Донбассизация России как механизм легитимизации и интеграции «ЛДНР»

​Кремль может быть очень оригинальным и даже необоснованно рисковым, когда решает продавить какой-то вопрос, кажущийся ему геополитическим.

 

 

Вот, например, понятно, что убираться из Украины Москва не собирается абсолютно. Украина ему нужна покорная и в хаосе, с закреплением невозможности вступления в НАТО и ЕС, федерализованной да так, чтобы Донбасс при этом был вечной раной, черной финансовой дырой и диктатором условий Киеву. Но есть нюансы. Украина этого не хочет. Тогда в действие вступают «коварные» планы. Один из них, например, заключается в том, чтобы повысить легитимность оккупационных образований «ДНР» и «ЛНР».

​Для этого делается так, чтобы «свободного русского Донбасса» стало как можно больше в информационной и политической жизни собственно РФ.

Удобнее всего это сделать путем создания условно независимых квазипартийных проектов. Тогда создается партия «Прямой демократии» во главе с «человеком мира» (а как ещё можно назвать основателя популярной на всех континентах игры World of Tanks) Вячеславом Макаровым.

И в этой партии тот самый Игорь Стрелков, захватчик Славянска, «экс-министр обороны ДНР», полковник ФСБ. Этот парень давно уже декларирует, что ведет самостоятельную политическую деятельность, критикует Путина. Но тут оказывается, что в этой же партии оказывается российская шпионка, бездарно провалившаяся в США Мария Бутина, которая точно уж не рвала своих отношений с властью. То есть, ни о какой самостоятельности данной политсилы речь идти не может.

И надо же, возникает второй подобный партийный проект от писателя-пропагандиста, организатора батальона российских сил на оккупированной территории Донбасса Захара Прилепина «За правду». Этот персонаж сразу же заявляет о том, что партия будет иметь свои представительства в «ЛДНР». То есть на той территории, которая эффективно контролируется российскими властями. Понятно, что оппозиционный характер такой организации – фикция.

​И всё это на фоне обращений атаманчиков «ЛНР» и «ДНР» к РФ о присоединении. И на фоне более чем конкретных действий РФ, свидетельствующих, что Кремль готовится к такой интеграции. Раздача паспортов России стала массовой. В конце июня – начале июля эти новые «граждане России» массово приняли участие в «всенародном голосовании за поправки к конституции РФ».

​Интеграция и поглощение оккупированных территорий для РФ начинается не с подтягивания этих земель до среднероссийского значения, а с донбассизации российской политической жизни. Что очень иронично.

Читайте

Взрывчатку в самолет погибшего президента Польши заложили в РФ – вывод комиссии

Москва змінює правила пропаганди. Протиотрути не існує

Кремль намагається довести, що всі однакові. Поховати правду в брехні.новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, Кремль, Путін, пропаганд 

ХХ століття привчило нас до того, що цензура — це обмеження інформації. Що перемогти дракона можна за допомогою правди. Що факти здатні зруйнувати будь-який авторитарний режим. Але виявилося, що в ХХI столітті війни ведуться за зовсім іншими правилами.Інтернет і справді став вироком для колишньої концепції цензури. Але їй на зміну прийшла інша. Та сама, що ховає факт в нагромадженні інформаційного сміття. Та сама, що стирає межу між правдою і брехнею. Та сама, яка привчає людину сумніватися в очевидному, — пише Павло Казарін для «Крим.Реалії«.Ми чуємо полярні точки зору і завчено повторюємо, що «правда десь посередині». Насправді, правда там, де вона є. І вона не змінює свої координати від появи нових вкидів. Але саме на це розраховують ті, хто намагається створювати альтернативні версії реальності.

На цьому тлі ХХ століття виглядає досить патріархальним. Інформаційні війни в ньому велися за правилами Першої світової. Коли кордони окопів чітко окреслені, зони впливу теж, а прямі бойові зіткнення ведуться лише на периферії. При цьому у того ж СРСР був свій власний порядок денний, який він просував «на експорт». У цьому ідеологічному наборі були «інтернаціоналізм» і «державне регулювання», «соціальна рівність» і «загальна зайнятість». Але потім настало ХХI століття — і правила змінилися.

Нинішній Кремль не стільки намагається експортувати свої власні цінності, скільки руйнувати чужі

Можна помітити, що нинішній Кремль не стільки намагається експортувати свої власні цінності, скільки руйнувати чужі. Розмиває концепт факту. Засмічує медіапростір фейками. Маніпулює громадською думкою. На зміну стратегії позиційних воєн прийшла тактика диверсійних операцій.

Зеленский и гопота

Завдання російської пропаганди полягає не в тому, щоб довести перевагу Кремля. Навпаки — вона намагається довести, що всі однакові. Намагається поховати правду в нагромадженні брехні — і від того щедро торгує конспірологією. Анексія Криму, вторгнення на Донбас і знищення пасажирського Боїнга продемонстрували цей підхід особливо яскраво. Розрахунок простий — чим більше інформаційного сміття, тим вищий шанс, що факти просто вислизнуть від уваги аудиторії.

Ми звикли сприймати цензуру як забиті наглухо двері. Як замок, що перепиняє доступ до інформації. Але нова реальність змінила правила гри. Відтепер цензура — це десятки версій, які суперечать одна одній, занурюють обивателя в розгубленість. Це гамір, який заважає відрізнити правду від брехні, важливу інформацію від вкидів, а факт — від фейків.

Відтепер цензура — це десятки версій, які суперечать одна одній, занурюють обивателя в розгубленість

Сучасна Москва, судячи з усього, зробила ставку саме на це. Вона цілеспрямовано торпедує чужі інститути і довіру. Підгодовує фріків. Інвестує в хаос. По кожному предмету дискусії вкидаються додаткові версії, єдине завдання яких — поховати під собою правильну відповідь.

«Місяць — вигадка масонів». «Місяць зроблений з швейцарського сиру». «Місяць — рукотворне коло, яке прибите цвяхами до небесної тверді». Всі ці заяви покликані заглушити голоси тих, хто боязко нагадує, що Місяць — супутник Землі. І головна проблема цієї стратегії в тому, що для неї не існує протиотрути.

Уся знайома нам військова історія — це змагання снаряда і броні. Чим могутнішим ставав перший — тим товстішою ставала друга. Але відмінність інформаційних воєн в тому, що броні тут не існує в принципі. Бо навіть розмови про неї загрожують звинуваченнями у цензурі.

Ми привчили себе думати, що інформація — це товар. Що закони попиту і пропозиції самі виведуть ринок в точку рівноваги. Що будь-які погляди мають рівне право на існування. Ми справедливо боїмося того, що цензурний кийок рано чи пізно перетвориться на бумеранг. І саме цим користуються ті, хто використовує медіа в якості зброї.

Ринкові правила працюють там, де є ринок. А медіа цим ринком бути перестали. Поруч з тими, хто намагається працювати за правилами, пустили коріння ті, хто будь-які правила ігнорують. Інвестиції в цей бізнес важливі для них непрямими дивідендами. Політичними. Соціологічними. Електоральними.

До того ж факти сухі і раціональні. А інформаційний шум продає себе за допомогою емоцій. У цій сутичці нерідко перемагає не той, хто говорить правду, а той, хто говорить яскравіше. Маніпуляції привабливіши за правду з тієї ж причини, чому люди надають перевагу джанк-фуду, а не здоровому харчуванню. Судячи з усього, нам тепер пора говорити про епоху джанк-контенту.

Той, хто говорить правду, найчастіше програє тому, хто бреше. Тому що перший обмежений рамками цієї правди. А другий не обмежений нічим

Заклики до чесної конкуренції виглядають досить сумнівно, якщо врахувати, що авторитарні країни витрачають мільярди на просування власних смислів. А тому нова реальність ставить перед нами незвичні питання. Наприклад, про те, чи може відкрите суспільство залишатися відкритим в умовах агресії з боку закритого? Де межа між пропагандою і журналістикою? Чи повинна наступати відповідальність за фейки і маніпуляції?

У нас немає відповідей на ці питання. Але це не означає, що ці питання не мають права на існування. Всупереч нашим стереотипам, той, хто говорить правду, найчастіше програє тому, хто бреше. Тому що перший обмежений рамками цієї правди. А другий не обмежений нічим. Нова реальність обнулила старі правила — і немає ніякого сенсу ховати від цього факту голову в пісок.

Зрештою, подібна поза робить вас тільки вразливішими.

О том, кто руководит русскими центрами в Европе

Помните, я уже не однократно писала о том, что различные русские центры в Италии и не только — это только прикрытие для всякого рода грязных дел кремля в Европе и других странах?Информация к размышлению ещё сомневающимся.

 

 

С 30 мая 2019-го года русский центр «науки и культуры» в Риме возглавляет некая Дарья Пушкова 1977 г.р., она же была руководителем лондонского бюро пропагандистского телеканала «рашатудей» и в разное время работала на «нтв» и «Би-Би-Си», а также в дирекции «информационных» программ не менее пропагандистского «вгтрк».

Она же является дочерью некоего сенатора пермского края Алексея Пушкова, вещавшего вчера об угасании США и заявившего об Украине следующее. Цитата: «без России теряется смысл существования Украины, поскольку у этой страны нет другого места в мире, как относительно россии»

Дальше цитата:
«Но в целом Россия может обойтись и без Украины. Она не критична для существования России. С Украиной же все наоборот: без России она пропадет.» — попытался умничать Пушков.

Исходя из его слов о том, что россия и так себя «прекрасно» чувствует без Украины, задаюсь в очередной раз вопросом — с какой радости тогда рашка силой, угрозами и войной заставляет Украину присоединиться? Если на россии всё есть, какая причина воровства и мародерства на оккупированном россией украинском Донбассе, где все украинские заводы вывезены на всё имеющую россию. Та же ситуация с музеями в аннексированном россиянами украинском Крыму. Россия украла всё украинское и подаёт как своё.

Европейским спецслужбам было бы не плохо задуматься относительно того, кого они пускают к себе в страны и на действие каких «научных центров» дают разрешение, а то, не далёк тот час, как и ваши музеи разворуют и вывезут на всё имеющую и всем угрожающую россию.

Цьом

Пысы: Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — [email protected] , будем думать как тебя вытянуть из жопы.

Читайте

Конгресс США готовится признать Россию «государством-спонсором терроризма»

 

Рим пал из-за тотальной лжи…

«Россия — страна всё победившей лжи, где цена правды ничтожна, ценятся не факты, а мифы разной степени фантастичности и вера в них.

Лгут все. Лжет президент, лгут министры, лгут депутаты и чиновники всех рангов, лгут СМИ, лжет государственная статистика, лгут заказчики подрядчикам, а подрядчики заказчикам. Реальность исчезла. В понимании реальности и знании фактов общество не видит никакой ценности. Обмануть другого доблесть, троллить — геройство. Обманываться всем вместе — наивысшая стадия общественного единения.

«Можем повторить» лжет российское общество про Великую Отечественную Войну поскольку не осталось в живых ветеранов, которые участвовали в той войне и знают истинную, а не лживо-киношную сказку про ВОВ доведенную ныне до гротескного уровня.

Советская ложь о «не ошибающейся» партии и «гениальном» Сталине нашла свое продолжение в культе личности Путина, и что куда более трагично в формирующемся сейчас культе личности Навального. Культ личности — это конструкция из лжи, когда замалчиваются и вымарываются из памяти ошибки, а чужие или общественные успехи приписываются вождю.

Ложь о возможности победы над Гитлером «в одиночку» (якобы без помощи союзников всем необходимым для продолжения ведения войны, после Катастрофы лета-осени 1941 года), ложь о проведенной собственными силами «сталинской» индустриализации (якобы без помощи немецких и американских компаний и специалистов) проецируется в настоящее мифами о способности провести импортозамещение и новую индустриализацию (которую, создав к тому же 25 млн новых высокотехнологичных рабочих мест, уже обещал провести в 2011 году Путин, но строители его культа личности это вымарали из памяти общества).

Объявленные ранее, но не выполненные планы считаются реализованными и следующее планирование ведется не от реальных параметров, а от когда назначенный к исполнению цифрах.

Взрослые люди считают, что если Путин объявил импортозамещение, то производители должны перейти с импортной элементной базы на отечественную, которой в реальности нет, но при этом пишутся бравурные отчеты, где отечественная элементная база заменяется «произведенной не в странах НАТО» и это засчитывается «за отечественную» процент которой в отчетах постоянно растет убеждая в «успехах» не существующего импортозамещения.

Пытающихся говорить правду и искать реальные факты не слышат и презирают, как разрушителей «зоны комфорта» о якобы сильной армии (которая не может победить повстанцев в Сирии уже дольше, чем продолжалась ВОВ), «зоны комфорта» о существующих только в мультиках ракетах.

Признать правду россиянину психологически невозможно. Лучше включить телевизор и насладится новой порцией лжи о мнимом величии, а пытающихся искать и говорить правду считать блаженными и дураками, как в том пророческом фильме Юрия Быкова.»

Протесты в Хабаровске оголили трещины в режиме Путина: Почему жители Дальнего Востока бунтуют и скандируют «Москва, уходи!»

Ежедневно с 11 июля в Хабаровском крае проходят массовые акции протеста. Жители региона выразили несогласие с арестом губернатора Сергея Фургала и подозревают, что Кремль попросту мстит губернатору за его победу на выборах и высокие рейтинги. Сами же протесты показывают, что среди многих простых россиян Путин вызывает скорее гнев, чем восхищение. И если народный бунт продолжиться с той же силой — Хабаровск способен расшевелить отдаленные от Москвы регионы против Кремля.

Утром 9 июля московские силовики задержали в Хабаровске губернатора края Сергея Фургала. Его обвинили в покушении и организации заказных убийств, а в основу обвинения легли показания его бывшего партнера Николая Мистрюкова, который восемь месяцев находится в СИЗО «Лефортово» без доступа нанятого семьей адвоката. Сам Сергей Фургал сейчас тоже находится в СИЗО «Лефортово», суд отправил его под арест до 9 сентября. Меру пресечения избирали в закрытом режиме — по просьбе следователя, который заявил, что участникам процесса поступали угрозы. Речь в обвинении идет о событиях 2004-2005 годов — об убийстве бывшего делового партнера Фургала Олега Булатова и бизнесмена Евгения Зори. 16 июля Мосгорсуд отказал защите Фургала в апелляции на арест.

Демонстративный арест губернатора без предъявления четких доказательств вызвал массовые протесты, которые, вероятно, стали самыми крупными в регионе за всю его историю.

По данным Кремля, на митинг в первый же день пришли до 12 тыс. чел, но по независимым подсчетам – протестующих было около 60 тыс. Митинговал же не только Хабаровск, но и Комсомольск-на-Амуре, Николаевск-на-Амуре, Вяземское, в деревнях по 10 человек собирались с плакатами в поддержку губернатора. Участники скандировали лозунги: «Фургал – наш выбор!», «Позор!», «Мы сила Дальний Восток», «Вернуть Фургала!», «Путин – вор!», «Свободу!». Кроме этого, звучали лозунги против федеральной власти. А в центре Владивостока – столицы соседнего региона – появилось граффити в поддержку Фургала: на подпорной стене у водной станции ЦСКА на белом фоне чёрной краской написано «Furgal.free!».

 

 

 

Протесты продолжались в городе всю неделю. Реально весь край встал! И это не только потому, что Фургал такой замечательный — он даже, может, и не совсем замечательный, но дело в том, что народ оскорбляют — оскорбляют уже до такой степени, до которой нельзя этого допустить. Обиды на Москву накапливались годами. Дальний Восток России, пограничная территория, граничащая с Китаем, всегда проявлял чувство гордости и самостоятельности. Это неуважительно по отношению к режиму президента Владимира Путина, который свернул федерализм, лишив регионы контроля над своими финансовыми и природными ресурсами и ограничив их способность принимать собственные решения.

Многие подозревают, что Кремль просто мстил губернатору за его победу на выборах и за то, что он стал более популярным в регионе, чем Путин. Еще одна ирония заключается в том, что Фургал не является мошенником, активистом оппозиции и даже не критикует президента.

Будучи членом, так называемой, крайне правой Либерально-демократической партии, которая является карманной оппозицией Кремля, Фургал с 2005 года работал как в местном законодательном органе, так и в Думе, в российском парламенте. 2018 году он должен был стать спарринг-партнером для кремлевского человека на выборах. Фургал едва проводил кампанию. Но местный гнев против колониального отношения Москвы охватил регион. Несколько простых популистских шагов, таких как уменьшение местного правительства, сокращение его собственной зарплаты и выставление на продажу яхты, используемой его предшественниками для развлечения гостей, быстро превратили его в местного героя. Год спустя, в 2019 году, он отказался фальсифицировать выборы в местный парламент. В результате кремлевская «Единая Россия» потерпела унизительное поражение, получив всего два места. Затем, 1 июля, когда у Хабаровска была одна из самых низких явок в фарсовом голосовании по конституционным изменениям, которые могут сделать Путина верховным лидером до конца его жизни, терпение Кремля оборвалось.
Парадоксально, но Кремль прокомментировал происходящее в Хабаровске только во вторник, 14 июля. Пресс-секретарь президента Дмитрий Песков заявил, что Путин получает информацию о том, что происходит в Хабаровском крае и учтет ее, «когда и если» примет решение о назначении врио губернатора. Возможно, Кремль надеется, что протест, который был проигнорирован национальным государственным телевидением, стухнет? Может быть, так и произойдет, но дальше будет все труднее скрывать трещины в режиме Путина.

Протесты в Хабаровске показывают, что среди многих простых россиян Путин вызывает скорее гнев, чем восхищение. Они также показывают, что чувство региональной идентичности может объединить местных шишек и оппозицию. А. как известно, системная оппозиция в России находится под жестким контролем Кремля только на федеральном уровне и демонстрирует большую независимость в регионах. Убрав столь жестким методом губернатора Фургала, Кремль без нужды резко повысил ставки. И то, что происходит сегодня в Хабаровском крае, теперь важно не только с точки зрения контроля над регионом, это имеет большое значение и для страны в целом. Ясно, что в такой ситуации Путин не может пойти на попятную. Выхода без потерь для Кремля уже нет и массовые протесты в Хабаровске могут расшевелить отдаленные от Москвы регионы против Владимира Путина.

Читайте

“Они прийдут – тебя убьют, машину заберут, жену изнасилуют!” – луганчанин “ватнику” про “русский мир”

Рим пал из-за тотальной лжи…

«Россия — страна всё победившей лжи, где цена правды ничтожна, ценятся не факты, а мифы разной степени фантастичности и вера в них.

Лгут все. Лжет президент, лгут министры, лгут депутаты и чиновники всех рангов, лгут СМИ, лжет государственная статистика, лгут заказчики подрядчикам, а подрядчики заказчикам. Реальность исчезла. В понимании реальности и знании фактов общество не видит никакой ценности. Обмануть другого доблесть, троллить — геройство. Обманываться всем вместе — наивысшая стадия общественного единения.

«Можем повторить» лжет российское общество про Великую Отечественную Войну поскольку не осталось в живых ветеранов, которые участвовали в той войне и знают истинную, а не лживо-киношную сказку про ВОВ доведенную ныне до гротескного уровня.

Советская ложь о «не ошибающейся» партии и «гениальном» Сталине нашла свое продолжение в культе личности Путина, и что куда более трагично в формирующемся сейчас культе личности Навального. Культ личности — это конструкция из лжи, когда замалчиваются и вымарываются из памяти ошибки, а чужие или общественные успехи приписываются вождю.

Ложь о возможности победы над Гитлером «в одиночку» (якобы без помощи союзников всем необходимым для продолжения ведения войны, после Катастрофы лета-осени 1941 года), ложь о проведенной собственными силами «сталинской» индустриализации (якобы без помощи немецких и американских компаний и специалистов) проецируется в настоящее мифами о способности провести импортозамещение и новую индустриализацию (которую, создав к тому же 25 млн новых высокотехнологичных рабочих мест, уже обещал провести в 2011 году Путин, но строители его культа личности это вымарали из памяти общества).

Объявленные ранее, но не выполненные планы считаются реализованными и следующее планирование ведется не от реальных параметров, а от когда назначенный к исполнению цифрах.

Взрослые люди считают, что если Путин объявил импортозамещение, то производители должны перейти с импортной элементной базы на отечественную, которой в реальности нет, но при этом пишутся бравурные отчеты, где отечественная элементная база заменяется «произведенной не в странах НАТО» и это засчитывается «за отечественную» процент которой в отчетах постоянно растет убеждая в «успехах» не существующего импортозамещения.

Пытающихся говорить правду и искать реальные факты не слышат и презирают, как разрушителей «зоны комфорта» о якобы сильной армии (которая не может победить повстанцев в Сирии уже дольше, чем продолжалась ВОВ), «зоны комфорта» о существующих только в мультиках ракетах.

Признать правду россиянину психологически невозможно. Лучше включить телевизор и насладится новой порцией лжи о мнимом величии, а пытающихся искать и говорить правду считать блаженными и дураками, как в том пророческом фильме Юрия Быкова.»

Росія веде підготовку до нової великої війни. Як 2008 року в Грузії чи 2014-го в Україні, — Безсмертний

Кремль готується до нової серйозної агресії із застосуванням збройних сил чи компонентів збройних сил, наявних сьогодні в Російської Федерації.

Про це політик і дипломат, колишній представник України у Тристоронній контактній групі в Мінську Роман Безсмертний заявив в етері програми «Студія Захід» з Антоном Борковським.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, Кремль, агресія, Путін

Путин снова поделился своим видением истории: ни одна из союзных республик не имела права выходить из СССР

«Росія нав’язує світу, особливо Європі, зміст нового, агресивного спрямування і своїх дій щодо найближчих союзів і відновлення інтересів — тут, увага! — не тільки тих, які свого часу мав Радянський Союз, а й Російська імперія. Оця тяглість спонукає Росію до агресії на Близькому Сході, на Далекому Сході, далі — Іран, Ірак, Африка. І все це свідчить про те, що фактично Кремль відновлює у своїй зовнішній політиці силову компоненту.  На кордоні з Україною формуються три ударні напрямки. Про це свідчать формування відповідних ударних армій з боку Російської Федерації, причому, я наголошую: вони знаходяться у польових умовах. Зважте на те, що навіть землі, виділені під розташування цих об’єднань і груп, фактично були самозахоплені. Тобто, міністерство оборони, генеральний штаб власними розпорядженнями займали  землі фермерів, приватних осіб, державних підприємств і так далі. Це свідчить про те, що Кремль серйозно готується до застосування силової компоненти у  західному напрямку», — пояснив політик.

Як наголосив Безсмертний, «сьогодні увесь західний напрямок російської бойової машини розгортають як ударні угрупування».

Читайте також: Пригрозили вчинити як із Грузією: у Держдумі РФ прокоментували застереження про можливий напад росіян на Херсонщині

«Причому вони чітко спрямовані в конкретних напрямках — Київ, Кременчук, Дніпро, Херсон, Одеса. Подібні речі загрожують кордону Білорусі, те ж саме — щодо Балтійських держав», — сказав Безсмертний.

При цьому він вважає, що чинна зараз в Україні влада підігрує «хаосу, який почався особливо в управлінні безпековою сферою».

Читайте також: Путін каже, що Росія ще не сформувалась після розвалу СРСР

«Для чого ДБР було потрібно вилучати клістрони систем ПВО у відповідних об’єднаннях? Хоча б задайтесь таким питанням. Це ж яким треба бути керівником військової частини, щоб допустити на свою територію слідчого!? При тому всі знають, що вже більше п’яти років існує військова прокуратура. Це свідчить про те, що Росія задієює широкомасштабний комплексний план агресії проти України. В свою чергу Україна безумовно щось робить, і дуже мені приємно те, що останнім часом були чіткі заяви генштабу про те, що скорочень в Збройних Силах не буде, про те, що відбувається постачання нового обладнання до Збройних Сил. Але знаєте, ніяково стає, коли бачу інформацію, що «Збройні Сили України отримали тисячу пістолетів від естонського уряду», чи «декілька летальних засобів від  уряду Великої Британії» і таке інше, а поруч бачу — що на кордоні з Україною виставляють тактичні, стратегічні ракетні комплекси», — зазначив Безсмертний.

Читайте також: Вторгнення буде, але не зараз і не те, про яке активно говорять, – експерт

«Є прямі факти того, що готується сценарій, подібний до того, який був в Грузії у 2008, який був у нас в 2014-у році. Сьогодні фактично по всьому західному напрямку Російської Федерації здійснюються постійні навчання, проводяться штабні злагодження підрозділів, стрільби, я вже не кажу про те, що плануються широкомасштабні навчання, такі як «Кавказ-2020», «Захід-2020″. Це оперативно відпрацьовуються тактичні кроки реалізації завдань, легендованих завдань, захоплення тих чи інших територій. Там не йде мова про оборону власної території, там йде мова про захоплення інших територій, і це триває кілька років, тому очевидно, що треба очікувати серйозної загрози восени, коли будуть проходити ці навчання», — підсумував Роман Безсмертний.

На Зе-референдумі про «мир» і «повернення Донбасу» найбільша гидота буде прописана маленькими літерами, — Піонтковський

Найбільшою загрозою незалежності України та її конституційному ладу становить очікуване Кремлем проведення так званого референдуму, рішення якого матимуть силу вищу за закони і Конституцію України.

Про це політолог Андрій Піонтковський (Вашингтон, США) попередив в етері щотижневої програми «Студія Захід» з Антоном Борковським.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, Кремль, Піонтковський, референдуму

28 червня — День Конституції України: основні факти

«Мене дуже бентежать такі останні кроки українського керівництва, як проштовхування в прискореному режимі закону про референдум, і почастішання чуток про розпуск Ради. Після того як вони намагалися протягнути створення «консультативної ради» з ОРДЛО, коли це зірвалося, вони зрозуміли, що в Раді не пройдуть жодні закони про легалізацію ОРДЛО. Тому що в Раді є сильні опозиційні фракції й буде публічне обговорення, його доведеться показувати по телебаченню навіть каналам Коломойського і Медведчука. В Раді не проштовхнути», — зазначив він.

Саме тому, вважає аналітик, може бути зроблена ставка на референдум. І не просто на рефрендум, а на той його варіант в редакції законопроєкту президента Володимир Зеленського, що передбачає превалювання результатів такого голосування над нормами інших законів і Конституції.

При цьому основні питання там буде сформульовано «красиво», а на важливі для Москви додаткові умови навмисно не звертатиметься увага.

«Питання буде поставлений приблизно так — воно великими літерами буде на виборчому бюлетені: «Ви підтримуєте мир в Україні та повернення Донбасу?». А внизу дуже дрібним шріфтіком буде описано усякі гидоти, що якраз технічно означають потрапляння цієї ракової пухлини (ОРДЛО — ред.) в політичне тіло України», — пояснив Піонтковський.

Для досягнення необхідних показників голосування на пропонованому референдумі, додав політолог, буде задіяно діючу зараз в Україні систему проросійської телепропаганди.

«Можуть нав’язати що завгодно. Вони вже продемонстрували це під час виборів Зеленського», — наголосив Піонтковський.

В Кремле готовы пойти на переговоры об урегулировании ситуации в Сирии

Американский спецпредставитель по Сирии Джеймс Джеффри заявил о готовности Кремля обсуждать с Вашингтоном возможности урегулирования ситуации в арабской стране.

 

 

Он рассказал о сигналах из Москвы от неофициальных, но авторитетных источников о нарастании сомнений о правильности выбранного пути в отношении поддержки президента Башара Асада.

«Мы видим по крайней мере в некоторой степени большую готовность со стороны России изучать с нами, с нашими друзьями в Евросоюзе и отдельных европейских странах, а также отдельных арабских государствах возможные шаги по смягчению кризиса в Сирии. Все эти знаки, как мы считаем, являются позитивными», — сказал Джеффри.

Ранее госсекретарь США Майкл Помпео сообщил о новых санкциях в рамках «Акта о защите гражданского населения Сирии». Они коснулись 39 лиц и организаций и, в частности, Асада и его супруга Асмы. В списке фигурируют 16 компаний из Сирии, две базирующиеся в Австрии, а также одна организация из Канады и еще одна — из Ливана.

Внешнеполитическое ведомство Сирии расценило ужесточение санкций со стороны США как экономический террор, который является частью развязанной против Дамаска кровопролитной войны.

Читайте

«Ангел смерти!» — Какое оружие США применила в Сирии, устроив российским наемникам «настоящий ад»

Следствие по делу МН-17 располагает прямыми доказательствами участия РФ в войне на Донбассе

Еще до начала процесса по делу МН-17 я предупреждал, что «вся эта бодяга вылезет Кремлю боком». И не только, собственно, за сам самолет, его экипаж и пассажиров.

 

 

Об этом пишет координатор группы «ИС» Константин Машовец.

А из темного чулана, на свет божий официально могут вытащить то, что может успешно похоронить все усилия Кремля к «замирению Украины». Мои слова начинают претворятся в жизнь.

Прокурор на процессе Вард Фердинандуссе официально заявил, что «в следствии по делу терракта МН-17 существуют прямые доказательства участия Российской федерации в войне против Украины на Донбассе.»

В частности он уточнил, что «в ходе расследования стало четко понятно, что Россия в соответствующий период, по крайней мере в районе июля 2014-го года, была непосредственно вовлечена в вооруженный конфликт. Из разных источников были собраны доказательства того, что Россия осуществляла поставки военной техники и вооружения вооруженным формированием, воюющим против украинского правительства, а также занималась набором боевиков в их состав и оплаты им».

Собственно, тут как бы ничего нового. Это и так все знали. Но вот нюанс.

Дело в том, что в таком случае логика всего так называемого «минского процесса», на которой нынче настаивает Кремль, где он всего-лишь «посредник», летит в тартарары. А проще говоря — накрывается медным тазом.

По-сути, события на Донбассе, могут получить правовое определение, причем в уголовном суде по делу «о терроризме», как «агрессия РФ против Украины».

Объяснить, что в таком случае может быть со всеми этими «Нормандскими форматами», «формулами Штайнмайера» и прочими «Консультативными советами», если в голландском суде официально признают, что в 2014-м году РФ совершила агрессию против Украины? И для чего может быть использован сей судебный прецедент? Думаю, не стоит. И так понятно.

Проще говоря, если голландский суд, уважаемый во всем мире, четко назовет то, что происходило весной-летом 2014-го года на Донбассе «агрессией России против Украины», то, по-сути, этим не только даст в руки Киева просто убийственную правовую дубину в отношении РФ, но, фактически, даст возможность Украине на корню похоронить всю логику нынешней стратегии Кремля в отношении «восстановления» своего влияния на нашу страну. И, в частности, кремлевский сценарий «разрешения конфликта на Донбассе».

Опираясь на материалы судебного процесса по делу МН-17, Украина сможет выдвигать Кремлю свои условия «разрешения конфликта на Донбассе», причем опираясь на возможное судебное решение и правовую оценку тех событий. Нынешние международные санкции, в таком случае, покажутся Кремлю просто невинной детской игрой «в бабайку». И дело тут в том, что такой сценарий очень вероятен.

Ибо позиции стороны обвинения на процессе, которая устами прокурора Варда Фердинандуссе уже четко проартикулировала, что не собирается «ограничиваться» конкретными обвиняемыми лицами, а собирается настаивать на правовой оценке условий и причин, приведших к столь трагическим последствиям, весьма тверды, непреклонны и весьма впечатлительны. И, думаю, зашквар с российским гражданством представителей оккупационных администраций на Донбассе тут же, так сказать тоже «в жилу», логичен и понятен. Кем же могут быть оккупанты, если не гражданами страны-агрессора?

Скоро ли сказка сказывается, скоро ли дело делается, но лапти Кремлю уже плетут.

Читайте

В Конгрессе США призвали объявить Россию спонсором терроризма и отключить от SWIFT

У Путіна жаліються, що у відносинах із Зеленським «немає позитивної динаміки»

У Кремлі поки що не можуть сказати про наявність позитивної динаміки у відносинах із Україною та Грузією на найвищому рівні.

Джерело: сказав прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков в інтерв’ю програмі «Москва. Кремль. Путин», якого цитує «Інтерфакс-Україна»

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Кремль, Зеленський, позитивної динаміки

Трамп пытается контрабандой протащить Путина на встречу «Большой семерки»

Пряма мова Пєскова: «Що стосується керівництва цих країн, ми бачимо, що, на жаль, поки що ми, незважаючи на наявність певних контактів, не можемо похвалитися позитивною динамікою у розвитку діалогу на найвищому рівні».

Деталі: Так Пєсков відповів на запитання, з чим пов’язана відсутність запрошення президенту Володимиру Зеленському на парад Перемоги у Москві, і чи викликано це його висловлюваннями про Другу світову війну.

Що було раніше: 9 травня Зеленський нагадав, що у Другій світовій війні загинули понад 8 мільйонів українців, він закликав не дати більше повторитися такій катастрофі.

Віталій Портников: Війна сьогодні навряд чи потрібна Путіну. Однак присмак війни – це теж частина вистави

Володимир Зеленський, за задумом Кремля, повинен відмовитися від будь-яких своїх ініціатив щодо врегулювання ситуації на Донбасі і погодитися із «планом Путіна». Перший пункт цього плану – прямі контакти українського керівництва з маріонетками з Донецька та Луганська. А якщо таких контактів не буде – що ж, тоді знову може бути війна.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, Кремль, Донбас, врегулювання, Зеленський

Колона російських танків 136-ї мотострілецької бригади РФ рухається в районі населеного пункту Фабричне неподалік від луганського аеропорту. Жовтень 2014 року. Фото у соціальному профілі російського танкіста знайшла спільнота InformNapalm.

Голова делегації Росії у Тристоронньої контактній групі (ТКГ) Борис Гризлов зробив жорстку заяву, в якій звинуватив українську делегацію у зриві переговорів і відмові вживати додаткові заходи з припинення вогню на Донбасі. Гризлов попереджає, що будь-які спроби Києва змінити Мінські домовленості, в тому числі і в черговості виконання заходів, можуть призвести до непоправних наслідків.

Незабаром стало відомо, що пана Гризлова взагалі не було на засіданні, підсумки якого він коментував.

Читайте також: Через 16 років після підписання договору про дружбу Росія вдерлася в Україну

Представник маріонеткової «влади» Луганська Владислав Дейнего, який також бере участь у засіданнях ТКГ, вимагає від Києва підписати додаткові документи, які зобов’язують обидві сторони не стріляти і – що найголовніше – встановлюють прямий зв’язок між сторонами конфлікту. Тільки в цьому випадку так звані «народні республіки» зможуть відмовитися від нещодавно запровадженого ними режиму повної бойової готовності.

Може виникнути питання: в чому причина такої жорсткої риторики? Адже тема перегляду Мінських угод – це аж ніяк не новина для російських учасників переговорів. Про необхідність внести корективи у ці документи президент Володимир Зеленський говорить практично з першого дня після приходу до влади. Він піднімав цю тему і під час саміту «нормандської четвірки» в Парижі. І не отримав від президента Росії Володимира Путіна попереджень про «непоправні наслідки». Що стосується черговості виконання пунктів Мінських угод, так кожен, хто цього захоче, може переконатися: перший пункт цих домовленостей передбачає повне припинення вогню, а другий – відведення важкого озброєння. І про необхідність виконання цих пунктів українська сторона нагадує російській уже п’ять років поспіль.

Однак жорстка риторика Гризлова є цілком зрозумілою. Вона – тієї ж природи, що і рішення президента Володимира Путіна про проведення параду 24 червня.

Читайте також: Наивные сторонники примирения с Россией в Киеве получили хороший урок – Кремль плевать хотел даже на самые свежие

Коли ухвалювалося рішення про анексію Криму і окупацію Донбасу, ціни на нафту ще перебували на «космічному» рівні, добробут росіян зростав. Зараз, переконаний, російському керівництву просто нема чого більше запропонувати населенню, окрім параду і «захисту російськомовного населення» – і це в умовах продовження епідемії коронавірусу, з якої Росія виходить із великими труднощами.

Коли в авторитарних режимів не виходить із хлібом, вони згадують про видовища. Парад – видовище. І таке ж видовище – маленька переможна війна з тими, хто зазіхає на «русский мир».

Сама війна сьогодні навряд чи потрібна Володимиру Путіну. Однак присмак війни – це теж частина вистави. Спектаклю, який розігрується і для росіян, і для українського керівництва.

Росіяни повинні переконатися в тому, що їхній президент не здає своїх позицій, а його представники у Мінську не дають спуску українській делегації і викривають всі її «авантюри».

А український президент Володимир Зеленський, за задумом Кремля, повинен відмовитися від будь-яких своїх ініціатив щодо врегулювання ситуації на Донбасі і погодитися із «планом Путіна». Перший пункт цього плану – прямі контакти українського керівництва з маріонетками з Донецька та Луганська.

Читайте також: 144 роки тому вийшов Емський указ, що мав знищити все українське

А якщо таких контактів не буде – що ж, тоді знову може бути війна. Адже «війська народних республік» вже приведені в стан підвищеної бойової готовності.

Можна вважати, що це всього лише пропагандистська атака, на яку не варто звертати увагу. Однак історія конфліктів рясніє прикладами того, як сама підготовка до війни – навіть без бажання її почати – призводила до активних воєнних дій.

Тому небезпеку, що криється у різких заявах російських представників, не варто недооцінювати.