Їх били кийками, добивали ногами та намагались знищити: звіряче побиття студентів в ніч на 30 листопада 2013 року стало переломною точкою Революції Гідності. Десятки побитих та затриманих дітей – те, що українці вже не змогли пробачити Віктору Януковичу та його режиму.

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic, Майдан, перша кров, побиття студентівновости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policновости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick polic

Стисла хронологія подій, які перетворили мирний Євромайдан на Революцію Гідності, яка охопила всю Україну.

29 листопада 2013 року. Близько 20:00 на Майдані Незалежності зібралось декілька сотень активістів. Переважна більшість активістів – студенти та молодь. Приблизно о 22:00 на Майдан приїхали комунальники, які заявили про свій намір встановити новорічну ялинку. Вони почали огороджувати щитами частину площі навколо стели Незалежності. Водночас до цього місця почали стягувати близько двох тисяч правоохоронців.

Близько 4:00 ранку, коли на Майдані залишилось зовсім небагато людей, спецзагін «Беркут» пішов на штурм. Затиснутим щитами та правоохоронцями, активістам не було куди бігти.

Дивіться також відео наступу на активістів: 

«Беркут» наступав зі всіх боків, б’ючи кийками всіх без винятків.

Людей валили на землю і продовжували добивати. Приблизно 4:30, відтіснивши майданівців, міліція запустила комунальників, які почали монтувати новорічну ялинку.

Відео розгону Євромайдану 29 листопада:

Зачистка Майдану тривала близько години. В результаті наступу силовиків десятки людей були жорстоко побиті, серед них багато студентів (чимало з них приїхали з інших областей України). 35 людей міліціонери затримали, але згодом відпустили. Проти учасників мітингу відкрили два кримінальних провадження – за статтями «спротив представникам влади» і «хуліганство».

На відеозаписах, оприлюднених в інтернеті, було видно, як бійці «Беркуту» витісняли людей з-під монументу Незалежності, б’ючи їх кийками та ногами. Декого продовжували бити навіть після того, як він упав; міліціянти у повній бойовій екіпіровці, наче запрограмовані на лють і абсолютне насилля роботи, гналися за своїми беззбройними жертвами, переслідуючи тих далеко за межами Майдану.

Жорстокість працівників «Беркуту» була вражаючою. Окремі міліціонери та бійці Внутрішніх військ допомагали активістам рятуватися від силовиків і були шоковані побоїщем.

Для багатьох єдиним прихистком став Михайлівський монастир, який відкрив свої двері для переслідуваних правоохоронцями активістів. Там вони могли зігрітись, перепочити та знайти загублених – у центрі Києва блокувався мобільний зв’язок та інтернет, тож пошуки також вимагали значних зусиль.

Зранку кияни, дізнавшись про побиття дітей на Майдані, почали збиратися біля стели Незалежності на Майдані. Вже 1 грудня на Майдан вийшли сотні тисяч людей.

У МВС розгін протестувальників пояснювали провокаціями з їхнього боку. Від дій силовиків тодішнє керівництво держави відмежувалося; нікого не було покарано, розслідування не було почато. Не покарані винуватці тих подій і досі – ані ті, хто надавав злочинний наказ, ані ті, хто з азартом його виконував.

Жорстоке побиття студентів на київському Майдані приголомшило не тільки українців, але й світову спільноту. Події 30 листопада стали переломним моментом в українських протестах кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий, а також додавши їм масовості. Багато хто саме побиття студентів вважає справжнім початком Революції Гідності.