Українці вшановують пам’ять жертв політичних репресій

19 травня в Україні відзначають День пам’яті жертв політичних репресій. Згадують постраждалих від політики радянської влади у 1920-1980-х роках.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, День пам'яті, політичних репресійУ Биківнянському лісі під Києвом поховали біля 100 тис. жертв політичних репресій 

За цей час за «політичними статтями» було заарештовано майже 1,5 млн осіб. Велику кількість із них розстріляли. Інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних лікарнях. Репресії торкнулися всіх верств — селян, науковців, політиків, військових, священиків, представників культури.

Найбільша кількість жерт репресій припадає на 1937-1938 роки. Тоді в Україні засудили 197 617 осіб, з них до розстрілу — 122 237 громадян. Вироки виносили позасудові органи — «трійки» НКВД. Для людей стали звичними нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу. Особа могла написати донос на колег, щоб ті не донесли на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами та родичами

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Я плачу и кричу: мама, мамочка, не умирай, я с кем останусь?!

Радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів. На місцях поховань зводилися режимні об’єкти, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева.

Найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій — Биківнянський ліс під Києвом. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВС, де у кінці 1930-1940-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Поховали близько 100 тис. репресованих.

Невдовзі національний календар державних свят в Україні поповниться Днем свободи совісті та віросповідання. Його запровадження ініціювала Всеукраїнська Рада релігійних об’єднань за сприяння Українського інституту національної памʼяті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні і світі вшановують пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу з Криму

«День памяти и примирения» против «можем повторить»

В Украине чтят «День памяти и примирения».
Для тех, кто не знает, что это за день и почему он важен для украинцев.

День памяти ,новости ,Украина ,Толстая Политика

8 мая 1945 года вступил в силу Акт о капитуляции нацистской Германии.
На следующий день в СССР по радио было объявлено об окончании второй мировой войны(вульгарно названой великой отечественной) начатой официально 1 сентября 1939 года Гитлеровской Германией и СССР, хотя официально сама война была окончена с капитуляцией Японии 2 сентября 1945 года.

Но Украине легче от этого не стало, так как из фашистской оккупации она вернулась под советскую, ранее большевистскую, оккупацию в которой находилась с 30 сентября 1922 года. Эта оккупация продлилась не один десяток лет и унесла много жизней истребив не один род.

 

 

Лозунг «Дня памяти и примирения» — «Больше никогда», в Украине тихо и скорбя, возлагают цветы у мемориалов установленных в память о погибших на войне, что в разрез идёт с лозунгом и плясками на костях у кацапов «Можем повторить».

Что повторить? Поищите информацию, хотя бы об официально заявленном количестве погибших во время войны и уже всё равно, как вы её называете, уточняю, это только те, кого не удалось скрыть из военных и гражданских. Зная гнилое нутро всех одержимых властью диктаторов, это число можно смело умножать на два, даже больше.

«Ніколи знову» — «Больше никогда»…

  • Больше никогда не позволить такой войны
  • Больше никогда не допустить такого количества смертей
  • Больше никогда не позволить морить голодом граждан своей страны
  • Больше никогда не хоронить детей убитых на войне
  • Больше никогда не жить под диктаторством тирана
  • Больше никогда не позволить репрессий
  • Больше никогда не дать оккупировать свою страну
  • Больше никогда не добавлять в календарь траурных дней государственного масштабаБольше никогда…никогда не повторять!

    Пам’ятаємо.

    Чёрная Туфелька

  Пысы:
Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — fashdonetsk@protonmail.com , будем думать как тебя вытянуть из жопы.

Читайте также: «Будущее за НАТО!» В США сделали громкое заявление об Украине

«Даже арабы стоят, стыдно за вас!» Наглые российские туристки опозорились в Израиле. Видео

В Израиле во время сирены в память о павших в войнах и погибших в терактах российские туристы проявили неуважение.

Израиль, туристки, день памяти, сирена

Соответствующее видео появилось в сети. На нем две россиянки лежат на шезлонгах и пререкаются с женщиной, которая сделала им замечание.

Как известно, в среду, 8 мая, в стране на две минуты полностью остановился транспорт, многие водители и пассажиры вышли из машин и встали около них, опустив головы.

Во время траурной сирены туристки так и остались загорать. На вопрос, почему они не встали, россиянки почему-то начали вспоминать День победы и говорить об уважении к пожилым людям.

«Вы приехали в Израиль, сегодня День памяти. Почему нельзя вежливо оказать почтение? Почему такое неуважение? Даже арабы стоят! Мне стыдно за вас!» — отчитывает возмущенная женщина отдыхающих.

Погибли, но не сдали город: украинцам напомнили о трагедии в Мариуполе 9 мая

Во время демонстрации на День победы 9 мая пять лет назад в Мариуполе погибли шесть человек, защищая город от диверсионной группы «Мангуста» террористов «ДНР».

Мариуполь, день памяти, 2014 год, трагедия, погибшие

Об этом на своей странице в Facebook напомнил украинский журналист Юрий Бутусов, отметив, что боевики устроили беспорядки, используя внезапность и прикрытие «мирными одураченными людьми».

«Ровно пять лет назад шесть украинских героев отдали жизни в первом бою за украинский Мариуполь. Диверсионная группа «Мангуст» из состава батальона террористов «Восток» устроила нападение на городской отдел милиции, под прикрытием демонстрации к 9 мая, которую направляли диверсанты», – написал Бутусов.

Он подчеркнул, что украинцы отдали жизни, чтобы не допустить сдачу городского отдела и захват города.

«Ринат Ахметов призвал украинские войска выйти из города – но нашлись те, кто Мариуполь сдавать отказались. Вечная память», – написал журналист.

Он добавил, что большинство диверсантов группы «Мангуста» были захвачены либо уничтожены на фронте и силами контрразведки СБУ после проведения расследования.

В Украине 8 мая отмечают День памяти и примирения: что это за дата

В среду, 8 мая, в Украине и большинстве стран Европы отмечают День памяти и примирения. Памятная дата приурочена ко дню капитуляции нацистской Германии – 8 мая 1945 года.

день памяти, Украина, Европа, праздник

День памяти был установлен как государственный праздник в результате принятия 9 апреля 2015 года Верховной Радой Украины проекта закона № 2539 «Об увековечении победы над нацизмом во Второй мировой войне 1939 — 1945 годов».

OBOZREVATEL предлагает вспомнить историю праздника.

7 мая 1945 года во французском Реймсе начальник оперативного управления Верховного главнокомандования армейских сил Германии (ОКВ) генерал-полковник Альфред Йодль подписал акт о капитуляции Германии. Антигитлеровская коалиция его официально приняла только 8 мая в 23:01 по берлинскому времени – в то время в Москве, столице СССР, уже было 00:01 9 мая.

Следовательно, большинство стран мира отмечает День победы над нацизмом 8 мая (официальное название праздника – «День победы в Европе»), а страны бывшего СССР – в большинстве случаев на день позже, 9 мая. В Украине в настоящее время 9 мая также отмечается, только уже не так пышно, как ранее. Полное название – День победы над нацизмом во Второй мировой войне. От формулировки День победы в Великой отечественной войне предложено в стране отказаться.

«Сегодня День памяти и примирения. Весь свободный мир чтит погибших во Второй мировой. Украинцы положили на алтарь Победы над нацизмом 10 миллионов жизней, воюя с нацизмом в рядах многих армий мира. Но мир и сейчас под угрозой – российская агрессия в Украине продолжается», – написал вице-премьер-министр Украины Вячеслав Кириленко на личном аккаунте в Тwitter.

Дни памяти и примирения, которые проводятся 8 и 9 мая, были провозглашены резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН от 22 ноября 2004 года, приуроченной к 60-летию окончания Второй мировой войны.

Верховная Рада Украины установила 8 мая Днем памяти и примирения, чтобы почтить всех жертв Второй мировой войны в 2015 году.

Символом этого Дня является красный мак. При этом во время чествования памяти погибших на войне рекомендуется отказаться от советской символики – георгиевской ленты и других.

«Всё преходящее, а музыка — вечна» — 40 років без Бикова

11 квітня 1979-го в аварії загинув український актор і режисер 50-річний Леонід Биков. Його фільми «Максим Перепелиця», «Ати-бати, йшли солдати», «Альошина любов» та інші досі популярні та викликають ностальгію у людей, які виросли у Радянському Союзі. А «У бій йдуть одні «старики» залишається однією з найулюбленіших кінострічок військової тематики.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, актор, день памяти, Леонід Биков

Як загинув

Аварія сталася на трасі Мінськ – Київ неподалік від населеного пункту Димер. На своєму автомобілі Биков повертався з дачі у Страхоліссі Чорнобильського району, куди їздив, щоб перевірити, чи не затопило будиночок дощами і талою водою.

Попереду режисера зі швидкістю близько 20 кілометрів на годину трасою рухався трактор «Білорусь», який Биков вирішив об’їхати. Однак в процесі обгону на зустрічній смузі виявилася вантажівка (ГАЗ-53). Для уникнення лобового зіткнення, режисер вивернув кермо в бік, після чого на повній швидкості врізався у вантажівку. Водій вантажівки навіть толком збагнути нічого встиг, і в результаті ГАЗ-53 протягнув «Волгу» режисера вперед перед собою ще на десяток метрів.

Очевидці аварії (пасажири вантажівки) в інтерв’ю 2002 року розповіли, що погода в день катастрофи була складна для водіння – похмуро, накрапав дощ, квітнева траса була слизькою. Через це спроби Бикова загальмувати виявилися безуспішними, на трасі залишився довгий гальмівний слід.

Водій УАЗ-469, який рухався трасою слідом за вантажівкою, Іван Красій, в інтерв’ю розповідав, що режисер їхав по трасі зі швидкістю 80-90 кілометрів на годину. Ще чоловік помітив, що на автомобілі Бикова була «лиса гума», що, можливо, і зіграло вирішальну роль. Після смерті режисера громадськість почала активно обговорювати різні версії, що пояснюють подію. Говорили про самогубство, підлаштовану спецслужбами катастрофу, інфаркт, який стався у Бикова і завадив йому впоратися з керуванням автомобілем. На користь версії про самогубство, на думку деяких спостерігачів, свідчить лист, написаний Биковим своїм друзям.

За 3 роки перед смертю, після перенесеного другого інфаркту, Биков написав листа з проханнями про проведення його похорону. Адресовано лист Миколі Мащенку та Івану Миколайчуку.

«НИКАКИХ оркестров, Дома кино и надгробных речей, а то я встану и уйду — получится конфуз. Пусть кто-то один скажет слово «прощай», и все. Не надо цирка, называемого почестями. После этого «дерболызните» кто сколько может. А потом пусть 2-я эскадрилья врежет «Смуглянку» от начала и до конца… вы заметили, что режиссер я не по диплому, а по призванию? Даже свои похороны режиссирую. Во даю. Спасибо и пока… «

Слідчі відзначали, що інфаркту не було, і що людина, яка думала про самогубство, не здійснювала його б у такий спосіб. Крім того. за 10 днів мали початися зйомки нового фільму.

Помер Биков миттєво. Печінка, легені, інші внутрішні органи — все мало механічні пошкодження. Ребра в тому місці, де вперлися в ремінь безпеки, виявилися переламані, як по лінієчці. Лише одне серце не довелося збирати по шматочках. Воно залишилося цілим, не пошкодженим, ніби продовжувало ще жити за весь організм людини.

Актора поховали на Байковому цвинтарі.

Водій вантажівки не винен

Водій зустрічної вантажівки, на той час молодий хлопець, який повернувся з армії, одружився, народив дитину, працював в «Київводбуді». У той нещасливий квітневий день він віз на будівництво утеплювач. Після аварії його відразу зняли з машини, перевели слюсарем і відправили «у яму» крутити гайки, де він і чекав, коли «приїде воронок і забере його до в’язниці». Так майже два місяці він і провів вдень ​​»в ямі», а вночі без сну.

Всі експертизи у справі довели, що не водій вантажівки, а водій «Волги» порушив Правила дорожнього руху, виїхавши на зустрічну смугу, не переконавшись, що вона вільна. Водій же вантажного автомобіля хоч і намагався, але, цитуючи офіційний висновок експертів, «не мав технічної можливості шляхом застосування гальмування запобігти зіткненню».

Кіно про людей і для людей

На екрані Биков створив образ героя, який з загальноприйнятими канонами різко дисонував. Замість хрестоматійної радянської мужньої людини, яку малювала пропаганда, актор постав перед глядачами як герой щирий, глибоко душевний. Виявилося, що така людина, представник народу і носій істинної правди, полюбилася глядачам, стала для них рідною.

З екрану в образі звичайної людини Биков з глядачами спілкувався, ділився своїми переживаннями, бідами і щастям. Задовго до присвоєння високих звань владою актор завоював серця публіки. Пересічна зовнішність тільки ріднила Бикова зі звичайними людьми, які на дивовижну гру відповідали йому своєю любов’ю.

На противагу всюдисущому офіціозу і помпезності, властивим післявоєнному часу, Биков показував, що у воєнний час звичайні люди, які захищають свою країну, практично щодня здійснюють подвиги. Якщо в офіційних зведеннях військового часу містилася констатація фактів, переліки з цифрами і статистикою, то в кінофільмах режисера безліч невідомих героїв було показано з людського боку, а не як воїнів.

Причину вибору тематики і сюжету знаменитої картини «У бій йдуть одні «старики» Биков у розмовах з колегами пояснював легко. Він стверджував, що фільм є для нього способом «освідчитися в коханні «жовторотикам«. Дійсно, героями фільмів Бикова-режисера є нерідко недосвідчені, але незмінно щирі солдати, готові без вагань віддати свої життя.

Створені на екрані образи в рекордно короткий час зробили Бикова моральним авторитетом для суспільства. Його чесність і ліричність цілком очікувано сподобалися глядачам настільки, що актор став для населення незаперечним еталоном моральності.

Аксіомою в радянські часи стало те, що причетність Бикова до зйомок була гарантією успішності кінокартини. Режисерські і акторські роботи ставили рекорди за касовими зборами, після декількох повторних переглядів глядачі знали всі діалоги з фільму напам’ять, але дивилися їх ще й ще.

Незважаючи на успіх у глядачів, влада намагалася обмежити кількість появ Бикова на екрані. Дуже важко переносив актор те, що всі важливі для кінематографа питання вирішуються після узгодження з партійним керівництвом, компетенція якого в кіномистецтві в кращому разі викликала сумніви. Биков виступав з різкою критикою державного регулювання мистецтва. Через наявність жорсткого контролю над роботою творчих людей світ не побачив безліч геніальних творів.

Легко можна сформулювати секрет успіху Бикова. Він намагався робити кіно про людей і для людей.

Леонід Биков знявся в 22 фільмах. Як режисер поставив 5 кінострічок. 1978-го почав працювати над фільмом «Прибулець» і не закінчив його.

«У бій йдуть одні «старики» побачили 54 мільйони глядачів за 5 місяців

У стрічці «У бій йдуть одні «старики» Леонід Биков зіграв роль командира ескадрильї Титаренка. Образ Маестро списаний з Віталія Попкова, двічі героя Радянського Союзу. У роки війни він служив в легендарному 5-му гвардійському винищувальному авіаційному полку під командуванням Василя Сталіна, і його ескадрилья була прозвана «співочою» за те, що в ній був власний хор, а два літаки були подаровані фронту оркестром Утьосова і на одному красувався напис «Веселые ребята». До слова, полк Василя Сталіна дійшов до Берліна і збив рекордну кількість ворожих літаків — 744, мав у своїх лавах 27 Героїв Радянського Союзу.

У ролі Смуглянки втілений образ найкращого друга Бикова Віктора Щедронова, який на відміну від самого режисера, зміг закінчити навчання в льотному училищі, після чого був відправлений на фронт і 11 квітня 1945 загинув у Чехословаччині. Биков у фільмі навіть прізвище персонажа залишає незмінним – лейтенант Щедронов.

Оскільки бюджет картини був невеликим, Биков поїхав до Москви й домігся зустрічі з тричі Героєм Радянського Союзу маршалом Олександром Покришкіним. Ас авіації на одному диханні прочитав сценарій і розпорядився передати на баланс кіностудії Довженка чотири винищувачі «ЯК-18» і чехословацький «Z-326», який зовні нагадував «Месершміт-109». Коли приймали фільм, на очах Покришкіна були сльози. Стрічку за 5 місяців побачили 54 мільйони глядачів.

Цитати із фільмів:

В жизни человека бывают минуты, когда ему никто, никто не может помочь! Рождается сам — и умирает сам. («В бой идут одни «старики»»)

Всё преходяще, а музыка – вечна. («В бой идут одни «старики»»)

А про кино я сам читал в газетах. С приходом в кино звука, цвета, картины смотреть невозможно. («Добровольцы»)

Там, где пехота не пройдёт и бронепоезд не промчится, Максим на пузе проползёт — и ничего с ним не случится! («Максим Перепелица»)

Хороший человек. У нас в детдоме таких называли «дети — цветы нашей жизни», и поэтому сажать их в горшочки надо вниз головой. («Разведчики»)

Я в твои годы шестерых детей имел. Семья, дети, неприятности, скандалы — чувствуешь, что живешь. («Зайчик»)

Все в порядке — бобик сдох! («Аты-баты, шли солдаты…»)

День пам’яті Героїв Крут: історія і значення

У вівторок, 29 січня, в Україні відзначають День пам’яті Героїв Крут – київських школярів і студентів, учасників бою з підрозділами Червоної Гвардії 29 січня 1918 року.

За різними даними з української сторони в битві брали участь від 300 до 600 школярів і студентів, а також артилерійська батарея сотника Лощенко, група офіцерів з раніше сформованого штабу частини «Вільного козацтва». У цілому близько 800 чоловік, а з боку більшовиків – від 3 тисяч до 6 тисяч військових.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, День пам'яті, Героїв КрутІлюстрація бою під Крутами

Передісторія

Після того, як Володимир Ленін з більшовиками захопили владу 7 листопада 1917 року, Центральна Рада в Києві проголосила Українську Народну Республіку з дев’ятьма губерніями. Ці дії викликали негативну реакцію в Росії, і в ніч з 11 на 12 грудня більшовики спробували підняти повстання в Києві проти представницького органу УНР, але перша спроба у них не вийшла.

Тоді Радянський народний комітет висунув Центральній Раді ультиматум з вимогами припинити роззброєння червоногвардійців і здати владу. Більшовики, не дочекавшись відповіді, 18 грудня оголосили Україну своїм ворогом і почали концентрувати війська біля кордонів. Пізніше Червона гвардія почала наступ і рушила на Київ, і вже 25 грудня більшовики проголосили Радянську Українську Республіку зі столицею у Харкові. А 30 грудня радянська влада назвала Центральну Раду нелегітимною.

Українські війська були деморалізовані і втомилися від Першої світової і громадянської воєн. Саме тому для захисту Києва УНР привернула школярів, студентів і курсантів. 26 січня 1918 року армія більшовиків атакувала все сильніше.

Бій під Крутами

29 січня на залізниці біля селища Крути і села Пам’ятне більшовицька армія Михайла Муравйова напала на українську сторону, у якій на озброєнні були до 16 кулеметів і одна гармата.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.mediaСхема бою під Крутами

Українці тоді зайняли хорошу позицію і відбили перший бій, але з великими втратами: половина була поранена або вбита. Всього бій йшов близько п’яти годин. Після до Червоної гвардії прийшла підмога, а в українських бійців кінчалися патрони і снаряди. Таким чином, українські війська змушені були відступити, а близько 30 студентів і гімназистів потрапили в полон. На наступний день їх розстріляли.

Наслідки бою

Точна кількість загиблих не відома до сих пір. Сьогодні фахівці говорять, що всього під час битви українські сили втратили близько 100-150 людей, а більшовицька армія – близько 350 бійців.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.mediaБійці з української сторони

Незважаючи на поразку в бою під Крутами, українські сили виконали поставлене перед ними завдання – затримали наступ військ Червоної гвардії на Київ.

Вшанування пам’яті

У 1918 році з поверненням уряду УНР до Києва загиблих студентів урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі в Києві. На церемонії Михайло Грушевський назвав вчинок київської молоді героїчним.

Український поет Павло Тичина написав вірш, присвячений вшануванню полеглих — «Пам’яті тридцяти».

З часів незалежності України студентські та демократичні організації шанували пам’ять героїв, а на державному рівні почали це робити з 2004 року.

У 2006 році відкрили Меморіал пам’яті героїв Крут на залізничній станції Крути. А 15 січня 2007 року екс-президент України Віктор Ющенко підписав указ про «День пам’яті Героїв Крут». У січні 2012 року на Аскольдовій могилі в Києві встановили пам’ятник гімназистам і студентам, які загинули в бою.

Незважаючи на поразку в бою під Крутами, українські сили виконали поставлене перед ними завдання – затримали наступ військ Червоної гвардії на Київ.

Вшанування пам’яті

У 1918 році з поверненням уряду УНР до Києва загиблих студентів урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі в Києві. На церемонії Михайло Грушевський назвав вчинок київської молоді героїчним.

Український поет Павло Тичина написав вірш, присвячений вшануванню полеглих — «Пам’яті тридцяти».

З часів незалежності України студентські та демократичні організації шанували пам’ять героїв, а на державному рівні почали це робити з 2004 року.

У 2006 році відкрили Меморіал пам’яті героїв Крут на залізничній станції Крути. А 15 січня 2007 року екс-президент України Віктор Ющенко підписав указ про «День пам’яті Героїв Крут». У січні 2012 року на Аскольдовій могилі в Києві встановили пам’ятник гімназистам і студентам, які загинули в бою.

Також до 100-річчя бою в 2018 році в національний прокат вийшов фільм українського виробництва «Крути 1918 року».

16 августа — день памяти Элвиса Пресли

Многочисленные поклонники легендарного музыканты Элвиса Пресли съезжаются в этот город на юге США, чтобы почтить память своего кумира.

новости, новини, Україна, Украина, влада, власть, політика, политика, Толстая политика, thickpolicy.media, СЩА, день памяти, Элвиса ПреслиНесмотря на траурную дату, празднование проходит пышно и затягивается на неделю. Традиционно проходят конкурсы двойников Пресли, в течение которых исполняются все его песни. С 1983 года в рамках Дня памяти Элвиса Пресли проводится трехдневный турнир по каратэ, заканчивающийся именно 16 августа вручением победителям призов с инициалами «короля рок-н-ролла».

Элвис Пресли до сих пор считается самым популярным музыкантом. Еще никому не удавалось достичь таких продаж: до его смерти было продано 500 миллионов пластинок, а семь лет спустя эта цифра достигла 1,5 миллиардов. На пике популярности в 1973 году передачу с его участием смотрели более миллиона телезрителей! И самое удивительное – прошло более 30 лет, но его песни все также трогают за душу, харизматичный облик притягивает все новых поклонников, а 16 августа стало торжественной датой для США.

Некоторые интересные факты об Элвисе Пресли так и остались неизвестны большинству. Вот несколько из них:

  • С чего началась карьера музыканта? После школы Элвису довелось работать разнорабочим, он даже получил опыт работы мусорщиком.
  • Что послужило толчком к развитию таланта Пресли? На свое 11-летие мальчик хотел велосипед, но у родителей хватило денег лишь на гитару.
  • В школе у Элвиса Пресли была не очень хорошая оценка по предмету «Музыка». А нотную грамоту он так и не выучил до конца жизни.
  • Чем, кроме музыки, он еще увлекался? Пресли не ограничился лишь музыкальной карьерой. Еще он снимался в кино, на его счету – 33 картины. А также увлекался каратэ и футболом.
  • Почему он носил темные очки? Очки с темными стеклами стали неотъемлемой частью имиджа Элвиса. Но мало кому известно, что за этим стильным элементом музыкант скрывал глаукому левого глаза.

«Пресли жил, Пресли жив, Пресли будет жить!»
41 год он не с нами — но он с нами всегда

Вспомним короля

У США згадують загиблих у терактах 11 вересня 2001 року

У Нью-Йорку сьогодні згадуватимуть загиблих у результаті терактів 11 вересня 2011 року, пише місцеве видання CBS New York.

терактів 11 вересня 2011 року, Нью-Йорк, США, День пам'яті, теракт, новини

17-річницю трагічних подій, які забрали життя 2997 людей, відзначатимуть у Національному меморіальному музеї.

Меморіал побудували на місці зруйнованого Всесвітнього торговельного центру. На меморіалі на місці падіння веж-близнюків уписані імена всіх жертв нападів.

Церемонія передбачає зачитування імен загиблих, а також хвилини мовчання у той час, коли літаки врізалися у вежі, коли будівлі впали і коли третій літак направили на Пентагон.

За 17 років після терактів установлено 1 671 людину із загальної кількості загиблих. Таким чином досі не ідентифікованими залишаються  40% загиблих.

За кількістю жертв теракт став наймасштабнішим в історії. Інфраструктура США зазнала збитків на суму не менше 10 млрд доларів США.

Уранці 11 вересня чотири групи терористів-смертників, близько 19 осіб, захопили чотири пасажирські авіалайнери. Два літаки терористи направили у північну і південну вежі комплексу Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку. Усередині будівель почалася пожежа. Вогонь розплавив несучі сталеві конструкції, що призвело до руйнування споруд.

Протягом години і 42 хвилин обидві 110-поверхові вежі-близнюки обвалилися. Сміття зруйнованих будівель й пожежа викликали частковий або повний обвал понад десятка прилеглих споруд.

Третій літак викрадачі направили в будівлю Пентагону, розташовану неподалік від Вашингтона, що призвело до часткового краху західної частини штаб-квартири міністерства оборони США.

Пасажири і команда четвертого авіалайнера, довідавшись про долю інших літаків, атакували викрадачів і спричинили катастрофу у безлюдному полі поблизу містечка Шанксвілл у штаті Пенсильванія.

У 2004 році відповідальність за атаки взяв на себе тодішній ватажок «Аль-Каїди» Усама бен Ладен.

Серед жертв теракту були також 12 людей українського походження.

У Нью-Йорку, через 17 років після терактів 11 вересня 2001 року, відкрили станцію метро Cortlandt Street, яка була розташована під хмарочосами Всесвітнього торгового центру (ВТЦ).

Станція була зруйнована, коли впали вежі ВТЦ. Частина уламків від цих зруйнованих будівель провалилася під землю в метро. В ході ремонтних робіт була повністю відновлена стеля і перекладені 365 м колій. Станція метро також перейменована і носить назву WTC Cortlandt (World Trade Center — пер. з англ Всесвітній торговий центр).