова, подані судові позови для повернення коштів.

Суд позбавив Коломойського 7,5 млрд боргів перед Приватбанком — ЗМІ

Коли Володимир Зеленський став президентом, Ігор Коломойський повернувся в Україну і ще активніше доводить, що націоналізація була незаконною, і що держава має компенсувати втрату.

“У нас є дуже чітке розуміння, у мене, у президента, в уряду, що справа Приватбанку є показовою про Україну для усього світу. Тому, звичайно, ми стоїмо на тому, що ні цей банк, ні кошти з нього не повинні бути повернені попереднім акціонерам”, — сказав Олексій Гончарук у лондонському Королівському інституті з міжнародних справ, Чатам Гаус.

35-річний прем’єр-міністр заявив, що стосовно Приватбанку, і зокрема у відповідь на можливі судові рішення у низці позовів по справі, в уряду “є стратегії, і ми готові до будь-якого розвитку подій”.

Читай також: Коломойський пропонує відмовитися від співпраці з МВФ на користь грошей з Росії

“Уряд України, команда президента буде робити усе від нас залежне, щоб цей приклад став сигналом того, що в Україні все змінилося”, — наголосив Гончарук.

Він визнав, що олігархи мають гучний голос, який лунає через засоби масової інформації в Україні і за кордоном, але це за словами прем’єра “лише показує те, що вони хочуть здаватися впливовими, а насправді їх вплив зменшується”.

Читайте також: Пока вы беспокоитесь о том, что «продадут украинскую землю»…

Серед способів скорочення злоякісного впливу приватних інтересів в українській економіці Олексій Гончарук назвав збереження незалежності Національного банку України, боротьбу з монополіями, особливо в інфраструктурі, а також, приватизацію державних підприємств і встановлення верховенства права з допомогою нової реформованої системи судочинства.

МВФ висунув Україні ключові вимоги

Боротьба з корупцією і судова реформа є одними з основних умов для економічного зростання України. Крім того, щоб досягти рівня сусідніх європейських країн, Україні слід посилити конкуренцію, відкрити ринки та знизити вплив олігархів в економіці.

Про це йдеться в заяві голови місії Міжнародного валютного фонду Рона ван Родена за підсумками двотижневої роботи в Києві.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, МВФ, вимоги, Боротьба з корупцією, судова реформа

Важливо: ЗМІ пишуть про зрив домовленостей з МВФ, Кабмін запевняє – переговори в активній стадії

За словами ван Родена, економічне зростання в Україні стримують такі фактори:

  • слабке бізнес-середовище;
  • недоліки в законодавчій системі;
  • наскрізна корупція;
  • домінування неефективних державних підприємств або олігархів у великих галузях економіки.

У звіті місії МВФ йдеться про те, що низька якість правової інституційної системи та погані умови для бізнесу стримують залучення прямих іноземних інвестицій в Україну.

Читайте також: Министерство юстиции не согласно с пересмотром соглашения с «Philip Morris Ukraine»

«Підйом економіки на шлях більш високого зросту також вимагає прискорення структурних реформ. Це включає в себе перш за все тверде встановлення верховенства права, в тому числі за допомогою судової реформи, і рішуча протидія корупції. Не менш важливо посилити конкуренцію і відкрити ринки, особливо в енергетичному і сільськогосподарському секторах, а також знизити роль держави і олігархів в економіці«, – йдеться у документі.

Рон ван Роден зазначив, що українська влада й надалі має зосереджуватися на підтримці макроекономічної стабільності. Він виділив кілька ключових факторів, які допоможуть Україні досягти економічного зростання:

  • судова реформа;
  • реформи на підтримку переходу України до повноцінної ринкової економіки;
  • розважлива фіксальна політика для забезпечення прийнятного рівня боргу;
  • підвищення ефективності та результативності державних видатків, в тому числі у сфері освіти та охорони здоров’я;
  • чітко спрямована адресна система соціального захисту для вразливих груп населення;
  • грошово-кредитна політика, спрямована на зниження інфляції;
  • гнучкий обмінний курс та накопичення резервів;
  • захист фінансової стабільності;
  • посилення фінансового посередництва та мінімізація втрат від ліквідації банків для платників податків;
  • забезпечення незалежності Нацбанку.

Читайте також: Це те, що люди хотіли бачити, – Волкер про починання Зеленського та його команди у Раді

Навіщо Україні транш МВФ?

Українська влада та Міжнародний валютний фонд проводять перемовини про можливість надання нового кредитування Україні в розмірі до 5 мільярдів доларів. Нова програма може замінити попередню короткострокову програму кредитування Stand By, щоб допомогти Україні подолати складний період президентських та парламентських виборів.

2019 рік – один із найгірших із точки зору погашення зобов’язань уряду, зокрема, перед міжнародними кредиторами. До кінця року Україна має сплатити близько 4,6 мільярда доларів, із яких 1,7 мільярда доларів – у вересні. Крім того, є ще відсотки – це теж чимала сума, яка наближається до мільярда. Без сторонньої допомоги країні буде дуже складно. У МВФ гроші можна позичити на найбільш вигідних умовах, бонусом отримавши також реформи, які допоможуть економіці краще працювати.

Жодних монополій: Зеленський розповів, що запропонував олігархам нормальні правила

Українські олігархи прислухаються до заклику президента України Володимира Зеленського працювати за правилами відкритого ринку, уникаючи монополізм. Якщо цього не відбудеться, то будуть використані інші методи досягнення відповідного результату.

Про це заявив, виступаючи на форумі YES, глава держави, повідомляє «Інтерфакс-Україна».

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, Зеленський, олігархи

Читайте також: Віталій Портников: Навіщо Зеленському «сигналити» Коломойським

“Ми запропонували нормальні правила: монополістів більше не повинно бути в Україні, у нас повинен бути відкритий ринок. Я впевнений, що вони нас почують. А якщо не почують, то доведеться інші спроби знайти, як з ними говорити“, – сказав він.

Зеленський розповів, що бізнесмени скаржаться на проблеми, акцентуючи увагу на тому, що від їх зусиль залежить міста і люди. Однак президент наголосив, що буде змушувати бізнес переходити до ринкових правил.

“Я думаю, вони вже самі готові, щоб перезапускати своє ставлення, перезапустити свою думку, свою ментальність“, – додав він.
На його думку, держава багато чого дала великим бізнес-групам: час, серйозні кошти і можливості, серед яких і можливість переправлення коштів за кордон. “Вони розуміють, що якщо завтра розвалиться наша країни, якщо, не дай бог, всі люди звідси поїдуть, для кого вони мають ці бізнеси, хто буде працювати на їхніх заводах? Мені здається, що вони вже ментально змінюються“, – резюмував Зеленський.

Нагадаємо, в Кабміні розповіли про тему зустрічі Зеленського з олігархом Ігорем Коломойським.

Зеленский теперь может все: единственное, что внушает надежду – наша бедность

Владимир Зеленский получил всю власть в стране. Але є одне «але». Сокрушительным бывает не только поражение, но и победа. Наподобие той, что одержал в Украине Владимир Зеленский

сокрушительным, победа, поражение, бедность, Зеленский, олигархи

После парламентских выборов в стране фактически исчезла система сдержек и противовесов, пишет Павел Казарин для «Крым. Реалии«.

Верховная Рада всегда была местом для дискуссий. Каждому президенту приходилось согласовывать собственные «хочу» – с парламентскими. Создание коалиции всегда напоминало торги – когда за лояльность фракций или отдельных депутатов триумфатору гонки приходилось идти на компромиссы. Отныне все это в прошлом.

Верховная Рада всегда была местом для дискуссий. Каждому президенту приходилось согласовывать собственные «хочу» – с парламентскими

Единственная дискуссия, которая возможна в стране – это дискуссия внутри одной-единственной партии. «Слуга народа» не зависит от других парламентских фракций. С ними станут вести переговоры лишь в том случае, если правящая партия решит изменить Конституцию.

Украинцы привыкли не любить парламент. Этот институт традиционно пасет задних в рейтинге доверия. Но при всей справедливой критике он оставался одним из элементов системы, которая никому в стране не позволяла стать единоличным центром принятия решений. Но не теперь.

Владимир Зеленский будет контролировать не только свой офис. В его распоряжении – парламент и Кабинет министров, силовой блок и исполнительная власть. По поводу судов тоже не стоит питать иллюзии – отечественная судебная система неоднократно доказывала гибкость позвоночника и умение считывать коньюнктуру ситуации. Пульт управления государством отныне находится в руках одного человека. Кто-то этому радуется. Кто-то встревожен. Но ни сторонники, ни противники эту ситуацию изменить не в силах.

Пульт управления государством отныне находится в руках одного человека. Кто-то этому радуется. Кто-то встревожен. Но ни сторонники, ни противники эту ситуацию изменить не в силах

Для полноты картины президенту осталось лишь заручиться поддержкой мэров и местных советов. Мы уже видим признаки «приведения к присяге» на примере столицы – где избранного мэра Виталия Кличко отодвигают от реальных полномочий. Можно предположить, что руководители других городов либо сами постараются найти компромисс с новой властью, либо им не оставят выбора. В конце концов, правоохранительная система прекрасно освоила искусство избирательной эффективности.

 

По большому счету, Владимиру Зеленскому осталось достичь взаимопонимания с главными акционерами страны – олигархами. Такое соглашение не выглядит нереалистичным. Как минимум теперь, пока легитимность нового президента заоблачно высока, открыто воевать с ним – не самая выигрышная стратегия. Тем более, что законодательные вожжи остаются в руках президентского офиса – а блокирующего пакета ни у одной финасово-промышленной группы попросту нет.

По сути, Владимир Зеленский теперь может все. На уровне институтов его ничто не ограничивает. Да, есть инерция общества. Да, есть негласный социальный договор. Да, есть объективные экономические условия. Но в президентских руках теперь сконцентрирован тот объем полномочий, который не позволит Зеленскому кивать на их недостаток.

Сторонники президента могут ликовать. Но проблема в том, что никто не может уверенно говорить о том, на какие желания Владимир Зеленский растратит доставшийся ему цветик-семицветик. Это могут быть давно назревшие реформы, которые выведут страну из инерции и застоя. Или наоборот – череда ошибок, за каждую из которых мы заплатим фрустрацией и качеством жизни.

Украинская бедность – единственный фактор, сдерживающий экспрессию любого политика. Наш экономический суверенитет довольно условен – и именно это внушает надежду

В этом пространстве неопределенности есть лишь один маяк. Международные доноры. До войны официальный Киев мог лавировать между Западом и Востоком, попеременно беря в долг у Москвы и Брюсселя. Но теперь заграничная «тумбочка с деньгами» осталась лишь одна. И средства из нее можно брать лишь под вполне конкретные обязательства.

Украинская бедность – единственный фактор, который сдерживает экспрессию любого политика. Наш экономический суверенитет довольно условен – и именно это внушает надежду. Как минимум на то, что многие перезревшие реформы удастся воплотить в жизнь. Потому что Владимиру Зеленскому уже не удастся объяснить Западу их «непроведение» противодействием парламента или Кабмина.

Конечно, эта ситуация еще не является гарантией чего бы то ни было. Безусловно, новый президент может решить, что западные условия ему не подходят. Но в этом случае украинские граждане смогут убедиться в том, как глубока бывает кроличья нора. А те, кто твердят, что «хуже уже не будет», смогут убедиться в своей неправоте.

Зеленський заявив про «нові правила» для олігархів

Президент України Володимир Зеленський заявив, що кожного олігарха чекає «велике фінансове навантаження». Про це він розповів в інтерв’ю, яке було опубліковано на Youtube-каналі Зе!Президент.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, олігархи, війна, Зеленський заявив

За словами президента, олігархам доведеться відмовитися від деяких речей і їх чекає «велике фінансове навантаження».

Зокрема, президент розповів про зустріч із Рінатом Ахметовим. «Зустрілися з Ахметовим, поставили умови, що ми скасуємо Роттердам+ — і ми його скасували… Він купив 200 «швидких» для дитячих поліклінік і лікарень. І будемо презентувати йому інвестиційний документ, щоб він вкладав (хоча він про це ще не знає) великі гроші в медицину та інфраструктуру Донбасу», — сказав Зеленський.

За його словами, це «нормальний формат роботи з олігархами». Президент упевнений, що всі олігархи, у яких немає криміналу, повинні інвестувати багато грошей, які вони різними шляхами заробили.

«Якщо є кримінал, то будемо садити. У яких немає криміналу, повинні вкладати гроші», — додав Зеленський.

«Будуть нові правила, вони повинні платити податки. І вони знають, що ми їм не дамо бути монополістами. Від чогось доведеться відмовлятися їм. Вони всі вже про це знають», — підкреслив президент.

Глава держави в інтерв’ю «Відверто з президентом» висловив думку, що припинення війни на Сході гальмував попередній президент Петро Порошенко.

Він зауважив, що попередній президент Порошенко неодноразово спілкувався з президентом Росії Володимиром Путіним. Але усе безрезультатно.

Також Зеленський додав, що 12 липня у Парижі пройшла зустріч «нормандської четвірки». До цього, 2 роки цей формат не працював.

Читайте також: Продовження арешту морякам і роздача паспортів РФ — це спроба тиску на Зеленського перед виборами, — Волкер