Крымчане поняли, куда они попали

Эйфория касательно присоединения Крыма проходит причем со всех сторон. Россияне уже давно поняли, что все эти санкции явно не стояли этого, ведь раньше доходы были больше, могли и отдых позволить, а сейчас какой там Крым, дача для многих потолок, не дальше. Ну а в Крыму кол-во недовольных людей тоже растет, но поздно пить боржоми, когда почки отказали. Поэтому давайте рассмотрим несколько ситуаций, чтобы понять, что же там творится

Врачи выложили в сеть список препаратов, которые ничего не лечат

Від обожнювання до зневаги. Українська поразка Саакашвілі

Тихо дивуюсь. Хоча, звісно, ми всі вільні люди і ми маємо право на будь-які реакції. В рамках закону, звісно. Я пам’ятаю перші дні, вірніше, навіть години після призначення Саакашвілі на посаду голови Одеської ОДА.

Саакашвілі, голова Одеської ОДА, призначення, Ейфорія, зміни, популізм, Україна, зрада

Ейфорія зашкалювала. Торжество демократії та перемога здорового глузду. Неймовірні сподівання і очікування чарівної палички, яка зробить всіх умить щасливими. Паличка, звісно, була в руках Саакашвілі. Таких панегіриків на адресу будь-кого, окрім Саакашвілі, не лунало в новітній українській історії.

Шквал людської любові і обожнювання зробив дурну справу для всіх – для ім’ярека і для натовпу. Тому що вимріяний месія мав відповідати очікуванням народу. А для цього він мав стати (і став) абсолютним популістом. Медійною фігурою. Фронтменом. Тим, хто задає тренди.

І почалося. Стратегічні сесія в перші тижні роботи вела в нікуди. Хоча гарна була як формат приборкання тих, хто хотів щось робити, не розуміючи, що саме. Дурна енергія без розуміння кінцевої цілі привела туди, куди і повинна була привести. В початок тотальних розчарувань. Які починаються тоді, коли заявлене і зреалізоване відрізняються як небо і земля.

Читайте також: “ЯК СЕРПОМ ПО … СЕРЦЮ”: БІЛОРУСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ПАРАД ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Я пам’ятаю, коли писала перші пости на цю тему. Летіли шматки бруду з улюлюканням: — А, тебе Міша не взяв, ти тому так пишеш! Ти заздриш! У нас тут нові справи! Ми все зруйнуємо вщент і побудуємо нове!

Знаходячись всередині структури я розуміла, чому нас чекає період хаосу і невизначеності. Але ж хто це тоді хотів чути?

Власне, кожний із нас відпрацьовує один і той же алгоритм. Саакашвілі відпрацьовує свій: спочатку обожнюють і моляться, потім лаються і виганяють. Двічі – це вже практично система. І це потребує розуміння насамперед тими, хто працює поряд з Михайлом.

Я не є фанатом Саакашвілі. Але ті речі, які відбуваються зараз, огидні. Люди, які готові були цілувати пісок, яким ходив Михайло, руйнуючи паркани на узбережжі Чорного моря, першими почали писати «викривальні» пости. Просторікуючи, що вони його «вчасно розгледіли». Придумуючи різні образливі клички.

Зараз ці пости досягли апогею. Звичайно, вони стосуються анонсованої зустрічі на кордоні.

Кейс Саакашвілі ще потребує вивчення. Про те, як ми вміємо знищувати одне одного.

І цей пост не про Саакашвілі. А про нас з вами.