16 липня 1990 року Верховна Рада голосами 355 депутатів ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Цим актом українці через 70 років після доби Української Народної Республіки та визвольної боротьби 1940–1950-х років знову заявили про своє прагнення до державної незалежності. Його називають першим кроком до становлення незалежності України. 

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy, суверенітет, Декларацію

У складі депутатів Верховної Ради УРСР XII скликання (1990–1994 pp.) абсолютну більшість депутатів (239 осіб) складали члени Компартії. Однак ідея національного відродження, незалежності заявляла про себе все активніше й наполегливіше устами меншості – національно-демократичної частини депутатів (Народної Ради), які попри перебування у меншості (125 мандатів із 450), вже через декілька місяців зуміли переконати більшість народних депутатів щодо підтримки ідеї суверенітету та незалежності України.

Декларація являла собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.

Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені.

У Декларації проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять».

новости, новини, Україна, Украина,Толстая Политика, Товста політика, влада, власть, політика, политика, thickpolicy.media, thickpolicy media, thick policy

Також Україна декларувала статус нейтральної держави, яка не братиме участі у військових блоках і зобов’язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Хоча формально Українська РСР ще залишалася у складі СРСР, оскільки у Верховна Рада УРСР не мала повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу. Це питання мало бути винесеним на Всеукраїнський референдум, який і відбувся 1 грудня 1991 року, уже після прийняття «Акту проголошення державної незалежності України».

Оскільки абсолютну більшість депутатів складали комуністи – 239 осіб, Декларації не надали статусу конституційного акта. Однак до Конституції УРСР було внесено статті, що проголошували верховенство українських законів над союзними. Це стало важливим кроком для наповнення Декларації реальним змістом.

«Декларація про державний суверенітет УРСР» стала актом відновлення державницьких прагнень українців через 70 років після доби Української революції 1917-1921 років. До речі, в ті часи було багато дискусій з приводу назви держави і серед пропозицій було повернення до назви Українська Народна Республіка. Але, зрештою, усі зійшлися на компромісному варіанті Україна.

Ухвалення документа стало ключовим для відновлення історичної справедливості, відродження української державності як втілення ідеї соборності українського народу та його земель, своєрідною точкою відліку відновлення державної незалежності України загалом. Підтвердило воно й неминучість розпаду комуністичної тоталітарної імперії – Радянського Союзу. Під тиском суспільства навіть КПУ на ХХVІІІ з’їзді прийняла резолюцію про державний суверенітет.

День проголошення Декларації був оголошений в Україні святковим і вихідним. Перша річниця її прийняття супроводжувалася урочистими мітингами і великими демонстраціями в багатьох регіонах.

«Важко переоцінити Декларацію про державний суверенітет та її значення для України. Проте проголосити – це одне, а виконувати інше. Необхідно постійно наповнювати змістом саме поняття «Декларація про незалежність», «державний суверенітет». Це значить – демонструвати здатність жити своїм життям, своїм розумом, своїми силами і задіяти весь арсенал та всі можливості, які є в держави», — зазначав правник Віктор Мусіяка.